Лише уявіть, що велика простора та світла бібліотека, куди студенти реально ходять виконувати домашнє завдання – не вигадка. Їх туди не примусово ведуть на екскурсію, адже там сила–силенна унікальних зібрань, які не можна чіпати. Студенти університету Деусто в Іспанії, де я проходила стажування за програмою Erasmus+, ходять до читальних залів регулярно й під час екзаменів, й просто так: тобто у звичайні навчальні дні. Бібліотека університету підготувалась ґрунтовно до найтяжчих часів (те, що у нас називається сесія) – є варіант переночувати прямо там, не відходячи далеко від стелажів з довідниками. Там. Є. Окрема. Кімната. З ліжками.
Айноа – студентка юридичного факультету зізналась мені, що одного разу бібліотечне ліжко таки стало їй в нагоді. Залишитись довелося через сильний поривчастий вітер, через який було страшно виходити на вулицю.
Крім усім нам звичної великої читальної зали, бібліотека пропонує кімнати для обговорення групових проектів. Вони мають великі вікна в садочок, оснащені лише найнеобхіднішим – столом та стільцями. Взимку такі кімнати також опалюються – мінімальний комфорт для продуктивного навчання.
Природним явищем для іспанських університетів є й комп’ютерні зали. Вайфай ловить на території всього університетського корпусу, тому перебоїв з інтернетом ніколи не трапляється. Щоб отримати доступ до університетської мережі потрібно мати електронну пошту, зареєстровану на конкретній платформі. При підключенні до вайфаю система запросить адресу пошти та пароль від власного кабінету.
Групові проекти — у пріоритеті
Освітня програма передбачає багато групових проектів, наприклад, з одного предмету я мала шість таких. На виконання кожного відводиться від одного тижня до місяця з гаком. Крім групових завдань також є індивідуальні та іспит наприкінці семестру.
Детальніше про систему оцінювання розповім на прикладі предмету «Створення веб- повідомлень» (ориг. «Elaboration of Web Messages»). Професорка на першому занятті дала нам чіткі настанови: 40% оцінки – іспит, індивідуальні завдання оцінюються у 15%, а на групові залишаються — 45%. П’ять індивідуальних завдань оцінюються нижче за п’ять групових. Сенс програми — навчити студентів працювати в команді, розподіляти обов’язки та нести відповідальність. Адже у випадку недобросовісного виконання своєї частини проекту – отримує на горіхи вся команда. Не хочу обходити той факт, що «стукнути» на того, хто погано виконав завдання, не варіант. Позитивного ефекту ви зовсім не отримаєте, а скоріш навпаки – з вас можуть вираховувати бали за некомандну роботу. А також це помітно зіпсує відношення в колективі.
Для того, щоб скласти іспит, необхідно пройти всі етапи, тобто невиконання навіть одного завдання – недопуск. Групові завдання були найважчим нововведенням після переїзду, адже українська система навчання концентрується більше на індивідуальних досягненнях. Тож мені складніше було примиритися з тим, що від мене залежить лише частка проекту і що непотрібно контролювати весь процес.
Конспекти не потрібні?!
Із цікавих навчальних інструментів варто зазначити використання сучасних технологічних можливостей: лекції не записуються з шаленою швидкістю у зошит. Усі матеріали, які використовує викладач під час занять, є у вільному доступі в інтернеті. Кожна дисципліна має свій інтернет портал, де публікуються і результати тестів, і навчальні матеріали та завдання. Прізвища студентів зашифровані спеціальним кодом – зазвичай це їхній ID номер (відповідник українському паспорту, де вказано серію та номер), який має певний набір цифр. Відповідно кожний студент шукає свій бал, орієнтуючись на ID номер.
І справді, турбота про анонімність та нерозголошення оцінок – вражає. Така практика має неабиякий позитивний вплив на результативність студентів. Перевірено мною. Студент не депресує, що він гірше за інших, він працює лише на власні здобутки. Розголошення викладачем отриманих балів у вільний інформаційний простір – неприпустимо.
При поясненні теми викладач використовує всі доступні способи та методи викладення матеріалу: аудіо записи з радіо виступів, відео, проводяться дебати в аудиторії на суперечливі теми, що допомагає почути думку опонента та поглянути на питання з іншого боку.
* * *
Підбиваючи підсумки, можу із певністю сказати, що українська освіта поки що не наближається до європейського рівня. Ми відстаємо саме через нестачу матеріально-технічної бази, адже викладацький склад має потенціал. Проте навіть найкращі вчителі програють, коли не мають можливості йти в ногу із часом.
Анастасія Мірза