Тест для України на демократичні цінності

Українці відзначатимуть Міжнародний день боротьби з ліквідацією расової дискримінації 21-го березня. Проблема актуальна на сьогодні і в нашій країні, оскільки основою світу й суспільної єдності є толерантність, терпимість одне до одного та боротьба з расизмом.

  Рада Європи зазначає, що за останні три роки проблема расової дискримінації все більше загострюється в Україні. Про це свідчить значна кількість нападів на представників інших національностей чи рас. Дехто навіть організовує угрупування з ідеєю та прагненням скалічити чи завдати будь-якої іншої шкоди тим, хто не належить до європеоїдної раси.

Так, наприклад, улітку 2018-го року неонацистська група з восьми чоловіків «Твереза та зла молодь» напали на табір ромів у Львові, у результаті чого четверо отримали поранення, а одну людину вбили. Під час судового засідання звинувачені навіть не могли конкретно пояснити причини свого вчинку та обмежувалися лише фразами про те, що в Україні не можуть жити інші національності. Цей напад викликав неабиякий резонанс та обурення Ради Європи, ООН та посольства США в Україні, які вимагали негайно засудити учасників злочину та закликали український уряд боротися з расовою дискримінацією. Однак, ця ситуація спрацювала у зворотному напрямку, для декого вона стала прикладом поведінки з іншими расами та національності, і вже через декілька місяців ситуація національної дискримінації в Україні погіршилась.

Шпальти газет та сторінки новинних інтернет-видань з осені минулого року майорять великою кількістю матеріалів про напади на афроамериканців, азіатів, ромів тощо. До прикладу, громадянину Великобританії афроамериканцю Халіду Айману відмовили від бронювання столика в Сумському ресторані, оскільки адміністратору не сподобався колір шкіри чоловіка. «Я не розумів, що відбувається, для мене це просто був шок. Я живу у Великобританії і жодного разу не відчував такого ставлення. Україна прямує до Євросоюзу, проте не замислюється над тим, що дискримінація не допускається в жодній європейській країні», — коментує Халід Айман. Також варто згадати випадок, коли 27-го серпня напередодні футбольного матчу між «Динамо» та амстердамським «Аяксом» українське угрупування вчинило напад на вболівальників з Голландії. Українські фани жорстоко побили голландців та обґрунтували це неприязню до інших національностей.

Психологи переконані, що причини расової дискримінації «приховуються»  і закладені в дитинстві. «Як показує практика, частіше за все причиною расизму є атмосфера в сім’ї, де панує грубість, неповага, скандали, сварки. Діти  вбирають злість, а потім це виявляється в їхній агресивній поведінці в дорослому віці в соціумі. Якби позиція батьків була б інакшою, то діти повторювали б їхню поведінку. На жаль, у нас дійсно низький рівень толерантності порівняно з іншими, розвиненими країнами. Ми ще важко пускаємо інших людей у свій етнічний простір. Тому над рівнем культури й інтеграцією нам ще треба працювати», – пояснює Інна Кукуленко-Лук’янець, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки і психології ЧНУ ім. Богдана Хмельницького.

Більше того, ознаки расової дискримінації проявляються не лише в нападах різних угрупувань, а навіть у рекламі відомих українських брендів. Масштабний резонанс викликала реклама мережі «Ельдорадо», яка напередодні знижок у «чорну п’ятницю» 24-25-го листопада вивісила постер з фотографією афроамериканця та підписом «Чооорний, чоооорний листопад». Журналісти, громадські організації та просто користувачі інтернетом висловлювали своє обурення таким яскравим прикладом расизму від популярного магазину в Україні.

Загалом, можна навести таких прикладів багато, однак важливим є вирішення цієї проблеми. У першу чергу, представники української влади повинні забезпечити ретельний контроль над дотриманням закону правоохоронними органами в разі ситуацій дискримінації. Вітчизняним правоохоронним органам слід взаємодіяти з громадськими організаціями та здійснювати моніторинг проявів расизму, ксенофобії та інших форм нетерпимості в суспільстві. Також необхідна координація та співпраця з міжнародними організаціями, які здійснюють активну діяльність у своїх країнах, мають значний досвід, аби протидіяти таким ситуаціям, та можуть передати цей досвід нам. Окрім цього, слід запровадити цензуру для засобів масової інформації, рекламних кампаній, одягу, аксесуарів тощо та не пропускати до ефіру чи випуску продукту з проявом расової дискримінації.

Найголовніше – почати з себе. Щодня ми зустрічаємося з расизмом, проте рідко можемо захистити права того, кого ображають. Тож потрібно бути толерантними один до одного, поважати людей незалежно від статі, раси, національності та обов’язково захистити й допомогти, якщо людина цього потребує.

 

Олена  Таранова