Вінілові пластинки, старі книги та фотокартки, раритетні значки й прикраси з різних куточків світу — все це з легкістю можна знайти на славнозвісному Старокінному ринкові Одеси.
Відомо, що саме Старокінний ринок є одним з найстаріших ринків міста; навіть колоритний «Привоз», який колись був частиною Старокінного базару, був заснований пізніше. Старокінний відомий своїм багатим і цікавим минулим та наразі є живою пам’яткою старої Одеси. Він так міцно пов’язаний з історією міста, що, здається, народився разом із ним.
«Історія цього, без перебільшення, легендарного місця почалася в 1832 році, коли міська влада вирішила влаштувати в центрі знаменитого району Молдаванка так званий скотський базар, де торгували кіньми й худобою. В середині ХХ століття спеціалізований скотопригінний ринок переїхав на нове місце, недалеко від теперішнього ринку «Привоз», а за торговим майданчиком, який залишився, де стали продавати в основному продовольчі товари, закріпилася назва Старокінний ринок», — пише видавництво Discover Ukraine.
Ходять чутки, що у першій половині 19 століття тут продавали навіть верблюдів, а за радянських часів почали продавати малодоступний на той час товар, наприклад, джинси або інший одяг, який вже тоді мав неабиякий попит серед людей.
Сьогодні ж більшу частину ринку займають новенькі магазинчики з будівельними матеріалами, неподалік від яких розташувалась та сама «барахолка» або, інакше кажучи, блошиний ринок, про який знає кожен справжній одесит. Він займає кілька кварталів у межах району Молдованка, а саме, вулиці Старопортофранківськівську, Колонтаївську, Непряму та Розкидайлівську. Тут нема прилавків чи спеціальних лотків для товару, хтось розкладає свої товари на асфальті на шматках тканини, а хтось розвішує їх на стінах будинків, парканах і деревах.
Блошиний ринок — справжнє джерело раритетних речей, через це він неймовірно популярний серед одеситів і гостей міста. Недарма авторитетне видання «Forbes» включило одеську «староконку» до десятки найцікавіших блошиних ринків світу, бо тут можна знайти все, що душі завгодно. Від маленьких дрібничок, таких як старі монети, радянські значки чи медалі. Безліч старих фотокарток, фотокалендарів радянських годинників, фарфоровий посуд, дитячі іграшки та навіть самовари. Цей нескінченний список не можна закінчити не згадавши ще й вінтажного одягу, старих вінілових платівок та техніки, які також тут можна придбати. Але, все ж таки, серед старого мотлоху й гори різноманітних дрібничок можна знайти дійсно цінний антикваріат. Недаремно сюди приходять захоплені пошуком унікальних речей колекціонери, бо іноді на цьому блошиному ринкові зустрічаються зовсім несподівані товари, наприклад, книга, видана в 1877 році.
Туристи ж вважають «староконку» музеєм під відкритим небом, завдяки експонатам якого можна читати історію міста, дізнаватися про побут, звички його мешканців.
Ідучи на Старокінний базар, потрібно враховувати, що ви перебуваєте в Одесі і тут потрібно торгуватися, бо одесити обожнюють цей процес. «Хіба ми приходимо сюди щось продавати? Ми приходимо сюди поспілкуватися», — кажуть торговці. Від багатьох також можна почути жартівливу фразу: «Руками не дивитися, ми за перегляд теж гроші беремо».
Катерина Ігнатенко, 1 курс, «Read.Me»
Фото: авторки