Митці та поціновувачі мистецтва щороку святкують Міжнародний день художника 8 грудня. З поширенням персональних комп’ютерів у 90-х роках минулого століття почав розвиватися такий стиль малювання як діджитал-арт. Що ж це таке та чим воно відрізняється від традиційного малювання? Про ці два стилі, їхні переваги та недоліки ми поговорили з двома художницями, студентками факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І. І. Мечникова.
Діджитал-арт — це створення художніх творів у цифровій формі. А традиційний малюнок створюється відповідними предметами: олівцями, фарбами, маслом.
Дар’я Маслєнкова, студентка першого курсу факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І. І. Мечникова, — прихильниця традиційного стилю малювання. А Ольга Гарбуз, студентка другого курсу факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І. І. Мечникова, здійснила перехід до діджитал-арту і малює в цьому стилі вже близько 5 років.
— Розкажіть, будь ласка, про свій творчий шлях.
Дар’я Маслєнкова: «Я з першого класу ходила до художньої школи й навіть після офіційного закінчення її продовжувала відвідувати це місце! Напевно, воно є найтеплішим серцю, бо там завжди панувала творчість і любов. Малюю я і олівцем, і фарбами, і пастеллю — усім-усім».
Ольга Гарбуз: «Почала малювати я з самого дитинства, ще коли навіть до школи не ходила. Згодом, в класі п’ятому, я пішла до художньої школи, де мене навчили базових речей. Здебільшого ми малювали натюрморти та пейзажі, чим зараз я не дуже захоплююся. Втім, не можу сказати, що зовсім не застосовую цей досвід: знання з побудови композиції дуже непогано слугують мені зараз у створенні коміксу. Приблизно у 13 чи 14 років я покинула художню школу, але малювати — ні. Зараз я малюю зовсім в іншому стилі, ніж нас навчали там, і багато потрібних знань я все-таки здобула в Інтернеті та спостерігаючи за життям та людьми, а не в школі. Однак я зовсім не шкодую про те, що ходила до неї».
— Які переваги в цих стилях малювання?
Дар’я Маслєнкова: «На мою думку, малюнки на папері завжди з “душею”: ти відчуваєш матеріал, насолоджуєшся запахами фарб, свіжих аркушів, дерев’яних олівців. Якщо пишеш маслом чи навіть гуашшю, то тоді на полотні лишається текстура, якої можна торкатись. До того ж традиційний спосіб є більш простим і зручним для сприйняття мозком».
Ольга Гарбуз: «Переваги “діджиталу” я можу перераховувати довго. По-перше, для мене “діджитал” — це комфорт та чистота. Понад усе мене дратувало драїти своє робоче місце від фарб, особливо шпалери. Місця у квартирі недостатньо, щоб організувати постійний простір для малювання, де можна як завгодно плескатися фарбами й створювати власний “творчий безлад”. Ба більше, від дуже концентрованого запаху фарб може стати погано. По-друге, в “діджиталі” помилки не настільки критичні. Коли в традиційному малюванні декілька разів помиляєшся, це завжди відображається на кінцевому варіанті роботи. Гумка протирає дірки в папері, робить його тонким, ламким, а малюнок — неякісним; намагання замалювати помилку фарбами часто призводить до бруду, виправлення дуже помітні, негарні. В “діджиталі” ж без наслідків можна стерти лінію чи взагалі скасувати кілька останніх дій. Також при малюванні ескізу, якщо композиція побудована неправильно, за допомогою спеціальних інструментів можна пересунути якісь деталі: коли, наприклад, занадто високо намалював голову і зачіска просто не поміщається на полотно. Якщо таке стається на папері, треба брати новий, адже витирання цілого ескізу дуже сильно зіпсує аркуш. Папір треба відчувати й розуміти одразу, що, де і як буде; він не вибачає помилок. По-третє, в “діджиталі” легше працювати з деталями, бо можна збільшити картинку до найменших пікселів, коли в “традиційці” можна розраховувати тільки на власну дрібну моторику. По-четверте, мені ніколи не подобалось, що треба чекати, доки фарба висохне; а за допомогою графічного планшета я можу намалювати яскравий, кольоровий та повноцінний твір, не витрачаючи час на чекання».
— А які недоліки мають ці стилі?
Дар’я Маслєнкова: «Одним з недоліків є зниження рівня мобільності. Значно простіше взяти із собою планшет, аніж чимало приладдя. На пленерах (живопис на відкритому повітрі — авт.), наприклад, завжди все перегортається, витікає й змішується з піском, але в цьому є своя неповторна атмосфера! До того ж попит на паперові витвори стрімко знижується, тож якщо раніше художники заробляли своєю працею, то зараз це скоріше хобі для душі».
Ольга Гарбуз: «Коли виключається електрика, про цифрове малювання можна забути. Мій ноутбук дуже швидко розряджається, а без нього я не можу. Окрім цього, для мене не можливий такий вид живопису як пленер, коли малюєш на вулиці або природі. Однак, якщо ви власник, наприклад, iPad’у, це не проблема. Третім мінусом можна назвати те, що в Україні ця галузь зовсім не поширена, і багато хто не розуміє, як можна малювати “на комп’ютері”. Ще для когось це взагалі не є мистецтвом; мені часто казали, що я — не художниця, бо не пишу картини фарбами, а те, що я на свої твори витрачаю від восьми годин і це також є кропіткою працею, що потребує певних знань і посидючості, нікого не турбує. Так, як і традиційні художники, я користуюся знаннями анатомії, композиції, перспективи, теорії кольору, і те, що я обрала для себе більш комфортний засіб для втілення своїх ідей, далеко не означає, що я нічого не роблю».
Таким чином можна зробити висновок, що обидва стилі малювання мають свої особливості, і кожен обирає собі вид роботи до смаку, виходячи зі своїх естетичних та практичних уподобань.
Дар’я Кристофович,
2 курс,
Sirius
Фото: @jesswill_art
@masl_dar