Архів позначки: практика

Як написати хороший текст: три прості поради

Вольтер “Ніколи не вживайте слово, якщо воно не має трьох властивостей: воно повинно бути необхідним, зрозумілим та милозвучним”

Редактор американського інформаційного агентства Associated Press Рене Дж. Каппон говорив, що писати потрібно чітко, стисло і просто. Це та основа, без якої не буде хорошого тексту.

Продовжувати читання Як написати хороший текст: три прості поради

Що обрати: журналістику чи видавничу справу?

−       На якому факультеті легше всього вчитися? – запитав я.

−       На журналістиці. Вони там нічого не роблять.

−       Чудово. Буду журналістом.

Чарльз Буковскі «Хліб із шинкою»

Якщо ти надихнувся Чарльзом Буковські й вирішив стати журналістом за принципом менше роботи, то на тебе, шановний абітурієнте, чекає розчарування. Навчання на факультеті журналістики передбачає постійну працю та шліфування власної майстерності. Це дійсно буде легко, якщо тобі буде цікаво, якщо твоє бажання отримати професію буде щирим.

 

Журфак Одеського Національного університету імені І. І. Мечникова чекає творчих особистостей, які прагнуть пов’язати своє майбутнє життя з журналістикою, видавничою справою або рекламою.

Як не помилитися та зробити правильний вибір? На яку спеціальність подати документи?

866819

До вашої уваги я пропоную простенький тест.

1)    Більше всього тебе приваблюють?

  1. a)     Робота з інформацією, постійний моніторинг новин.
  2. b) Робота, що передбачає уважність та ретельність, постійна орієнтація на норми, привила, стандарти.

2)    Коли перед тобою постає питання і потрібно знайти відповідь на нього, ти:

  1. a)     Знаходиш відповідь оминаючи деталі, не занурюєшся углиб.
  2. b) Цікавишся не тільки відповіддю на поставлене питання, а шукаєш додаткову інформацію.

3)    Яке твердження тобі ближче?

  1. a)     Творча робота – це написання тексту.
  2. b) Творча робота – це довести текст до бездоганності. Безпомилковий, чіткий та логічний текст.

Більшість відповідей «а» – спеціальність журналістика, «b» – видавнича справа та редагування.

Робота майбутнього видавця – багатогранна. Тебе навчать не тільки як створювати, видавати, розробляти книги та інші друковані видання, а як їх довести до розуму: із допомогою коректури та редактури. Окрім друкованих видань, це стосується і звичайних журналістських матеріалів, які проходять перевірку у редактора. Майбутніх редакторів навчають працювати з готовими текстами та робити їх довершеними. Більше того, студенти спеціальності видавнича справа та редагування також вчаться майстерності написання матеріалів.

Цікавий факт, видавці вивчають журналістику більш глибоко, ніж журналісти. Не оминаючи жодної історичної події, вивчаючи кожну важливу дрібничку.

Робота майбутнього журналіста полягає у майстерності збирання та обробки інформації. Як справжній творець автор має донести до читача істину, без зайвих слів, не перенапружуючи мозок споживача. Аби зробити це вдало, потрібно мати неабияку інформаційну базу та знання у багатьох галузях.

Ще одним аргументом у виборі спеціальності можуть бути коментарі студентів, які вже навчаються.

Євгенія Боєправ: «У видавців обширніші знання, видавець може бути журналістом, а журналіст видавцем − ні. Видавців найчастіше беруть на роботу, це більш запотребувана професія. Знання залежать від викладачів, мені подобаються Сироткіна Г. А., Бутук О. А., Нечиталюк І. В. і  Мацишина І. В. На їх предметах зрозуміло, що потрібно робити, і інформація, що отримується на їх парах, ясна і корисна».

Марія Палій: «У моєму випадку видавців від журналістів відрізняє тільки вартість контракту».

Єлизавета Сокуренко: «Я вирішила обрати професію журналіста з двох причин. По-перше, мені завжди було простіше і зручніше висловлювати свої думки на письмі. Писати – те, що в мене добре виходило і те, що мені подобалося робити. Професія журналіста зобов’язує до постійного саморозвитку та розширенню світогляду. Упродовж усієї своєї роботи журналіст постійно дізнається про щось нове у різноманітних сферах: коли готує матеріал, береться за незнайому тему чи дізнається багато цікавого від компетентних людей. Це друга причина, з якої я вирішила обрати професію “знати все й дізнаватися ще більше”. Якщо вам подобається шукати, дізнаватися, доступно говорити зі своїми читачами про складне і спрямовувати його думки у правильне джерело (але при цьому не виховувати), ласкаво просимо!»

Даріанна Олейникова: «На мій погляд, видавці та журналісти кардинально один від одного нічим не відрізняються, що ті, що ті мислять і відчувають словами і текстами. Але видавці більше майстри, немов ювеліри, вони відточують журналістський продукт до ідеального стану. У моєму навчанні на факультеті мені подобалися тільки певні предмети і викладачі. Мені дуже пощастило, що я з першого курсу з найважливіших для журналіста предметів (майстерність і фах) потрапила до Н. О. Стеблини. Саме вона дала мені правильне уявлення про те, як повинен писати і працювати журналіст. Протягом п’яти років дуже не вистачало конкретних гуманітарних предметів − літератури, філософії, мов. В якійсь мірі їх відсутність компенсувала дисципліна «культурологія».

Вибір залишається, за тобою, абітурієнте.

Марія Жадан

Літня школа для душі, інтелекту і журналістики

«Перш ніж створити Бі-Бі-Сі, треба створити Британію» – цю фразу постійно повторює головний редактор газети «День» Лариса Івшина. Втім, газета готує журналістів для «українського Бі-Бі-Сі» заздалегідь – у Літній школі журналістики. Цей проект – можливість виховати саме тих журналістів, які будуть поширювати знання про Україну в суспільстві та світі, виборювати для неї ім’я слов’янської Британії та візьмуть на себе роль просвітників.

Марія Геник та Наталія Безвозюк - студенти журфаку - стали учасницями літньої школи газети "День"
Марія Геник та Наталія Безвозюк – студенти журфаку – стали учасницями літньої школи газети “День”

Цього року проходить вже XIII Літня школа журналістики. На цей раз географія учасників охоплює майже всі регіони країни – є студенти з Києва, Львова, Чернівців, Донецька, і, звичайно, Одеси. Від факультету журналістики Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова туди потрапили Наталія Безвозюк, студентка 2 курсу та Марія Геник, студентка 3 курсу спеціальності журналістика. Цікаво, що свій день народження Марія Геник провела в компанії посла Канади в Україні, зустріч з яким випала саме на цей час.

Відбір до цьогорічної Школи був посилений тим, що газета вирішила співпрацювати зі своїми «партнерами» – передплатниками газети та читачами «Бібліотеки газети «День»». Також кожному було необхідно заповнити анкету, відповівши н а питання, які в більшості стосувалися знань про газету та її проекти. Окрім того, це «резюме» виявило рівень знань анкетованого, його принципи та життєві пріоритети.

Зараз Літня школа, яка тривала цілий місяць, підходить до свого кінця. Слухачі кожного дня зустрічалися з лекторами високого рівня: послами, політиками, міністрами, зокрема, з екс-головою СБУ Валентином Наливайченко, екс-депутатом Олександром Єльяшкевичем, депутатом Верховної Ради від партії «Самопоміч» Ганною Гопко, письменницею, донькою Ліни Костенко – Оксаною Пахльовською та іншими відомими постатями сучасності.

1493477_918114268245117_2637981673950069747_o

Всі учасники Школи прикріплені до редакційних відділів і виконують різноманітні завдання – ходять на прес-конференції, пишуть репортажі, інтерв’ю, статті. Але основною роботою «літньошколярів» є підготовка до зустрічей з лекторами, ознайомлення з їхніми інтерв’ю, матеріалами на актуальні теми. Після кожної дискусії студенти пишуть анонси та розширений варіант розмови. Проходять і такий етап підготовки журналістського матеріалу, який потребує максимум терпіння – розшифровування розмови.

Окрім робочих буднів слухачам Школи пропонують й інтелектуальний відпочинок – зокрема, відвідання виставок в Мистецькому арсеналі та  Національному художньому музеї України, поїздку до ландшафтного парку в село Самчики Хмельницької області, відвідання іподрому та перегляд кінострічки в найстарішому київському кінотеатрі. І, звичайно, навіть дозвілля супроводжувалося написанням журналістських матеріалів. Тож цей місяць для студентів виявився насиченим на події, зустрічі та думки. Головне тепер – не збавити темпу!

Наталія Безвозюк

Леонид Францескевич: со спортом по жизни

Леонид Францескевич – один из самых ярких наших выпускников. Окончил кафедру журналистики в 2007 году. Известный спортивный журналист, главный редактор pobeda.od.ua, специальный корреспондент всеукраинской газеты “Украинский футбол”, член Национального Союза журналистов Украины, поделился опытом со студентами.

Тула-2015_4

О карьере и профессиональном выборе

– Леонид, когда началась ваша журналистская карьера?

– Работать я начал с первого курса, когда мне было всего 16 лет. Помню свой первый материал – вышел он в газете «Одесский университет». Это была маленькая заметочка на голубом фоне о первенстве университета в футбольном турнире. Правда, это она маленькой оказалась уже непосредственно на полосе, а так я забрасывал редакцию огромными материалами о спорте, за что получил от редактора газеты – Аллы Гудзенко – прозвище «спортивный эпопейник». Ей и ее помощникам приходилось не только сокращать мои материалы, а и собственноручно их набирать, поскольку тогда – в 2002-2003-м годах – у меня еще не было компьютера, я приносил «рукописи» в редакцию или передавал их через кого-то из сотрудников газеты. Тогда я не понимал, как можно писать о спорте мало. Вот так уже 13-й год работаю в спортивной журналистике и живу спортом, попробовав себя во всех видах СМИ. А в 27 лет я стал самым младшим спортивным журналистом международной категории на Юге Украины.

О принципах в работе

– Какими навыками должен обладать спортивный журналист?

– Спортивная журналистика – одна из самых сложных «ветвей» журналистики. Тут необходимо ориентироваться в каждом виде спорта, о котором ты пишешь. Спорт – это беспрерывный поток новостей. Постоянно что-то происходит: сегодня игрок повредил ногу, завтра не смог выйти на игру, что в дальнейшем повлияло на итогах целого сезона. Где-то кто-то куда-то перешел, где-то кого-то уволили, кто-то побил рекорд, кто-то куда-то отправляется… Всегда нужно быть в струе, следить за мелочами, ведь в спорте нет мелочей! Регулярно проводятся различные тренинги, семинары, заседания, на которых вносятся корректировки в правила. В общем, в этом надо разбираться и этим нужно жить. О спорте нужно писать либо «вкусно» и со знанием дела, либо не писать вообще.

О сайте рobeda.od.ua

– Каким образом те или иные события попадают на сайт?

– Сайт Pobeda.od.ua «родился» 4 февраля 2013 года. Это – мое детище, моя основная работа и поныне. Я уже более двух лет работаю без выходных, поэтому информация приходит на «Победу» отовсюду: звонят, пишут, приглашают на мероприятия, делятся новостями по электронной почте, по телефону и так далее. Считаю, что нужно поддерживать спорт на всех уровнях.

– Часто ли спортсмены и тренеры сами рассказывают Вам о своих достижениях, присылают информацию?

– Вы знаете, это странно, но такое вообще случается крайне редко. Многие хотят, чтобы о них писали, но при этом им даже лень набрать номер телефона или прислать информацию по электронной почте…  А нас, спортивных журналистов, поверьте, очень мало! За всеми соревнованиями проследить невозможно, мы не супергерои, мы – люди, которым часто нужна помощь в получении информации.

2007 год. Леонид получает "Акулу пера"

2007 год. Леонид получает “Акулу пера”

 

О современном уровне подготовки специалистов 

Я_16 мая 2015 на Репортере– Как давно Вы принимаете студентов на практику?

Впервые я взял на практику студентов в 2007 году, сразу по окончании университета. Их было одновременно человек 15, и все были очень разные. Тогда я работал в издательстве «Черноморье», был редактором газеты «Одесская реклама», а заместителем директора издательства был Василий Иванович Милосердный, которого я очень уважаю с тех пор. Хочу сказать, что у тех студентов уровень подготовки был выше, чем у многих студентов сейчас. Абсолютно по-другому тогда готовили журналистов и издателей. Дальше с каждым годом все меньше и меньше людей интересовались самой практикой. Чем ближе к нашим дням, тем больше студентов идут на практику ради баллов и зачетов, а не с целью впитать в себя важнейшие знания. Правда, в последнее время мне достаются хорошие ребята, с которыми мне приятно работать! Это Анастасия Мостепаненко, Мария Николенко, Дмитрий Журавель и Алена Хаджи.

– Изменилось ли что-то в программе подготовки студентов за это время?

Насколько я знаю, нагрузка у нынешних студентов в разы меньше, чем была у нас. Намного меньше стало предметов, стали меньше заострять внимание на важных профильных предметах. Свою роль сыграло то, что многие одаренные преподаватели и преподаватели-практики ушли с кафедры. Я считаю, что заучивание студентами лишь теоретических знаний ни к чему хорошему не приведет. Учить быть журналистами должны не только теоретики, но и, главным образом, практикующие журналисты. Не может человек, который не прошел через работу в изданиях, качественно рассказать о специфике работы и реальных проблемах в журналистике.

Учеба на журфаке глазами очевидцев

На вопросы абитуриентов отвечают студенты и выпускники

Каково это – быть студентом-журналистом? Чего следует ожидать от учебы на журфаке? Всё это волнует выпускников школ, решивших посвятить себя журналистике. Мы собрали самые популярные вопросы абитуриентов и обратились за ответом к студентам и выпускникам факультета.

  1. Как проходит практика? Где студенты факультета практикуются?

Мария, 4 курс:

Мария ГеныкПрактика у нас началась во второго курса, проходить ее можно в печатных или интернет-СМИ. Самые популярные базы практики – ИА «Репортер» и «Контекст-Причерноморье», газеты «Сегодня», «Вести», «Одесская жизнь», «Чорноморські новини», «Совиньон Информ», «Первая городская газета». При этом студенты из других городов могут практиковаться в СМИ у себя дома. Моя первая практика проходила в газете «Одесская жизнь». Помню, нам с одногруппницей нужно было написать материал о… домах престарелых. Мы много звонили в разные учреждения, ходили по этим домам и даже обсуждали с бабушками политику! И хотя материал приходилось постоянно переделывать и дорабатывать, это был веселый и полезный опыт.

2. Изучают ли студенты иностранные языки? Насколько глубоко?

Карина, 1 курс:

В начале года мы выбирали между английским и немецким языками. Часть группы учит английский язык, но я выбрала немецкий. Он у нас будет преподаваться на протяжении всего обучения в ВУЗе. Поначалу у нас была одна пара в неделю, но к концу семестра было уже две пары. Уровнем преподавания я довольна и считаю, что это только потому, что нам повезло с преподавателем. Когда человек влюблен в свое дело, невольно начинаешь делать то же самое.

3. Предоставляет ли университет общежития? Какие там условия?

Студентам нашего факультета предоставляются общежития, расположенные рядом с гуманитарным корпусом на Французском бульваре. Будущие журналисты проживают в общежитии №4, на ул. Довженко, 5, Общежития на карте: http://onu.edu.ua/uk/abitur/natives/dorm

Антонина, 4 курс:

Антонина ДоломанжиМинусов проживания в общежитии довольно много, особенно для тех, кто привык к чистоте и порядку. Большинство студентов очень редко убирают за собой в местах общего пользования: душ, кухня, туалет. А соседи очень часто оказываются неряшливыми и ленивыми, либо же наоборот – слишком придирчивыми и чистоплотными. Также непросто готовиться к важным экзаменам и зачетам, когда необходимо в тишине что-то выучить, такой привилегии в общежитии нет.

Но есть и множество плюсов: тебе никогда не бывает скучно, в любой момент ты можешь прийти к соседу «на чай», причем и чай, и угощения – с него. Вы можете устроить домашний кинотеатр, собравшись все вместе: кто-то принесет попкорн, кто-то – напитки, а кто-то – крутые колонки. Если в общаге живут твои одногруппники, то ты можешь попросить у них конспект или прийти за помощью в учебе, плюс можно спросить совета у старшекурсников. А в те божественные моменты, когда ты остаешься один в комнате, что бывает очень редко, чувствуешь себя повелителем Вселенной.

4. Какие возможности у выпускников факультета? В каких СМИ они работают?

С 2004 по 2014 года дипломы специалистов и магистров получили 458 выпускников. Они работают в редакциях телеканалов «1+1», «Новий канал», «Первый городской», «ГЛАС», «Здоровье», в газетах «Сегодня», «Вести» «На пенсии», «Комсомольская правда в Украине», на сайтах «Репортер», «Думская» и других.

Оксана Бутук, выпускница кафедры журналистики, директор ИА «Репортер»:

but_edu_iПо специальности работают все мои одногруппники, кроме троих. Часть работает в СМИ, часть – в пресс-службах и в образовательных проектах. Карьера не всегда зависит от диплома. Конечно, сегодня открытые вакансии просят диплом в сфере коммуникации (если мы говорим, конечно, о высокооплачиваемой занятости). Но журналистом можно работать и без специального образования. Однако того знания текста и человеческого восприятия текста, которое дают на журфаке, на других факультетах не найти. А работать можно везде! Даже на рынке:)

5. Есть ли магистратура? По какой специальности? Как построено обучение?

На нашем факультете есть магистратура по специальности «журналистика». За два года обучения студентам предлагаются такие предметы: «прикладні соціально-комунікаційні технології», «наукове спілкування іноземною мовою», «теорія соціальних комунікацій», «історія соціальних комунікацій», «дисципліни спеціалізації», «інтелектуальна власність», «соціологічні методи дослідження масової комунікації», «політичні системи світу», «статистичні методи дослідження ЗМІ», «методологія дослідження соціальних комунікацій» и др.

Макс Кідрук презентував «Жорстоке небо» студентам ОНУ імені І. І. Мечникова

Письменник, тревел-журналіст та колишній програміст Макс Кідрук 4 листопада зустрівся зі студентами-журналістами ОНУ ім. І. І. Мечникова. Він розповів про те, звідки бере цікаві факти для своїх історій, чому літаки тримаються у повітрі, та чому головним персонажем його книги стала жінка.IMG_6119

Спочатку гість репрезентував себе як тревел-журналіст розповіддю про тварин, яких бачив протягом подорожі до Намібії. Він звернув увагу аудиторії на проблему вимирання гепардів, на їх зв’язок із іншими видами тварин, зокрема, з медоїдом. Письменник навчив, що треба робити, якщо вас вкусила змія, розповів, що таке «гонади», а також пообіцяв, що книга про мандрівку до Намібії обов’язково вийде. Своїми цікавими, ілюстрованими оповідями мандрівник визвав прихильність студентів, а потім перейшов безпосередньо до наступного пункту зустрічі – професійно підготовленої презентації книги.

10754320_1532476890330776_49225491_o

«У світі не так багато романів про авіацію. Щоб перерахувати світові бестселери, вистачить пальців однієї руки, – наголошує письменник. – Багатьох моїх друзів вони залишали байдужими, і мене дивувало, як таке може бути. Я зрозумів, що вони просто не заглиблюються у суть авіації». Тож Макс Кідрук вирішив простою мовою пояснити студентам, як літаки здіймаються у повітря та чому вони не падають, і як ними керують пілоти. Найважливіші елементи конструкції літака та його маневри були продемонстровані на моделі лайнера АirbusA320.

«Сучасним лайнером пілот у середньому керує аж 4 хвилини. Дві хвилини – руління від терміналу і розгін по смузі. Інші дві хвилини – руління до терміналу після посадки. Іншу частину роботи виконує бортовий комп’ютер», – поділився Кідрук. Письменник сказав, що завдяки такому рівню автоматизації літаки вважаються найбезпечнішим видом транспорту, але попри це вони падають і розбиваються: «Одна із основних причин – це жорстоке небо. Турбулентність у прямому сенсі може порвати літак на шматки. Прикладом цього є катастрофа рейсу PLK-612 авіокомпанії «Пулково» під Донецьком, що сталася 22 серпня 2006 року». Далі Макс Кідрук розповів студентам про причини цієї надзвичайної ситуації, про поведінку пілотів під час грози і «плоский штопор».

Після сумної оповіді про трагедію автор «Жорстокого неба» підняв настрій аудиторії розповідями про книгу: «Це мій перший роман, де головний персонаж – жінка. Щодо моїх попередніх трилерів «Бот» і «Твердиня» було багато дискусій. Казали, що вони надміру «пацанячі», і там немає жіночого персонажу, із яким могла б себе асоціювати читачка. Для мене це стало викликом». Письменник каже, що виписував героїню дуже ретельно, звіряючи її жести і думки зі знайомими жінками.

Кідрук додав про персонажів книги: «Усі головні герої в романі «Твердиня» мали прототипи, у «Жорстокому небі» майже кожного персонажа я ліпив з нуля, за одним винятком – кота моєї подруги на прізвисько Грубодупенко. У того кота дуже паскудний характер, у нього реально виражені проблеми з контролем гніву». Автор вважає, що це гармонійно розбавляє технологічний детективний «треш», яким наповнений роман.

IMG_6132

Кілька слів письменник сказав про публіцистичну працю, яка має вийти спочатку польською мовою, а потім і українською. Так як замовлення надійшло від видавців з Польщі, автор у тексті спробує розтлумачити громадянам іншої країни про причини, що призвели до другого Майдану, про внутрішню олігархію в україні та вплив Росії на нашу політику». Автор хоче жорстко протиставити свою позицію російській пропаганді, що поширюється на Захід.

Півтори години із Максом Кідруком збігли непомітно, слухачі почали вишукуватись у чергу за книгами, автографами та фотографуванням.

Додатково: Книга «Жорстоке небо» – 9-й художній роман автора. Це технологічний трилер, роман-катастрофа і детектив в одному флаконі. Книга оповідає про трагедію літака, зібраного на українському заводі «Аронов». Він зіткнувся зі снігоочисником, який раптово опинився на посадковій смузі. На місце трагедії вирушила донька конструктора Діана Столяр, щоб розслідувати цю справу. Але хтось дуже не хоче, щоб вона дізналася правду. Життя Діани та її близьких у небезпеці.