Якщо прискіпливо розглянути ситуацію, можна зрозуміти, що футбол — це не просто спортивний матч, в рамках якого двадцять два чоловіки бігають за круглим резиновим спортивним знаряддям. Якщо б картина виглядала саме так, то не думаю, щоб за цим ритуалом спостерігала би та витрачала стільки ресурсів така велика кількість футбольних вболівальників у всьому світі. Адже на всіх чотирьох континентах ми спостерігаємо прояв унікальних почуттів — футбольну пристрасть. У деяких частинах світу, через національні особливості, футбол розділяє перше місце, як найпопулярніша спортивна гра, з іншими претендентами, до прикладу — в Австралії та Північній Америці, а в деяких — безальтернативний переможець. Але, незважаючи на рейтинг популярності, феномен футбольного азарту та причетність до спортивної історії проявлятимуться навіть у невеликих колективах вболівальників. Що тоді говорити про колективи, які набули як чисельної, так і авторитетної потужності? Єдине, що можна сказати, — це велика людська сила, яка навіть в деяких країнах впливала на соціально-економічний та політичний курс. Наприклад, рух вболівальників «Бешикташу» в Туреччині в 2014-ому році, яких вже в 2018-ому звинуватили в державному перевороті проти уряду Ердогана; рух вболівальників «Аль-Ахлі» в Єгипті під час подій, які увійшли в історію під назвою «арабська весна». Що цікаво, вони виступали та висловлювали свої варіанти покращення ситуації не під прапорами політичних партій, міжнародних організацій або соціальних структур, вони виступали під прапором рідного футбольного клубу.
Футбол, разом зі своєю унікальною атмосферою, швидко поширився від Великобританії по всіх країнах Європи та далі на схід, не обійшовши й Україну. Найдавніша, з історичної точки зору, футбольна команда, яка була заснована саме на території України — «Динамо Київ» (1927 рік). Але якщо про історію можна знайти багато інформації на електронних сторінках в інтернеті чи в авторських книжках, яких існує десь із десяток, то про сучасність, особливо людям, які не слідкують за вітчизняним футболом, відомо не кожному, тим більше, якщо розмова йде не про результати та новини команди, а про події навколо футбольного клубу.
Нашій редакції вдалося поспілкуватися з фанатом, який із дитинства підтримує київське «Динамо» (зараз йому двадцять сім років), за своє футбольне життя зіткнувся з чималою кількістю подій, на основі яких здатний дійти певного висновку та роз’яснити суть сучасних футбольних емоцій.
— Чув, що в останнє десятиріччя серед футбольного ком’юніті з’явилася нова тенденція — створення футбольних фондів вболівальників, основним завданням яких є розподіл коштів для підтримки клубів. Здорова ідея, оскільки навіть переміщення у межах рідної країни не кожний може собі дозволити, а за футбольний сезон виїзних матчів — десь зо два десятки. Хотілося би дізнатися, як справи з фінансами у фанатів «Динамо Київ».
— Як ти правильно виразився, футбольні фонди — це сучасне явище, тому до України вони ще не дійшли. Але ідея найпрогресивніша, оскільки дає змогу подорожувати разом із командою не тільки певній «елітарній» групі, як це відбувається в Україні, а й новичкам та навіть молодим хлопцям, які ще не закінчили школу. Щоб було зрозуміло, слід пояснити, що таке виїзд для футбольного вболівальника. За регламентом внутрішнього чемпіонату та європейських кубків, всі матчі поділяються на дві категорії. Перша — матчі, які відбуваються на домашній арені, тобто, на них приходить максимальна кількість людей, які підтримують цей клуб; на домашніх матчах відбуваються найяскравіші перфоманси, оскільки плануються заздалегідь та великою кількістю людей. Друга категорія — виїзні матчі; оскільки ніяких фондів не існує, всі переміщення та додаткові ресурси для підтримки оплачуються з власних кишень, то не кожний може дозволити собі мандрувати, особливо якщо це подорож до європейської країни в межах Ліги Чемпіонів або Ліги Європи. Але тим і цінний виїзний матч, що кожний справжній вболівальник веде рахунок не тільки європейських виїздів, а й навіть подорожей всередині країни. Чим вище в цьому плані твій рахунок, тим більший авторитет маєш серед інших, оскільки ти привніс свій внесок у розвиток клубу. Виїзні матчі важливі, оскільки підтримувати, підбадьорювати команду в іншому, не рідному, місті дуже важко — завжди зустрічаєшся з негативним ставленням місцевих вболівальників, які всіма силами тобі заважають. Але в такі хвилини ти забуваєш про свій соціальний стан, про родину, про все на світі, перед твоїми очами тільки кольори рідного клубу. Ти спокійно підеш один проти натовпу, в такі хвилини пропадає страх, оскільки твій головний мотиватор — честь рідного клубу.
— Ти згоден з виразом: «Футбол — це релігія»?
— Так, звісно. Ми маємо своїх «ідолів», для мене, в першу чергу, — це емблема «Динамо Київ», за неї готовий безоплатно витрачати як матеріальні, так і духовні ресурси. Релігія — розставлення пріоритетів, якщо особисто я готовий витратити останні гроші на квиток на стадіон або пропустити день п’ятдесятиріччя своєї улюбленої матусі, то, однозначно, футбол — це релігія.
Роман Челпан
4 курс
«UniLife»
Фото з відкритих джерел