Репортаж про «проколи» влади, аналітична стаття про корупцію, памфлет про непотизм — як журналісти ми ніколи не змогли б написати про це все, якби в Україні не було свободи преси. Ба більше, прості люди, читачі, завжди були б в омані, адже з цензурою та тиском на журналістів така інформація, в жодному разі, не дійшла б до них. Святкуючи Всесвітній день свободи преси, що випав на 3 травня, ООН відзначила важливість вільної та плюралістичної журналістики й наголосила на неприпустимості втручання в журналістську діяльність. Детальніше про свободу преси в Україні — далі.
Уперше Всесвітній день свободи преси було відзначено 1992 року. Хоча відправною точкою до маніфестації боротьби за незалежну журналістику стало прийняття в Намібії «Віндукської декларації», яка побачила світ 3 травня 1991 року. У цьому документі йшлося про необхідність забезпечення свободи преси як фундаментальної частини демократичного суспільства. Організація Об’єднаних Націй підтримала цю ініціативу, саме тому щороку 3 травня протягом вже майже 30 років у всьому світі згадується та вшановується якісна незалежна праця журналістів.
Свобода преси та Феміда
Конституція України, а саме, 34 стаття, гарантує право на свободу думки, слова та їх висловлювання. «Закон України передбачає, що кожний громадянин має право вільно збирати, зберігати та поширювати інформацію, — зазначає студент НУ «ОЮА» Владислав Волконський і додає: Існує, звісно ж, декілька винятків. Журналіст може бути обмеженим у своїх правах, якщо його дії можуть заподіяти шкоду національній чи територіальній безпеці, привести до правопорушень або, навпаки, задля захисту прав інших людей». До того ж, частина третя 15 статті Конституції забороняє цензуру, а Закон України «Про інформацію» — будь-яку шкоду чи усвідомлене перешкоджання роботі журналіста, якщо інше не передбачене законом чи рішенням суду.
За словами Владислава, важливо розуміти, що певні зміни, які стосуються матеріалу та встановлюються шляхом колективного договору між його автором та редактором, не вважаються цензурою й не є забороненими. Однак журналіст також має право відмовитися від свого підпису, тобто авторства, якщо внесені зміни суперечать його принципам.
Законів, що регламентують діяльність журналістів, досить багато. На думку Владислава, діячам медіапростору важливо ознайомитися з «Правовими засадами діяльності журналістів в Україні» від 04.10.2011. Студент також додає: «Журналіст завжди має мати з собою посвідчення про приналежність до журналістської спільноти та демонструвати його перед тим, як діяти, аби не потрапити в суперечливу ситуацію. Важливо також не порушувати права людини на приватне життя, кореспонденцію, недоторканість житла та інші заборони, передбачені Кримінальним Правом. Про звичайну етику також варто не забувати!».
Свобода преси та статистика
Міжнародна недержавна організація захисту прав людини «Репортери без кордонів» фокусує свою увагу на свободі слова в усьому світі. Щороку вона складає рейтинг країн за рівнем свободи преси. За даними на вебпорталі «Репортерів без кордонів», у 2020 році Україна зайняла 96 місце зі 179 можливих. Для порівняння варто зазначити, що східна сусідка Росія опинилася на 149 місці, а ось західна Польща — на 62. Цікаво також те, що, згідно з інформацією, представленою на офіційному сайті організації, за останні роки ситуація зі свободою преси в нашій країні покращилася. У 2019 році Україну розмістили на 102 місці, а у 2018 — на 101. Незмінним світовим лідером протягом усіх трьох років залишається Норвегія.
Інститут масової інформації України також слідкує за динамікою розвитку свободи слова та преси в країні. Згідно з інформацією, розміщеною на їхній вебсторінці, за перший квартал 2021 року вже було помічено 50 випадків порушення свободи преси. Знову ж таки, в порівнянні з минулим роком, ситуація трохи краща, адже за такий самий відрізок часу в 2020 році було зафіксовано 62 подібні порушення. За інформацією ІМІ, «лідером» порушень свободи слова став Київ, що має 13 порушень. Срібло отримало Запоріжжя — 6 порушень. Третє місце між собою ділять Хмельниччина та Одещина: по 4 порушення в кожному регіоні.
«Щодо порушення свободи слова, тенденціями у нас з початку року є фізична агресія (вона стійка й переважає у порівнянні з іншими роками), а також закритість місцевої та судової влади», — коментує керівниця відділу моніторингу свободи слова Інституту масової інформації Катерина Дячук.
Свобода преси та молодь
Майбутнє в руках молоді. Саме молодь має величезний потенціал змінювати хід подій на краще своїми стійкістю, амбітністю та силою духу. Наприклад, можна згадати Студентську революцію на граніті, що відбулася у 1990 році. Тоді головною метою було недопущення підписання нового союзного договору, і студентам вдалося домогтися свого. Аналогічна ситуація й зі свободою преси. Молоді активісти здатні протистояти тискові на журналістів, цензурі та втручанню у медіадіяльність. Підписуючи петиції, не замовчуючи порушення, відстоюючи свою громадянську позицію, підтримуючи правозахисні організації, молодь може змінити світ журналістики на краще.
Представниця «Freedom House Ukraine», недержавної організації, що поширює та захищає демократію й свободу, Анастасія Лихолат розповідає: «Особисто я ціную свободу й саморозвиток. Я звикла аналізувати інформацію, мені цікаво самій шукати її з різних джерел, розбиратися в ній. Я дуже поважаю працю журналістів, митців, блогерів — всіх тих, хто створює контент. Ми знаємо історичні приклади цензури, спалювання книжок, і мене страшить думка, що мені, дорослій людині, хтось може заборонити щось читати, дивитися, слухати просто тому, що це вирішили в кабінетах або це викликає суспільний осуд. Для мене важливий вільний обіг інформації, адже це дає можливість розвиватися, рости, аналізувати, дізнаватися про світ трохи більше. Аби кожен з нас міг прийняти власне рішення, а не очікувати вказівки “згори”, нам потрібні різні джерела та думки. Саме це й мотивує боротися за свободу преси та свободу в цілому».
Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова розповіли, що для них означає свобода преси.
Микита Хлопонін, 1 курс:
«Свобода преси — це коли ти можеш висловлювати свої думку та почуття, говорити про різні ситуації, конфлікти без будь-якого страху. Свобода преси та свобода слова в цілому — основа демократичної країни. Без свободи преси в нас не було б інтернету, політичного плюралізму, ми не могли б коментувати, висловлювати свою точку зору. Без свободи преси було б дуже погано!».
Ольга Шукова, 2 курс:
«Для мене свобода преси — це насамперед можливість висловити свою точку зору стосовно того, що мене турбує. На мою думку, важливість її полягає в тому, що вона дає можливість сказати те, що усі звикли замовчувати, а також підтримати інших і знайти однодумців. Без свободи преси не було б, напевне, тієї журналістики, яку ми зараз знаємо. І це було б сумно».
Христина Зайченко, 3 курс:
«Свобода преси — це, в першу чергу, обов’язок демократичної держави перед громадянами. Свобода преси для мене дорівнює свободі слова, вона гарантується Конституцією. Це, в принципі, можливість існування преси в світі, інакше сенсу в ній не було би. Важливість свободи преси полягає у фундаменті світогляду суспільства. Звичайно, у нас не все так прозоро. Але з кожним роком покращується світовий показник свободи преси в Україні. І це не може не радувати!».
Вероніка Джога, 4 курс:
«Свобода преси — це найцінніший скарб, до якого ми давно йшли, ми дійсно боролися за нього. Це можливість вільно виражати думку, не боячись, що когось вона не влаштує, що можна за це втратити власну свободу чи життя. Звісно, свобода теж має певні рамки, адже журналіст має дотримуватися законодавства та етичних правил, професійного кодексу тощо. Оскільки журналісти мають неабиякий вплив на суспільство, свобода слова надає можливість піднімати важливі питання, обговорювати, вирішувати соціальні проблеми. Якби не було свободи, то ми б жили, немов у часи СРСР. Тобто, наша “верхівка” взагалі не переймалася б людьми, ми б не мали нових проявів літератури, а люди були б зовсім іншими, я б навіть сказала, роботами».
Свобода преси — це не просто право на поширення інформації, це винагорода за багато років боротьби. Боротьби, під час якої ми втратили багато талановитих та відважних журналістів. Свобода преси починається з кожного з нас: від студента першого курсу до професійного журналіста зі стажем. Саме тому зараз настав час діяти, настав час дотримуватися стандартів та працювати «на совість», аби стати частиною якісної, вільної, незалежної журналістики.
Марія Новоселя, 2 курс, «Моменталіст»
Фото: DW