Рефлексія — це процес самоаналізу, вивчення власної поведінки та розбір помилок. Встановити гармонійні стосунки самим із собою означає зробити вагомий внесок у своє ментальне здоров’я та свій саморозвиток. Пропонуємо розібратися, який спосіб найкраще дозволяє налагодити стосунки самим із собою і чому до цього звертається не кожен.
Саморефлексія необхідна людині не лише заради виконання певного завдання, а й для просто нормального щоденного функціонування. Звичайно, найкращим способом розв’язати це питання є відвідування спеціаліста, психіатра раз на 5-10 років, психолога-психотерапевта, на постійній або періодичній основі. Але в нашому суспільстві навіть думка про терапію викликає сором, люди звикли применшувати власні проблеми, робити вигляд, що вони перебільшені або ж їм вдасться впоратися власноруч. Але це твердження є надто помилковим.
Окрім того, рефлексії теж треба навчитися, а для того необхідні зусилля. Навіщо витрачати час на думки, коли можна діяти? Через брак часу та нерозуміння власної мотивації, втомлюючись від навантажень та блокуючи власні моральні проблеми, люди поглиблюють свій стан та збільшують рівень психологічних проблем.
Задля розвитку навичок рефлексії ми пропонуємо вам перелік простих, з першого погляду, порад, використання яких може дуже позитивно вплинути на ваш емоційний стан та розібратися у певних питаннях.
Найпростіший спосіб — почати вести щоденник. Паперовий або в електронному вигляді. Систематично або у довільному порядку. Піддаючись натхненню чи зобов’язуючи себе робити записи щоденно. Головне — намагайтеся їх структурувати, аби у майбутньому було легше зробити порівняльний аналіз змін. Робіть висновки, замітки, виділяйте настрої, події, місяці. Для кращої організації процесу радимо прочитати книгу Кетлін Адамс «Щоденник як шлях до себе».
Проходження тестів Карла Юнга. Можете почати щось із його «16 асоціацій». Відокремте проблему/питання: стосунки, партнер, батьки, вигорання тощо. Запишіть у стовпчик та пронумеруйте 16 слів, що виникають у вашій голові з цієї теми. Почуття, відношення, абсурдні з першого погляду асоціації. Потім з кожної пари (1-2, 3-4..) відокремте головне, далі — вісім нових слів скоротіть до чотирьох, двох та, нарешті, одного головного, що і є головним питанням, яке вам необхідно проробити. Асоціюйте слова вдумливо та спокійно, аналізуючи всі питання свого життя, які вас хвилюють.
Практика. Це певні завдання-проекції, через які ми аналізуємо власні вчинки та емоції. Наприклад, напишіть на папері зліва певне твердження, про яке ви думаєте, і воно непокоїть вас («Я ніколи не піду на поступки чоловікам», «Я цього ніколи не зроблю», «Я товста/дурна/лінива»), в центрі — звідки у вас з’явилася ця думка, справа — як це підлаштувати до вашого життя. Пишіть листи тим, з ким маєте невирішені питання: батькам, друзям, самому собі. Не для того, щоб відправити, а з метою вимовити вголос те, з чим не розібратися.
Відмічайте власні досягнення. Навчіться себе хвалити та не порівнювати з іншими. «Так, сьогодні було б непогано зробити ще кілька справ, але я втомився, бо виконав важливі питання, і я молодець». Не існує певного критерію, за яким ви щодня чините достатньо/замало корисних або прогресивних дій. Втомлюватися та робити паузи — це нормально. Усвідомте це.
І одне з головних — не бійтеся робити помилки та не звинувачуйте в них інших. Мати «хвости» у навчанні, зробити неправильний звіт, не вкластися в час чи просто проігнорувати певні справи та заснути на кілька годин раніше — якщо ви знаєте, що ви це все одно зробите, термін не має такої вагомості. Головне — встановити довірливий діалог із самим собою, розуміти недоліки та сильні боки. Якщо вам важко, зверніться до спеціаліста. Це не соромно. Бути психічно здоровою людиною — необхідно.
Дар’я Лопатюк, 4 курс, “Без кордОНУ”