Садиба Людини-вовка — легендарні руїни як майданчик для дітей

Серед одеських степів розкинулося багато сіл та селищ. Проте є одне місце, про яке ходять легенди, а його сучасні мешканці дивують своєю вразливістю.

Садиба Людини-вовка велике помістя, що знаходиться за 40 кілометрів від Одеси у селі Василівка. Таке ім’я воно отримало через свого власника — Сергія Панкеєва. Він лікувався у Фрейда та був його найулюбленішим пацієнтом. Через свої неврози, які викликали боязнь вовків, його почали називати Людина-вовк. А після смерті Панкеєва про маєток у Василівці почали розповідати небилиці: про те, як поміщик ночами бігав рачки, їв сире м'ясо і пив кров домашніх тварин.

Історія садиби

Першовласником садиби є генерал-майор Василь Дубецький, який збудував її між 1830 та 1854 роками. Але після скасування кріпосного права у 1862 році нащадки Дубецького продали маєток і вже у 1885 він потрапив до родини Панкеєвих, так і залишившись в них до самої революції.

З приходом радянської влади почався занепад, адже у маєтку було встановлено відділ НКВС, розміщені адміністративні кабінети, відкрито клуб та кінотеатр. Після 1920 року мешкали місцеві жителі. Так і почала потрохи занепадати величезна садиба.

Навколо маєтку також був штучний парк із фонтанами, ставок та озеро. Але під час громадянської війни дерева навколо були вирублені, а фонтани зникли в 1990-х роках.

Садиба або що від неї залишилось. Як маленькі мешканці проводять свій час на руїнах

Від колишньої пишноти та краси залишилися тільки руїни, по яким весело бігають місцеві діти. Для них піщані цеглини, порослі травою, темні підвали та кімнати — найкращий атракціон. Помічаючи людей з міста, вони з шоком дивляться на мене з друзями, просячи показати їм айфон. Насправді весь час нашого перебування там, вони всіляко скаженіли та дражнитися через нестачу уваги.

Цікава особливість, що акцент місцевих жителів, будь то дитина чи жінка, в якої ми питали, до якої години ходять автобуси у місто, суттєво відрізняється від одеського. Хоча це всього 40 кілометрів.

Завітавши до невеличкої крамниці, позаду маєтку, ми придбали воду та вирішили трохи відпочити. А діти пішли за нами та знову почали скаженіти, вже навколо крамниці. Вони навіть не помічали нас, просто бігали навкруги, ніби їм була потрібна наша присутність.

Один хлопець все ж таки заговорив із нами, йому була потрібна зеленка. Звісно, її в нас не було, але ми запропонували йому антисептик, а він просто взяв та знову втік.

Дітям тут дуже не вистачає уваги оточуючих. Через це їм може бути важко соціалізуватися у майбутньому. А увесь свій час вони грають на руїнах садиби Людини-вовка, яка може впасти у будь-який момент.

Попов Костянтин, 1 курс, OneBreath

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram