Чи відчували ви перед виступом на конференції, святкуванні або просто під час звичного надання відповіді на практичному зайняті різке погіршення самопочуття? Сильне серцебиття, тремтіння голосу, тремор кінцівок — усе це є ознаками глософобії, однієї з найпоширеніших соціальних хвороб 21 сторіччя.
У перекладі з мови психологів, психіатрів і людей, що мають достатні знання латини, глософобія — явище страху перед публічними виступами, говорячи простіше — страх сцени. Така фобія здатна сильно нашкодити життю. Зокрема, якщо ти студент вишу. Перед тобою повна свобода дій, бери участь у святкуваннях, займай керівну посаду на курсі, не будь осторонь життя профкому. Усе вищезгадане допоможе підняти рівень авторитету будь-якого студента, як для інших, так, що найголовніше, для себе самого. Відчуття значущості вселяє віру в себе, надихає на досягнення нових вершин.
Проте як цього досягнути, коли під час доповіді на очікуваній студентській конференції втрачаєш здатність говорити. Усі старання та плани підуть незвіданою дорогою? Ні, якщо вчасно виявити в собі соціальний страх. У молодих людей зазвичай страх перед публічними виступами з’являється в період статевого дозрівання та припадає на фінальні роки шкільного життя. Усьому винною стреси та велика відповідальність, що покладена на підлітків. Попри те, що багато хто вперше стикається з незвіданим у шкільні роки, саме це ідеальний час для його приборкання.
Анастасія Гижиця, студентка 3-го курсу факультету журналістики, реклами та видавничої справи поділилися з нами своєю історією опанування страху сцени: «Свій страх публічних виступів я поборола ще в далекому 8 класі, коли активно займалася самоврядуванням у школі: тоді кожного дня я мала робити якісь об’яви, брати участь у різних заходах, мене це дуже злило, але зараз я розумію, що це було корисно». Дійсно, страх перед виступами, об’явами та доповідями є тісно пов’язаним не тільки із тремором та впаданням у панічний стан, але й з надмірною агресію.
Усе ховається в підсвідомості. Людський мозок влаштований так, що страх у будь- якому випадку надходить від потенційної загрози, яку неодмінно потрібно ліквідувати. Тому в людей із глософобією є ймовірним прояв агресивної поведінки, адже кращий захист від загрози, що запрограмований у підсвідомості індивідуумів, — це першочерговий напад.
Звісно, відповідно до характерних особливостей кожного агресивність щодо страху може бути притлумлена й тоді на її місце приходить втеча від проблем. Отже, після панічної фази людина здатна втекти зі сцени, вибігти із кабінету, чи просто розплакатися, останнє треба розцінювати, як втечу від оточення в надра власної сутності.
Успіх приборкання страху перед сценою насамперед пов’язаний із роботою над психологічним складником. Психологиня Євгенія Шраменко передає: «Безумовно, здебільшого страх публічних виступів має психологічне коріння. Однак бувають випадки, коли він виникає, наприклад, унаслідок черепно-мозкових травм або невротичних захворювань. У цьому випадку розв’язувати проблему можна тільки з допомогою кваліфікованого лікаря».
На запитання чи є техніки, що допоможуть самостійно розв’язати проблему згідно з психологічним складником, психологиня відповідає так: «Звісно. Технік багато, найпопулярніші є найкатегоричнішими. Наприклад, техніка «Створення ситуації неуспіху». Вам потрібно уявити, що у вас відбувся невдалий виступ. Ухвалення такого результату, «прокручування» його в голові в деталях покаже вам, що не тільки боятися нічого, а ще й допоможе підготуватися найкращим чином.»
Також Євгенія Шраменко додає: «Є ще протилежна техніка «Лояльна аудиторія». Часта причина страху — боязнь того, що слухачі не приймуть виступ, будуть налаштовані критично або зовсім не стануть вас слухати. Тому перед виступом уявіть, що аудиторія — це ваші віддані шанувальники, які не пропускають жодного вашого виступу. Ось побачите — страх рукою зніме» Найкращим виходом порятунку від страху сцени є, за словами психологині, чергування методик, адже це діє на свідомість неначе контрастний душ після фізичних навантажень.
Повертаючись до нашої студентки, на питання чи допомогло приборкання соціального страху під час становленні студентського життя Анастасія Гижиця додає: «Це допомогло й навіть дуже, адже вже в університеті на семінарах чи просто лекціях я з легкістю можу щось розповідати на велику аудиторію. Звісно, на початку, вступивши в університет, страх публічних виступів намагався знову мене взяти в полон, головне, не піддаватися йому. Просто говорити, говорити, говорити, і з часом він зникне назавжди». Отож, якщо під час шкільних років приборкати страх перед публічними виступами не вдалось, ніколи не пізно взятися за розв’язання проблеми під час студентства.
Проте найголовніше визнати, що страх перед сценою у вас є. Адже найстрашніше в сучасному житті — втратити можливість розвитку. Наступним етапом потрібно проаналізувати, що є каталізатором такого явища. Надалі треба підібрати спеціаліста або віднайти потрібну методику, що допоможе вам у розв’язані проблеми. Наостанок, під час так званих психологічних тренувань тримайте у свідомості те, що кожен із нас має свій унікальний характер, а тому, якщо одна методика не допомогла, треба звернутися до іншої. Бажаємо тільки вдалих публічних виступів!
Кравець Катерина, 3 курс, «Prostir»