Архів категорії: Журналістська творчість

Пожар в «Виктории»: сколько ошибок совершили СМИ?

Вечером 15 сентября в Одессе произошел пожар в лагере «Виктория». Наша редакция изучила материалы на эту тему и определила, какие нарушения профессиональных стандартов допустили журналисты. Были рассмотрены материалы, написанные с 16 по 26 сентября. В наш разбор попали такие популярные интернет-издания Одессы как «Таймер», «048» и «Одесская жизнь».

Начнём с портала 048. Они опубликовали 69 новостей, 23 из которых нарушают журналистские стандарты.

Объективность. Писать о детских смертях, конечно, тяжело, но журналист дол­жен быть беспристрастным. С этой задачей редакция 048 справилась плохо – полный экспрессивных выражений материал был опубликован в рубрике «Аналитика».

Текст называется «Траур по Достоинству: проглотит ли Одесса «детский Освенцим»?» и он больше напоминает пост в блоге, чем аналитический текст. В нем автор просто делится своими личными переживаниями, но не приводит аргументы, как это предполагает аналитика. Приведём несколько показательных ци­тат:

«Трагедия, которая случилась в ночь на субботу в своей циничной и ужасной призме показала реверс этой «потёмкинской деревни» из категории «Доверяй делам»»;

«Вот что, оказывается, открывать дове­рили президенту государства. Настоящий «детский Освенцим», как его в субботу назвали одесситы»;

«Детей в этой стране, в этом городе, в этом лагере погубил не просто по­жар, их убила система, коррупция и полное равнодушие граждан».

В таком духе выдержан весь текст объёмом в восемь тысяч знаков. Похожий ма­териал был опубликован в «Одесской жизни», но там его честно поставили в рубрику «Ав­торский блог». Так же поступила «Дум­ская».

Лексика. Каждый студент журфака знает, что оценочной лексике в новостных материалах не место. Журналисты «048» порой об этом забывают и в итоге в их новостях встречаются такие фразы:

«Хрупкость одесских полицейских, выходящих про­тив безоружной толпы в шлемах, бро­нежилетах и с дубинками, удивляет»;

«…лю­бительница фигур из пальцев депутат Ирина Есенович»;

«Вход [в мэрию] забит молодыми людь­ми характерной наружности».

Также можно отметить, что в мате­риалах встречается пренебрежительный жаргонизм «коп», которому соответствует славянское «мент». Например, на сайте есть материал под унизительным заголовком «Одесские копы снова пожаловались, что их побили». Кстати, о заголовках.

Заголовки. Больше всего нарушений было обнаружено именно тут. Вот несколько примеров несовпадения смыслов заголовка и новости:

Заголовок: «Главный пожарный Одессы уже знает, из-за чего произошла трагедия в “Вик­тории”». Содержание: «Наиболее вероятной причиной пожара может быть…».

Заловок: «Головин выслушивает объяснения Труханова: фото встречи». Содержание: «Корреспондент 048 только что застал под мэрией городского голо­ву Геннадия Труханова в компании ви­це-мэра Андрея Котляра. Судя по сним­кам, мэр что-то объясняет, активно жестикулируя. Головин скрестил руки на груди и слушает Труханова». (В этом случае журналисты поставили линк «Виктория» даже не зная, что обсуждают чиновни­ки на самом деле!)

https://www.048.ua/news/1799339
Скриншот материала «Головин выслушивает объяснения Труханова: фото встречи»

Также имеют место откровенно жёлтые заголовки: «У одесской мэрии завтра будет народный “пожар”», «Одесская полиция в центре скандала», «Одесситы крушат горсовет», «Цви­ринько – все: Труханов устроил показа­тельную порку».

Ба­ланс мнений. 048 – единственный сайт, опубликовав­ший материал о том, что вожатые «Виктории» били детей. Он основан на сло­вах одной из девочек, но никем не был подтверждён.

В материале «Что говорят одесситы о “Виктории” и Труханове» редакция опубликовала сборку девяти небольших комментариев. Все они выражают примерно одну позицию. Типичные цитаты:

«Бл…и коррумпированные, я вас не­навижу. Вам всегда некогда, вы очень заняты»;

«Сейчас мы должны прило­жить все усилия, чтобы все виновники были наказаны и никто не ушел от ответственности!».

Сайт «Таймер» разместил 67 ма­териалов, из них 14 с нарушени­ями; 8 раз редакция просто переписала рассылку пресс-служб, 9  – перепостила Facebook, 3 материала построила на информации из неизвестных источников и 2 раза вместо экспертных мнений привела показания родителей.

Заголовки. У «Таймера» заголовки тоже при­званы привлечь внимание даже в ущерб этике и здравому смыслу: «Вину за пожар в «Виктории» веша­ют на худрука погибших девочек», «Худрука погибших в «Виктории» девочек «отбили» у правоохраните­лей», «Активисты пытались сорвать встречу родителей детей из «Викто­рии» с губернатором».

Один заголовок не со­ответствует новости: «Депу­тат Одесского горсовета: мэр уволил свою заместительницу Цвиринько», – на самом деле просто отстранил от должности, причём не только её, но и других чиновников.

Лексика. С лексикой у «Таймера» тоже не все хорошо. Мустафу Найема называют «нардеп-«порошенко­вец»», директора лагеря «суд от­правил за решётку», а «тот факт, что огонь так быстро полностью охватил здание, является весьма показательным». Таким же показа­тельным, как оценочные суждения редакции.

Баланс мнений. В новости о том, что Тру­ханов не исключает возможность поджога, поданы просто слова мэра, хотя стоило бы уточнить, что об этом думают криминалисты и пожарные. А в материале о требо­вании оппозиции уволить вице-мэ­ра Зинаиду Цвиринько есть только комментарии самой оппозиции.

«Одесская жизнь» опубликовала 38 материалов. В 12 есть наруше­ния, а три основаны на неназван­ных источниках.

Заголовки. Отличились они семью жёлтыми за­головками, среди которых: «Скан­дальное заявление Юрия Луценко о пожаре в лагере «Виктория»», «Как в Одессе перед мэрией дрались и митинговали».

Мнение эксперта. «Одесскую жизнь» не минуло ис­кушение повторить сильную фра­зу про детский Освенцим. Но тут важна вся новость – под за­головком «Одесский муниципаль­ный лагерь смерти «Виктория»» мы встречаем такой пассаж: «обществен­ник и эколог Владислав Балинский [провёл] своё видеорасследование электропроводки и пропитки дере­вянных строительных материалов… «Одесская жизнь» не знает, насколь­ко Владислав, биолог по образованию, компетентен в вопросах строительства, но приведённые им видеокадры пока­зались нам убедительными».

http://odessa-life.od.ua/news/45376-Odesskiy-municipalnyy-lager-smerti-Viktoriya
Скриншот материала «Одесский муниципаль­ный лагерь смерти «Виктория»»

В материале о том, что Аднан Киван мог организовать митинг под мэрией (но это неточно) видим: «Одесские политологи в своих комментариях на страницах со­циальной сети «Фейсбук» склонны счи­тать…».

Логика изложения. В новости о Максиме Тихончу­ке, который спас 15 детей, читаем такое: «Парень почти не пострадал и не был госпитализирован. Уже в понедель­ник он был на уроках… с обожжён­ными руками».

А в тексте про хронологию пожара видим два первых предложения в соседних абзацах: «Вожатые и пер­сонал лагеря оперативно организо­вали эвакуацию детей», «По словам родителей детей, в первые минуты после возгорания эвакуация была хаотичной».

Линки. Кроме того, «Одесская жизнь» ста­вит линки «Виктории» на новости, с ней никак не связанные – о за­дымлении на Привозе, например. Громкая тема, что поделать.

Итак, подведем итоги. Помимо грамматических ошибок на сайтах чаще всего встречаются жёлтые заголовки, а также отсутствует баланс мнений. Комментарии были взяты у представителей власти, полицейских, активистов, пожарных, родителей, но не у сотрудников или представителей лагеря. За 10 дней в сети ни разу не появилось комментария от представителей лагеря. И нигде не указано – запрещено ли с ними говорить или они сами отказываются давать комментарии.

Катерина Ивах

Освітня реформа: чого чекати?

За останні три роки з’явилися пропозиції реформ європейського зразку. У минулому році на вустах була медична реформа, зараз – освітня . Вже затверджена, вона так чи інакше вплине на життя всіх українців. Що ж саме реформує законопроект? 

Закон України «Про освіту» ухва­лили 5 вересня 2017 року. Документ на ос­нові пропозиції міністра освіти Лілії Гриневич готувався та редагувався біль­ше трьох років за участі вчителів, активістів, пропозицій пересічних гро­мадян та запозичень іноземного до­свіду. Одразу потрібно зазначити головне – тепер шкільна освіта триватиме не 11, а 12 років.

Що!? Та не хочу я вчитися 12 років, тут 11-річку годі відсидити!

Розуміємо. Для багатьох загальноосвітня школа є символом каторги. Але новий проект спрямований саме на те, щоб навчання почало приносити задоволення. Реформа передбачає впроваджен­ня нових стандартів навчання, се­ред яких справедливість, об’єктивність та таємність оцінювання, свобода твор­чої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-тех­нічної діяльності.

Доречі, загальна кількість років, яку витрачає людина на здобуття освіти, у тому числі і вищої, не зміниться. Бака­лавріат тепер становить три роки, адже за перший курс зараховується старша шко­ла, де учень обирає собі профіль.

Що? Який профіль? Нащо це взагалі?

Після дев’ятого класу учень здає ЗНО. Після цього він має два варіанти майбутнього шляху.

1). Кидати школу та йти працювати з базовою середньою освітою.

2). При бажанні поступити до ВНЗ учень обирає сферу та поступає в 10 клас, на профільну освіту. За три роки шко­ла має підготувати його до майбут­ньої професії і, фактично, замінити перший курс ВНЗ. У старшій школі поглиблено вивчатимуть 22 дисци­пліни, з них 11 учень обирає сам, за своїми вподобаннями.

Важливо: якщо учень розуміє, що помилився з вибором, він зможе спокійно змінити спеціалізацію.

Ну добре, ось ви реформуєте освіту. Але ж для цього потрібно в першу чергу реформувати вчителів, чи не так? Як бути з “совковими” вчителями?

Для перекваліфікації вчителів у віці 50+ запроваджене реформування системи підготовки та перепідготовки педагогів. Крім того, вчитель тепер не залежить від програм міністерства освіти і має більшу свободу при виборі методів навчання та кількості годин на певну тему. Головне – щоб він зміг надати результат по завершенню навчального року.

До того ж в планах є забезпечення висо­ких соціальних стандартів для праців­ників освітньої сфери. Але якщо вчитель не зможе прилашту­ватися до нових умов, він не втримаєть­ся на посаді.

А що там говорять про авто­номію шкіл?

Нова реформа продовжує ідеї децен­тралізації. Якщо раніше функція кон­тролю покладалася на місцеву владу, то тепер його забезпечує дер­жава.

В свою чергу, місцева влада все ще зо­бов’язана фінансувати навчальні закла­ди. За новим законом школи мають оприлюднювати інформацію про всі грошові надходження та витрати – це дозволить зробити систему фінансуван­ня більш прозорою.

«Що зараз: забезпеченням займаються місцеві органи, і вони ж, за старим зако­ном, мали права контролювати школу. Мали забезпечувати всім необхідним, не робили цього, але приходили в шко­лу і карали директора за те, що в школі чогось немає, – пояснює Іванна Кобер­ник, радниця міністра освіти. – Зараз ця функція контролю забирається з рівня місцевої влади, створюється окрема держав­на агенція забезпечення якості освіти, яка фінансуватиметься з державного бюджету, матиме філії в регіонах. Це, з одного боку, інший рівень контролю за якістю, з іншого – зміна філософії контролю. Якщо зараз райуправління просто приходить і карає школу, то ця служба буде зобов’язана діагностувати проблеми і надати рекомендації, як ці проблеми мають бути вирішенні. І дати школи час виправити ситуацію з додат­ковою підтримкою. Тільки якщо змін не відбувається, то тоді вже мають прий­матися кадрові рішення».

Чи бачили шанов­ні реформатори сільські дороги? Як по ним добиратися до опорних шкіл?

За словами міністра освіти Лілії Гри­невич, в Україні 33% дітей навчаються в сільських школах, а самих сільских шкіл в нашій країні 67%. У багатьох з них не набереться навіть 30 учнів, однак вони, звісно, потребують постійного фінансу­вання. Такі заклади перетво­рять у філіали для молодшокласників, а середню освіту учні будуть отримувати в повністю забезпечених опорних шко­лах, до яких їх довезе шкільний автобус.

В міністерстві окреслили час – дорога має складати не більше 45 хвилин. Для того, щоб шлях до школи став зручним та безпечним, відповідні дороги мають бути відремонтовані. Якщо місцеві органи самоврядуван­ня не зроблять це самі, батьки повинні будуть прикласти зусилля та примусити їх.

«Опорні школи вже довели свою ефек­тивність. Спочатку батьки були про­ти, вони звикли, що школа близько. Але там, де влада підійшла до цього відповідально, наклала карту ремон­ту доріг на карту опорних шкіл і зро­била ремонт насамперед там, де хо­дить шкільний автобус, і закупила цей шкільний автобус, там ставлення до опорних шкіл позитивне», – розповідає про перші результати Іванна Коберник.

Так у вашому законі купу всього потрібно доробляти!

Спокійно. Цей закон є базовим. Простіше кажучи, він тільки задає напрямок, головні віхи, малює картину того, як все повинно виглядати. Однак Верховній Раді потрібно прийняти ще купу галу­зевих законів.

А хто ж це все буде контролювати у регіонах?

Ви. Пройшли ті часи, коли можна було сидіти на дивані та критикува­ти владу. Тепер критикувати треба їй у вічі.

Від початку децентралізації прой­шло вже два роки – 50% прибутків йдуть на місцевий розвиток. Якщо у вашому районі зовсім немає шкіл або їх не фінансують – треба йти до місцевої влади чи школи та розбиратися на місці.

Окей, все це дуже круто. А коли саме нам чекати змін?

Вже зараз. Однак слід розуміти, що така масштабна реформа потребує не тільки грошей, але й часу. Тому її впровадження було вирішено розбити на три етапи, які будуть виконува­тися на протязі 10 років. В 2027 році перші учні підуть у 10 клас профіль­ної школи.

Чи дійсно вдасться у повній мірі впровадити такі зміні так швидко – поки що неясно. Це залежить не тільки від законодавців чи місцевої клади, і навіть не тільки від вчи­телів – від учнів та їх батьків також.

Катерина Івах

Сергій Лещенко відвідав ОНУ

Що заважає Україні розвиватись? Яким чином молодь може боротися з корупцією? Як досягти позитивних змін у країні? На ці та інші питання відповів народний депутат Сергій Лещенко під час зустрічі зі студентами нашого університету.

https://www.instagram.com/p/BaJkXjeBh81/?hl=ru&taken-by=sergii_leshchenko
Сергій Лещенко та студенти ОНУ

У стінах Одеського національного університету імені І. І. Мечникова 12 жовтня відбулася зустріч студентів із народним депутатом, антикорупційним активістом та журналістом-розслідувачем Сергієм Лещенком. Оратор поділився думками про подолання корупції в Україні та роль молоді в цьому процесі.

«Коли я приїжджаю сюди, то почуваю себе частково як вдома. Для мене це велика радість — бути у вашому місті», — вдало почав народний обранець.

Як активний громадський діяч, Сергій часто спілкується зі студентами. Він розповів про одну зустріч у Дніпрі, під час якої  у відповідь на запитання «хто хоче імігрувати з України?» значна кількість студентів підняли руки.

«Я переконаний, що й вас супроводжують такі самі думки, і вважаю, що це дуже справедливо. Ви маєте право так думати, тому що для вас Україна асоціаціюється з негативом, розбитими надіями, економічною кризою. Але я хочу сказати, що це помилка. Україна належить нам. Від нас залежить, якою вона буде».

Сергій Лещенко зауважив, що наша країна має все, аби бути успішною європейською державою. Але нам заважає головним чином дві речі.

«В українській політиці не відбулося того, на що ми так давно сподівалися. Це, поперше, зміна поколінь, а, по-друге, зміна правил гри. Українська виборча система — це найпростіший шлях потрапляння корупціонерів у політику. Якщо у вас, наприклад, як у корупціонера, є півмільйона євро, вважайте, що ви можете стати депутатом Верховної Ради», — зазначив Сергій Лещенко.

(Під зміною правил гри мається на увазі подолання корупції, а саме – відміна мажоритарної системи, депутатської недоторканності і, зрештою, створення спеціалізованого антикорупційного суду.)

Зустріч завершилася запитаннями до політика від студентів. Аудиторія, наприклад, поцікавилася, як вдавалося депутатові поєднувати політику з викладацькою діяльністю, на що він відповів, що одне іншому сприяло. Також студентів запитали, що такого власне сам народний депутат вже зробив для розвитку країни, аби всі повірили саме йому, а не всім тим, хто прийде в інший день і буде говорити ті ж самі слова. Сергій у відповідь розповів про сприяння своєї партії створенню НАБУ, антикорупційного бюро та про власний прийом громадян і допомогу їм.

Взагалі Сергій Лещенко став відомим завдяки своїм журналістським розслідуванням, але він припинив журналістську діяльність, коли став депутатом. Саме тому з аудиторії пролунало запитання, чи не вважає політик, що він зрадив журналістиці, на що він відповів негативно, адже його мета не змінилася, – змінився лише спосіб її досягнення

Отже, зміни в нашій країні починаються, в першу чергу, з її громадян, тобто — з нас самих. І наш обов’язок полягає в тому, щоб обирати тих політиків, які будуть управляти державою від нашого імені. Тому саме від нас залежить її майбутнє!

Влада Кузьміна

Відеозапис виступу

 

Освіта в Іспанії: бібліотеки із кімнатами відпочинку та групові проекти

Лише уявіть, що велика простора та світла бібліотека, куди студенти реально ходять виконувати домашнє завдання – не вигадка. Їх туди не примусово ведуть на екскурсію, адже там силасиленна унікальних зібрань, які не можна чіпати. Студенти університету Деусто в Іспанії, де я проходила стажування за програмою Erasmus+, ходять до читальних залів регулярно й під час екзаменів, й просто так: тобто у звичайні навчальні дні. Бібліотека університету підготувалась ґрунтовно до найтяжчих часів (те, що у нас називається сесія) – є варіант переночувати прямо там, не відходячи далеко від стелажів з довідниками. Там. Є. Окрема. Кімната. З ліжками.

Бібліотека університету в м. Більбао

Айноа – студентка юридичного факультету зізналась мені, що одного разу бібліотечне ліжко таки стало їй в нагоді. Залишитись довелося через сильний поривчастий вітер, через який було страшно виходити на вулицю.

Крім усім нам звичної великої читальної зали, бібліотека пропонує кімнати для обговорення групових проектів. Вони мають великі вікна в садочок, оснащені лише найнеобхіднішим – столом та стільцями. Взимку такі кімнати також опалюються – мінімальний комфорт для продуктивного навчання.

Природним явищем для іспанських університетів є й комп’ютерні зали. Вайфай ловить на території всього університетського корпусу, тому перебоїв з інтернетом ніколи не трапляється. Щоб отримати доступ до університетської мережі потрібно мати електронну пошту, зареєстровану на конкретній платформі. При підключенні до вайфаю система запросить адресу пошти та пароль від власного кабінету.

Групові проекти — у пріоритеті

Освітня програма передбачає багато групових проектів, наприклад, з одного предмету я мала шість таких. На виконання кожного відводиться від одного тижня до місяця з гаком. Крім групових завдань також є індивідуальні та іспит наприкінці семестру.

Аудиторія для презентацій

Детальніше про систему оцінювання розповім на прикладі предмету «Створення веб- повідомлень» (ориг. «Elaboration of Web Messages»). Професорка на першому занятті дала нам чіткі настанови: 40% оцінки – іспит, індивідуальні завдання оцінюються у 15%, а на групові залишаються — 45%. П’ять індивідуальних завдань оцінюються нижче за п’ять групових. Сенс програми — навчити студентів працювати в команді, розподіляти обов’язки та нести відповідальність. Адже у випадку недобросовісного виконання своєї частини проекту – отримує на горіхи вся команда. Не хочу обходити той факт, що «стукнути» на того, хто погано виконав завдання, не варіант. Позитивного ефекту ви зовсім не отримаєте, а скоріш навпаки – з вас можуть вираховувати бали за некомандну роботу. А також це помітно зіпсує відношення в колективі.

Для того, щоб скласти іспит, необхідно пройти всі етапи, тобто невиконання навіть одного завдання – недопуск. Групові завдання були найважчим нововведенням після переїзду, адже українська система навчання концентрується більше на індивідуальних досягненнях. Тож мені складніше було примиритися з тим, що від мене залежить лише частка проекту і що непотрібно контролювати весь процес.

Конспекти не потрібні?!

Із цікавих навчальних інструментів варто зазначити використання сучасних технологічних можливостей: лекції не записуються з шаленою швидкістю у зошит. Усі матеріали, які використовує викладач під час занять, є у вільному доступі в інтернеті. Кожна дисципліна має свій інтернет портал, де публікуються і результати тестів, і навчальні матеріали та завдання. Прізвища студентів зашифровані спеціальним кодом – зазвичай це їхній ID номер (відповідник українському паспорту, де вказано серію та номер), який має певний набір цифр. Відповідно кожний студент шукає свій бал, орієнтуючись на ID номер.

Кампус університету в м. Сан-Себастьян

І справді, турбота про анонімність та нерозголошення оцінок – вражає. Така практика має неабиякий позитивний вплив на результативність студентів. Перевірено мною. Студент не депресує, що він гірше за інших, він працює лише на власні здобутки. Розголошення викладачем отриманих балів у вільний інформаційний простір – неприпустимо.

При поясненні теми викладач використовує всі доступні способи та методи викладення матеріалу: аудіо записи з радіо виступів, відео, проводяться дебати в аудиторії на суперечливі теми, що допомагає почути думку опонента та поглянути на питання з іншого боку.

* * *

Підбиваючи підсумки, можу із певністю сказати, що українська освіта поки що не наближається до європейського рівня. Ми відстаємо саме через нестачу матеріально-технічної бази, адже викладацький склад має потенціал. Проте навіть найкращі вчителі програють, коли не мають можливості йти в ногу із часом.

Анастасія Мірза

Виставки, «общага» та котики

Або про що пишуть першокурсники

До початку першої для першачків осінньої сесії залишилось вже декілька днів. І це найкращий час для надання студентам необхідних порад перед екзаменами та заліками. Журналістську майстерність першокурсників факультету журналістики ОНУ ім. Мечникова можна оцінити, проаналізувавши їхню першу спробу у виданні студентських газет. Якими виявились результати місячної роботи першачків, читайте в нашому матеріалі.

15311645_1846315642322116_100807656_o

В цьому році університетська зала прийняла чотири незнайомі студентські газети: «Étoffé» (1 курс, 1 група), «Ліхтар» (1 курс, 2 група), «Portmоne» (1 курс, 3 група) та «Сатори» (1 курс, 4 група). Кожне з цих видань відрізняється за інформаційною політикою, тематичним наповненням, жанровим різнобарв’ям та візуальним оформленням. Давайте спробуємо разом розібратись, що в газетах було зроблено вдало, а чого в подальшому нашим студентам краще уникати.

Про що писати?

Пригадуючи свій перший курс, можу відзначити, що тоді студенти мало розуміли, як описувати суспільні та політичні процеси у країні. Наші газети були націлені загалом на культурну тематику. В цьому році ситуація схожа: студенти пишуть про різноманітні виставки, фестивалі, лекції. Суспільно важливі події загальноміського значення першокурсники висвітлюють мало та обережно.   

При побудові інформаційної політики видання ми маємо враховувати, що цільова аудиторія наших студентських газет, звичайно, ― студенти. Тож тексти майбутніх журналістів мають це враховувати.

Варто сказати, що орієнтація на студентську аудиторію у виданнях першокурсників є. Майбутні журналісти пишуть про університетські можливості для студентів (наприклад, газета «Portmane» опублікувала матеріал «Знайди себе в ОНУ») та висвітлюють заходи ВНЗ («Étoffé» написала про візит журналістки Неллі Ковальської в альма-матер, а газета «Сатори» опублікувала матеріал про спортивні змагання першокурсників факультету). Студенти розповідають про громадські організації для молоді (редакція «Portmоne» написала про діяльність міжнародної організації  Campus в Одесі), описують можливості за кордоном та в Україні (газета «Étoffé» в матеріалі «Нові горизонти» надала інформацію для тих, хто хоче продовжити навчання в Польщі, а видання «Portmоne» склало список найзручніших для студентів способів підробітку). Подекуди першокурсники з гумором описують складнощі студентського життя (газета «Ліхтар» опублікувала іронічний матеріал «Будні «общажного» студента»).

Але незважаючи на спільну цільову аудиторію, теми та акценти на події в кожному виданні відрізняються.

15354116_1848017155485298_542307682_o

Газета «Étoffé» позиціонує себе як видання зі змістовною інформацією. Редакція намагається висвітлювати загальноміські події, як от: подорожчання проїзду в міському електротранспорті в матеріалі «Будемо ходити пішки?» та фешн-флешмоб задля знищення стереотипів у суспільстві про хворих на синдром Дауна дітей у замітці «Мода очима «сонячних дітей»». Найбільше у виданні матеріалів на культурну тематику: розповідають про виставки, видатних осіб. Крім того, висвітлюють тему волонтерства та можливостей для студентів, пишуть про моду, публікують вірші редакції.

15354256_1848017165485297_1328746426_oГазета «Ліхтар» свій девіз на першій шпальті формулює так: «Ми висвітлюємо всі події».

Насправді ж, видання зосередило увагу здебільшого на культурних заходах міста. Міжнародному літературному фестивалю редакція приділила найбільше уваги – для висвітлення цієї теми виділили дві шпальти, де студенти опублікували інформаційний звіт, замітку та інтерв’ю. Редакція обрала й інші культурні заходи: Odessa Jazz Fest, Міжнародний зліт байкерів «Гоблін Шоу», виставка японських ляльок, День відкритих дверей в Астрономічній обсерваторії та навіть виступ Періс Хілтон в одному з нічних клубів Одеси.

15388783_1848017182151962_1929516331_oРедакційна політика газети «Portmоne» зазначена в слові редактора: «формування новітньої еліти суспільства». Майбутні журналісти на шпальтах видання досліджують, яка робота може підійти студенту, пропонують можливості для саморозвитку як на території університету, так і поза нею, в громадських організаціях. Газета мотивує своїх читачів не боятися змін, шукати професію до душі. Крім того, студенти висвітлюють культурні події, пишуть рецензії на книги та роблять огляд закладів міста.

15397792_1848017265485287_914366751_o«Сатори» зосередила свою увагу на новинах та намагалась висвітлити події в інформаційних жанрах. Варто сказати, що кількість текстів в цій газеті найбільша серед газет першокурсників – 25 матеріалів та 4 вірші на 9 шпальтах (інші газети публікували від 10 до 12 журналістських текстів, не рахуючи вірші та слово редактора). Інформація на шпальтах цього видання неструктурована: поряд з матеріалом про буревій та перекриття забором однієї з головних доріг до пляжу публікуються роздуми першокурсника про правильний вибір ВНЗ та цінність самовідданих друзів-одногрупників (в матеріалі без заголовку, що починається з фрази «Как мы выбираем в какой университет нам идти?» студент розповідає про святкування дня народження та жалкує, що одному з його друзів не вдалось потрапити на «пересувне свято»). В рубриці «Новини» студенти крім актуальної інформації про події розміщують власні думки, погляди та необґрунтовані фактами судження. До прикладу, в матеріалі «Лебединое озеро» автор з захопленням розповідає про красу Оперного театру і наймагається розповісти про відомий балет. Але, на жаль, фрази «не вистачає слів» та «все це потрібно побачити» не відкривають читачам нових сторін популярної постановки.

Видання розглядає як загальноміські теми, так і суто університетські. Чимало уваги приділяється культурним темам: виставки (наприклад, матеріал «Без кота и жизнь не та» про кошачу виставку), лекції, вистави; пишуть про фільми та книги; публікують авторські вірші.

Загалом, серед помилок можна виділити незнання студентами стандартів журналістики: баланс думок, розмежування фактів та коментарів, точність, достовірність та ін. Слабким місцем також можна назвати газетні жанри у виданнях першокурсників. Поки їм бракує досвіду та практики написання заміток та інших інформаційних жанрів.

В деяких матеріалах прослідковується орієнтація не на суспільні, а на особисті інтереси. Варто зрозуміти, що читачам здебільшого байдуже на наше враження з приводу ошатного вигляду Оперного театру, прикрої ситуації з кошенятами тощо, їм важливо самотужки побачити це в своїй уяві за допомогою нашого слова.

Серед плюсів видань можна назвати орієнтацію на цільову аудиторію, продуману концепцію видання, назви газет та рубрик.

Що ж ми побачили?

Якісний засіб масової інформації – це вдале поєднання актуальної суспільно важливої інформації та доречного візуального оформлення. Кольори, шрифти, ілюстрації, засоби виділення тексту мають неабияке значення для сприйняття журналістських матеріалів.

Варто відзначити, що кожне видання продумало свою дизайнерську концепцію. Всі першокурсники обрали стиль оформлення і намагались дотримуватись його на кожній шпальті.

15271575_1846315638988783_1823752363_o

«Étoffé» в своєму оформленні, зважаючи на іншомовну назву, використовує французькі мотиви: Ейфелева вежа, круасани, ніжний рожевий колір. Для розмежування матеріалів використовують горизонтальні та вертикальні чорні лінії, ілюстрації. Для виділення окремої важливої інформації використовують для фону рожевий колір.

«Ліхтар» використовує стримані методи виділення матеріалів: шрифтові, горизонтальні лінії, фото. Лише на першій шпальті використана світло-оранжева рамка для виділення ілюстрації. Заголовний комплекс прикрашений намальованим ліхтарем, назва газети написана курсивом.  

«Portmоne» обрала бордовий своїм видільним кольором: позначає ним назву газети та рубрики. Часто в оформленні використовує нечіткі фото, подекуди недоречно обрізаючи та зменшуючи їх.  

«Сатори» загалом використовує червоні кольори. По-східному цікаво оформлена перша шпальта видання. Проте незважаючи на використання східних шрифтів у назвах рубрик та червоного кольору, редакції не вдалось передати атмосферу натхнення, гармонії та східного спокою на інших шпальтах: розділові червоні жирні лінії створили агресивний образ, не вистачило «повітря» та легкості в розміщенні матеріалів.   

Серед спільних недоліків верстки перших газет студентів факультету журналістики можна виділити так звані «висячі» рядки та типографські помилки (відсутність переносів, неправильні тире та лапки, зайві пробіли).

Крім цих помилок не можна оминути пунктуацію та граматику. На жаль, на шпальтах розглянутих газет можна неозброєним оком помітити роботу для коректора. Основні помилки:

  1. Написання власних і загальних назв. Друзі, Америка та Оперний театр пишуться з прописної літери, а одесити – з рядкової.
  2. Розділові знаки у прямій мові. Існують схеми, які варто запам’ятати: А: «П». А: «П?» А: «П!» А: «П…» «П», — а., де А(а) – слова автора, а П(п) – пряма мова.  
  3. Розділові знаки  у складнопідрядних та складносурядних реченнях. В реченні «Хочу, щоб серце моєї собаки билось вічно» варто ставити кому.

Критикуйте свої тексти, працюйте над їхньою милозвучністю та робіть їх інформаційно-наповненими, точними, достовірними. Будьте прискіпливі до інформації, яку маєте, перевіряйте. Наполегливість та бажання бути хорошим журналістом допоможуть вам у навчанні. Хай щастить!

Для того, щоб полегшити роботу першокурсників над наступною газетою, пропоную вам поради від газети «X-Ray»:

  1. Використовуйте новітні технології, щоб полегшити роботу редакції. Наприклад, всі необхідні матеріали можна зберігати на Google-диску (тексти не губляться, є можливість коментування, фото зберігаються в хорошій якості). Можна налаштувати там контроль дедлайнів та систематизувати роботу.
  2. Правильність використання тире та лапок можна перевірити за допомогою безкоштовного онлайн-сервісу http://www.artlebedev.ru/tools/typograf/
  3. На інформаційність свій журналістський текст ви можете перевірити на спеціальному сайті glvrd.ru

Пам’ятайте, що кількість шпальт має бути кратна чотирьом, у виробництві газет це надзвичайно важливо, тому не нехтуйте цим. Не забувайте виділити частину шпальти для інформації про видання, згодом вона буде корисна вам для аналізу своєї роботи.

Лейла Алієва, 3 курс, журналістика

Разумный PR: закройте кошелек, включите голову! 9 правил event-PR

PR  –  это точно что-то жутко дорогое! Бывает, услышишь краем уха, как маркетологи обсуждают рекламные бюджеты, и сразу страшно становится. Да там же сотни тысяч! А мы только хотели людям про наш концерт рассказать…  Как собрать сотни гостей, если реклама – на голодном пайке? Включить не кошелек, а голову! Продовжувати читання Разумный PR: закройте кошелек, включите голову! 9 правил event-PR

Журфак на битві факультетів

IMG_8264

за лаштунками

IMG_8284

Журфак нібито не готовий виступати…

IMG_8289

Реакція журі

IMG_8296

Едуард Аркадійович Чечельницький знайшов наших ведучих

IMG_8333

“Квартет-журтет”

IMG_8366

Майя Буянкова та її ансамбль

IMG_8393

IMG_8405

IMG_8432

Наталя Стеблина

IMG_8433

Анастасія Бойченко, випускниця

IMG_8458

Чирлідери…. аж подих захоплює

IMG_8505

Віддані вболівальниці

IMG_8515

Happy End

Угадай, про кого написали?

Газета «BBQ» загадывает загадки нашим читателям. Ниже вашему вниманию представлены краткие описания преподавателей. Речь будет идти исключительно про женщин, это первая подсказка. Вторая: на внешности наша редакция не делала акцент, так как это глупо и некорректно. Мы же пытались описать «фишки» преподавателей, эксклюзив, так что разгадать могут только те студенты, которые прилежно ходят на пары и ловят каждое слово профессионалов своего дела.

Родом из детства

Вы думаете, что это детские фото посторонних людей? А нет, вы с ними хорошо знакомы! Газета BBQ раздобыла для вас несколько фотографий из прошлого наших преподавателей. А теперь присмотритесь, и вы узнаете всех!

Подземный дозор Одессы

Вселенная «Метро 2033» начинает оживать, причем почти во всех городах Украины, а то и мира. Создают ее люди, которые жить не могут без походов под землю, без затхлости трубопроводов и ночёвок на глубине пяти метров под городом.
Они именуют себя диггерами. Они — те, кто любят жизнь, но постоянно рискуют ею ради катакомб и подземелий.
Они — Подземный Дозор Одессы.
Знімок екрана 2015-11-01 17.01.26 Продовжувати читання Подземный дозор Одессы