Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

«Сама винна» або що таке «віктімблеймінг»

Віктімблеймінг — явище, коли в скоєному злочині звинувачують постраждалого, а не злочинця. Вперше цей термін використав Вільям Райан в однойменній книзі (Blaming the Victim), що була опублікована в 1971 році. Говорячи про віктімблеймінг, часто мають на увазі злочини домашнього (фізичного або психологічного) і сексуального насильства. Але з різних причин, соціум реагує на це оціночно: «сама (жертва) винна». Адже жертви насильства не тільки не звертаються за допомогою до відповідних органів, але й не розповідають про ці інциденти близьким. Вони бояться бути звинуваченими й ще сильніше приниженими. Це провокує виникнення психологічних тригерів, травм і страхів.

Із дитинства оточення нав’язує людині, що вона «сама винна» у всьому, що з нею відбувається. Відповідно, несформована психіка дитини зберігає цю установку, що надана найближчими – батьками, а тому й надалі в дорослому віці дуже гостро реагує на критику оточуючих: «А ти чим думала, коли погоджувалася?», «Нема чого ходити вночі», «Одягла коротку спідницю, звичайно…Сама винна» тощо.

Так, доросла людина бачить виключно власну провину, шукаючи причини: «тільки я винна в тому, що зі мною відбувається, і тільки я несу за все відповідальність!»

За даними ООН кількість випадків насилля в Україні стосовно  жінок сягає близько 4 млн, і тільки близько одного мільйона не мовчать та йдуть до поліції, проте там їх чекають відмови у захисті та ті ж самі звинувачення.

Причиною страху та бездіяльності є «культура зґвалтувань» яка поширена у нашому середовищі, а саме: баналізація сексуального насильства («у чоловіків є інстинкти!»); жарти сексуального характеру; толерантність до сексуального домагання; публічний аналіз сукні жертви, її психічного стану, мотивів та історії; визначення «мужності» як домінуючої та сексуально агресивної, а «жіночності» — як покірної та сексуально пасивної; тиск на жінок, щоб вони не здавались «холодними»; припускання, що лише «доступних» жінок ґвалтують; відмова серйозно сприймати звинувачення у зґвалтуванні; навчання жінок уникати зґвалтування, замість того, щоб вчити чоловіків не чинити насилля.

Від сексуального насильства ніхто не застрахований. Це може статися з ким завгодно в будь-який час і в будь-якому місці. Люди підсвідомо бояться опинитися на її місці, тому дистанціюються: контроль над ситуацією був в її руках, тому сама винна, і це призводить до думок на кшталт: «ЗІ МНОЮ ТАКОГО НЕ ВІДБУДЕТЬСЯ, ПОКИ Я поводжуся ПРАВИЛЬНО».

Помилково створюється причинно-наслідковий зв’язок: зґвалтування сталося, тому що жінка була одягнена не так, як потрібно за нормами, випила, пішла в гості одна і так далі. Провина з злочинця (насильника) перекладається на постраждалого (постраждалу). Віктімблеймінг допомагає нам відчувати себе в безпеці, поки ми дотримуємось вигаданих правил: не гуляти пізно, не їздити в поїзді самостійно, не довіряти незнайомцям і так далі.

Навіть у ЗМІ, що мають вплив на аудиторію та робота яких при висвітленні історій постраждалих від насилля, повинна максимально відповідати журналістським стандартам, неодноразово порушуються права постраждалих, починаючи з заголовків, що засуджують жертву, закінчуючи демонстрацією самого насилля, тиском журналіста на жертву: розмовою без емпатії, аналізом її біографії та недолугими акцентами. Такий виклад матеріалу може викликати негативні почуття не тільки у постраждалої, а й у глядача.

Тож як ми можемо боротися з культурою віктімблеймінгу? Порадами поділилася психологиня та соціологиня Ганна Москаленко:

  • Уникайте використання мови, яка об’єктивує або принижує стан жінки;
  • Говоріть, якщо чуєте, як хтось інший жартує про зґвалтування;
  • Якщо людина каже, що її зґвалтували, сприйміть це серйозно і підтримайте;
  • Сприймайте критично повідомлення ЗМІ про жінок, чоловіків, стосунки та насильство;
  • Поважайте фізичний простір інших людей навіть у випадкових ситуаціях;
  • Нехай ті, хто вижив, знають, що це не їх вина;
  • Намагайтесь притягувати зловмисників до відповідальності за свої дії, не дозволяйте їм виправдовуватися шляхом звинувачення жертви, алкоголем або наркотиками як причинами своєї поведінки;
  • Якщо людина каже «НІ», не продовжуйте тиснути на неї;
  • Не дозволяйте стереотипам формувати ваші дії, ставлення та будьте активним спостерігачем. 

Наразі в Україні діє національна гаряча лінія «Розірви коло», яка спеціалізується на проблемі насильства, і завжди готова допомогти, якщо хтось постраждав від цього.

Діана Хомишена 

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Діалог культур: про зустріч студентів факультету журналістики, реклами та видавничої справи з Послом Канади в Україні

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи відвідали лекцію Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні — Лариси Ґаладзи. Зустріч пройшла в онлайн-форматі на платформі Zoom. На зустрічі також були присутні студенти з інших факультетів ОНУ імені І. І. Мечникова. Модерував захід кандидат політичних наук, доцент Володимир Дубовик.

Один у полі (не) воїн: про майбутнє конструктивної журналістики в Україні

Професія журналіста як об’ємна складна геометрична фігура: має багато аспектів, сторін та кутів… Це усвідомлюють студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи, тому займають активну позицію, стежать за трендами сучасної журналістики і у навчальний, і у вільний від занять час. Саме тому 13 квітня за сприяння керівництва та викладачів факультету вони долучилися до лекції «Конструктивна журналістика: як перестати писати тільки погані новини?», організатором якої стала Комісія з журналістської етики. Ключовим спікером був Віктор Пічугін, заступник головного редактора медіагрупи «Накипіло», голова Громадського телебачення Харкова

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний