Шлях до нових знань та досвіду: програми та гранти

Чи не кожен з нас протягом отримання вищої освіти чи роботи над науковими працями хоча б раз замислювався про те, а «чи можна доповнити та вдосконалити вже отримані знання?» І на це є однозначна відповідь – так! Освіта за кордоном є одним із таких варіантів.

Навчання поза межами країни оповите міфами та стереотипами, проте сьогодні ми спробували розвінчати деякі з них.

1 – Найперше, що можна почути про навчання у престижних вузах світу, – те, що це привілея лише для забезпечених людей. І з одного боку це дійсно так: навчання за кордоном не завжди «з дешевих», проте переважно це стосується часних університетів, бо більшість державних вишів (особливо країн ЄС) передбачають безкоштовне навчання  чи лише грошовий внесок за користування послугами, наприклад, бібліотекою. Спеціально для цього були створені, так звані «гранти», що мають на меті допомогу в отриманні середньої/ вищої освіти або в проведенні наукового дослідження. Проте, аби отримати грант, потрібно докласти неабияких зусиль: багато працювати над собою, мати лідерський потенціал, приділяти майже увесь свій час підготовці до вступних іспитів, чітку сформульовану ціль та насамперед – гарний рівень англійської або ж іншої іноземної мови, на якій бажаєте проходити навчання, – найчастіше не нижче рівня В2, який обов’язково потрібно затвердити офіційним міжнародним сертифікатом (наприклад, IELTS, TOEFL тощо).

2 – Інший стереотип, що склався у суспільстві стверджує, що навчання за кордоном – лише для школярів та студентів вишів, проте це зовсім не так. Існує безліч програм, які передбачені й для викладачів. Fulbright, DAAD, Vanier Canada та інші – завдяки цим програмам викладачі мають можливість обмінятися досвідом та підвищити свій рівень кваліфікації в інших навчальних закладах світу, зокрема у наших прикладах – у США, Німеччині та Канаді.

3 – «Я не зможу вивчити англійську» – найпоширеніших страх тих, хто мріє опинитися за партами закордонних вишів. Проте дійсна причина цієї тривоги полягає, як не дивно, у ліні. Сьогодні майже в кожному місті України існує щонайменше три школи, що створюють курси саме для тих, хто хоче вивчити іншу мову. Більшість із них, на додачу, спеціалізується конкретно на підготовці до здачі міжнародних іспитів. Окрім цього, незліченна кількість книг, журналів, аудіо, фільмів та серіалів стане у нагоді цікавого та інтерактивного навчання. Також хочеться нагадати про існування розмовних клубів, знайти контакти яких можна у будь-якій соціальній мережі. Тож із цим питанням все просто – варто лише зібрати себе докупи.

Які ж існують діючі програми обміну? 

(Наведемо найбільш популярні)

Global UGRAD – програма, що дозволяє студентам, за підтримки Державного департаменту США, потрапити в один з вишів, що знаходяться на території даної країни, на цілий учбовий рік. На сайті посольства США також вказано, що ця програма передбачає повне фінансове забезпечення: оплату проїзду учасників програми до/із США, оплату вартості навчання в університеті, проживання та харчування, медичне страхування, необхідні підручники та щомісячну стипендію.

Erasmus+ – наступна програма, яка передбачає обмін викладачами та студентами, в основному між країнами Євросоюзу. Зазвичай майже кожен український вуз співпрацює із даною програмою, тож слід лише звернутися до уповноважених осіб саме вашого навчального закладу, щоб уточнити усі подробиці.

Mevlana, спрямована на обмін студентів та викладачів з вищими закладами Туреччини. Розрахована на один (щонайменше) або два (максимум) академічних навчальних семестра. 

Fulbright – один із найпопулярніших варіантів, про який ми вже згадували раніше, надає студентам та викладачам можливість навчатися та проводити наукові дослідження у Сполучених Штатах Америки. 

AIESEC – міжнародна європейська організація студентів, що допомагає усім охочим знайти стажування (за спеціальністю) за кордоном. Співпрацює із більшістю іноземних університетів.

Konrad-Adenauer-Stiftung, Copernicus Stipendium, Friedrich-Naumann-Stiftung, DAAD – німецькі програми обміну студентів, що співпрацюють із різними фондами Німеччини, які стають спонсорами та фінансують навчання талановитих та розумних юнаків із різних країн, що не входять до складу Євросоюзу.

Та наостанок — усім відома програма «Work and Travel», яка допомагає студентам на літній період отримати роботу в США та підвищити рівень володіння англійською. Проте варто звернути увагу, що тут є чітке вікове обмеження від 18 до 30 років.

Кожна країна має різний підхід до навчання, що відображено у її законодавстві (для України, це  Закон України «Про вищу освіту»). Програми обміну в такому разі стають дуже цінним досвідом, особливо для викладачів, бо вони отримують можливість поділитися досвідом з колегами з інших країн. Отже, удосконалюється рівень освіти й в Україні, бо, повернувшись назад, викладачі можуть пропонувати та впроваджувати нові підходи до викладання дисциплін. 

Підбиваючи підсумки, хочемо сказати, що навчання у топових вишах світу, звичайно, звучить престижніше та крутіше. Проте варто відмітити, що нам повсякчас здається, що «десь там краще, ніж тут», та чи завжди це так? Тож перш ніж вирішити вступати до закордонного вишу, задумайтесь про те, що, можливо, наші вітчизняні заклади освіти чимось і поступаються іноземним, але чому ж тоді саме нашу українську молодь завжди раді вітати у більшості країн світу? Нас поважають, рівняються та наслідують. Бо у сучасному світі цінують знання – не престиж, а це вже залежить лише від людини.

Карина Фесенко 2 курс 3 АГ

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram