Сьогодні 5 березня, до Міжнародного дня жінок залишається три дні. Передвісником цього свята є тюльпани. Тому на вулицях вже можна побачити жінок із квітами, зустріти людей, які купують ці букети, й тих, хто їх продає. Незмінним залишається ще й привітання від міста: бігборди з написами «8 Березня» і зображенням тюльпанів. Саме їх будуть дарувати хлопці з «Традиції і порядку» жінкам, які прийшли на Марш не за квітами, а за правами. Від них й мені дістанеться рожевий тюльпан, який потім я подарую бабусі, котра скаже, що «місце жінки лише в серці чоловіка». Але поки що до цих подій залишається чотири години, і я встигаю на лекції майже вчасно.
Марш жінок в Одесі почався рівно о 15:00 біля пам’ятника Дюку. Багато хто приходив з боку Думської площі, тому вже здалеку мав змогу почути пісню Океану Ельзи «Майже весна». А підійшовши ближче, побачити юних хлопців та дівчину, що тримали у своїх руках прапори з булавою і банером «Патріархат любить тебе». Коли я побачила їх, то подумки зауважила дві речі: перша – у нас з ним невзаємне кохання, а друга – невже це ті люди, які ненавидять тих, хто з ними не погоджується. Як виявилось – так.
Праворуч від пам’ятника зібрались люди, які прийшли на Марш. У руках вони тримали плакати: одні були написані від руки на картоні чи ватмані, інші були надруковані. З них промовляли наступні гасла: «За рівні права та можливості!», «Місце жінки всюди», «Б’є – значить сяде!», «За світ без обмежень», «Жінки за добробут та мир без насильства», «Не дякуйте за красу, подякуйте за фемінізм», «Жінка, мир, безпека» та інші.
Перед початком ходи з Приморського бульвару до міського саду, була озвучена цьогорічна тема Маршу жінок: «Жіноче лідерство: наближаючись до рівноправного майбутнього в часи пандемії». Організаторами виступили ГО «Громадський рух «Віра, Надія, Любов», Асоціація жіночих організацій Одеської області, ГО «Підтримка, захист та турбота», «VITAL VOICES», ГО «Позитивні жінки», Клуб успішних жінок, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, Департамент сімейної та соціальної політики ОДА.
Як тільки промова закінчилась, почалась хода. Нам сказали вставати по четверо в колонну, щоб було зручніше йти. Тільки-но ми рушили з місця, як на нашому шляху встали хлопці з «Традиції і порядку». Вони вирішили перекрити нам шлях, тим самим нагадавши моєму знайомому Гендальфа з фільму «Володар перснів» з його фразою «ти не пройдеш!». Однак, завдяки роботі поліціянтів/ок їх швидко затримали й ми змогли рушити далі. Окрім поліціянтів/ок, нас супроводжували й журналісти, але вони переймалися здебільшого не Маршем, а цими хлопцями. Тому наздогнали нас вже на Дерибасівській. Саме вчасно, бо тоді ми почали скандувати: «Місце жінки всюди!», «Жінка, мир, безпека».
Але не подумайте, що тільки журналіст/ки нас знімали, прості перехожі також діставали свої телефони та записували відео. Сподіваюсь, вони хотіли зробити сторіз та підтримати нас на своїй сторінці в Facebook, використовуючи #маршжінок2021.
По завершенні мітингу в міському саду організаторки подякували нам за активну участь у житті країни. Від однієї з них я дізналась, що з кожним роком учасників та учасниць стає більше, а цей рік порадував її великою кількістю молодих людей.
Що ж до молоді, то їй не хотілось йти додому. Через це ми ще довго стояли біля закритого фонтану в міському саду й говорили про патріархат, фемінізм та ЛГБТКІ+ спільноту.
Прийшовши додому, я почала шукати новини стосовно Маршу жінок. І більшість з цих матеріалів містила інформацію про те, що представників «Традиції і порядку» затримали, а не про те, що вже третій рік поспіль жінки виходять з одними й тими ж плакатами на вулиці.
Шукова Ольга, 2курс, «Face to Face»