Спортсменами стають чи народжуються?

Для повноцінного розвитку дитячого організму необхідна достатня кількість рухової активності. Тому майже кожен із нас у дитинстві займався якимось видом спорту. Але професійними спортсменами стає лише невеликий відсоток. Пов’язати своє життя зі спортом — це складне рішення, яке під силу далеко не кожному.

Зрозуміло, що аби стати спортсменом потрібно завзято працювати, удосконалювати свою фізичну форму, витрачати багато часу і коштів на тренування, стежити за повноцінним харчуванням, але не менш важливо мати моральну підготовку і витривалість.

Спортивні психологи виокремлюють такі риси характеру, без яких людина не може досягти успіху в будь-якому виді спорту: вимогливість до самого себе, самокритичність, дисциплінованість, принциповість, витримка і самовладання, емоційна стійкість і самоконтроль, впевненість у своїх силах, акуратність, скромність, здатність до самопожертви.

Характер і темперамент спортсмена

Темперамент — це вроджена сукупність психічних якостей людини. Потрібно враховувати свій тип темпераменту, аби обрати вид спорту, в якому вам буде легко, приємно і цікаво реалізуватися. Поведінка людини в спорті — це віддзеркалення його темпераменту.

Спортсменам із темпераментом сангвінік підходить активний, рухливий вид спорту. У сангвініків сильна нервова система, що відображається на їхній активності та емоційності. У них дуже швидка реакція, яка є важливою в кожному виді спорту. На змаганнях такі спортсмени рідше хвилюються, можуть показати себе і свої сили краще, ніж на тренуваннях. Спортсмени з таким типом темпераменту готові до роботи над собою, цілеспрямовані, впевнені у своїх силах та готові викладатися на повну.

Спортсмени холерики, на відміну від сангвініків, мають менш стійку нервову систему. Вони швидко втрачають самовладдя, різкі та емоційні, їм важко сприймати поразку. Вони схильні хвилюватися перед змаганнями, що нерідко заважає проявити себе. Від природи холерики наділені швидкою реакцією, тому їм підходить емоційний та активний спорт.

Флегматики — це володарі стійкої, спокійної нервової системи. Вони вміють контролювати свої емоції. У них повільна реакція, але висока стійкість, тому їм подобається менш рухливий, спокійний вид спорту. Завдяки своїй дисциплінованості флегматики здатні до кропіткої роботи над собою.

Меланхолік — це менш пристосований до спорту тип темпераменту. Вони мляві та повільні. Серед відомих спортсменів командного спорту рідко можна зустріти меланхоліків. Спортсмени-меланхоліки сильно хвилюються перед змаганнями, схильні до невпевненості у своїх силах, заниженої самооцінки, їм важко займатися рухливим, активним видом спорту. Але меланхоліки володіють влучністю, тактовністю та добре знаходять підхід до тварин.

Аби розібратися з питанням, яким має бути характер спортсмена, ми взяли коментар у президента федерації карате в Україні Панька Михайла Михайловича, який понад 20 років займається тренерською діяльністю та виховав не одне покоління спортсменів. До найважливіших рис успішного спортсмена він відносить: силу духу, бажання перемагати та здатність до роботи над собою і своїми помилками, для чого необхідна велика сила волі. «Уже після одного-двох тренувань, коли подивишся, як дитина розвинута фізично, як вона розмірковує, як виконує вправи, дослухається до тренера, можна визначити, чи зможе вона стати спортсменом у майбутньому. Але це дуже індивідуально, одні стартують швидше, бо володіють необхідними якостями. Дитина розвивається циклічно, тому спочатку в неї може бути непомітний потенціал. Поступово вона починає більше вкладати зусиль, має більше бажання перемагати, не відставати від інших. У такі моменти вмикається її внутрішня сила, і вона зможе йти вперед швидше, ніж інші. Є діти, батьки яких не можуть змусити дитину працювати, а є такі діти, які працюють вдома самостійно. Дуже важливо для спортсмена мати внутрішню мотивацію».

Також ми поцікавилися думкою спортсменки, кандидатки в майстрині спорту з карате 17-ти річної Панчук Аріадни: «Звичайно в мене було бажання все залишити, коли нічого не виходило, але я завжди зупиняла себе і думала: «Ти стільки всього зробила і вклала в це, щоб просто так покинути?». І це давало мені мотивацію йти далі. У першу чергу, спортсмен має володіти працьовитістю та силою духа, як мені здається, без цього в спорті робити нічого. Ну і скрупульозність, якщо я за щось берусь, то буду робити все, поки в мене це не вийде добре. Як я вже казала, має бути велика сила волі, аби подолати всі невдачі і поразки, також працьовитість, щоб виправляти помилки. Спортсмену дуже важливо вірити в себе і свої сили, без цього важко досягнути великих височин».

Отже, ми дізналися, які риси характеру викладають шлях до великого спорту. Думки тренера і спортсменів збігаються. Спорт — це нелегко, тут враховуються багато необхідних складових. Але вагомішу роль відіграє працьовитість, особисте бажання стати кращим, сила духу, яку спорт виховує в людині незалежно від темпераменту.

Остахова Яна

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram