Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Тренер — не професія, а стан душі

У сучасному спорті роль тренера — одна з найголовніших. Успіх окремого спортсмена або цілої команди, особливо на початкових етапах підготовки,  є просто неможливим без допомоги наставника. Ми вирішили познайомити вас с тренерами різного віку, досвіду та видів спорту та розповісти, як це бути тренером. 

Знайомтеся з нашими героями: Єва Музика, тренер з сучасної хореографії; Дмитро Уржумцев, майстер спорту з боксу, засновник власного боксерського клубу «Брати»; Олег Юшкін, майстер спорту з баскетболу, головний тренер баскетбольного клубу «Одеса».

  • Як спорт з’явився у вашому житті?

Дмитро Уржумцев: У віці 7 років на бокс мене привів старший брат. Спочатку це не був бокс у класичному вигляді, як його підносять у старшому віці, а здебільшого функціональні тренування з певними елементами боксу. Згодом нас почали готувати зовсім інакше: ми перейшли на дорослий рівень, почали стабільно виступати на різноманітних змаганнях Одеської області. Цей перехід став дещо вирішальним у моєму житті. Я зрозумів, що знаходжусь не на тому рівні, аби продовжувати свою подальшу професійну кар’єру. Так я обрав шлях тренерства. 

Олег Юшкін: Перші кроки в баскетболі я почав робити в Росії. Бувши зовсім дитиною, в першому, другому класі, я, як і всі хлопчаки, грав влітку в футбол, взимку в хокей. А ще я не вмів плавати. Тато віддав мене на заняття в басейн, але потім там почався ремонт. А так вийшло, що цією спортивною секцією займалася та сама ДЮСШ, в якій ще були групи з баскетболу. І моїм батькам запропонували, щоб я, поки басейн на профілактиці, походив на баскетбол. Вони не були проти, а я так і зовсім був щасливий такої пропозиції, адже зал був набагато ближче до дому, ніж басейн! Опинився я в баскетбольній групі серед дітей, які були на рік старше. У басейн я потім так і не повернувся. А заняття баскетболом ставали для мене все цікавіше, вже потихеньку починало щось виходити. А коли наш тренер дізнався, що я ще й на рік молодший за всіх інших хлопців в групі, то мене відразу ж включили до збірної Московської області, яка вирушила у Волгоград на фестиваль мінібаскетболу. Це був 86-й рік. Наша команда тоді виграла, тому мій російський етап завершився ще й званням чемпіона країни з мінібаскетболу. 

Єва Музика: Спорт в моєму житті був напевно завжди, скільки я себе пам’ятаю, а ось танці з’явилися абсолютно спонтанно. В один прекрасний день я і ще кілька людей з мого близького оточення вирішили почати займатися чимось новим. Просто випадково ми обрали хореографію.

  • Чому ви вирішили поєднати своє життя з тренерською діяльністю?

Дмитро Уржумцев: Коли настав час вступати до вишу, я без роздумів вирішив стати тренером. Я вступив до Дніпропетровського інституту фізичної культури й спорту, став тренером-викладачем з дисципліни «бокс». Працював тільки за фахом, моя перша робота — тренер Доброславської ДЮСШ Лиманського району. Два роки тому разом зі своєю командою ми заснували боксерський клуб під назвою «Брати». Наша мета — з самого початку відродити бокс в Одесі, який наразі є доволі неконкурентним. Ми хочемо мотивувати майбутніх чемпіонів, для цього ми створили систему тренувань і систему фінансового добробуту кожного спортсмена. 

Олег Юшкін: У 2008 році тодішній тренер «Одеси» Віталій Лебединцев набирав команду на новий чемпіонат. І в задній лінії були суцільно легіонери, причому дуже високого рівня. Віталій Олександрович викликав мене на бесіду і запропонував два варіанти: або намагатися витіснити когось із гравців зі складу (а я тоді був тільки після травми та зовсім не в оптимальних кондиціях), або перейти на тренерську роботу. Вирішувати треба було відразу. Я розумів, що конкурувати з іншими на той момент я не міг і вирішив стати асистентом тренера. Правда, через якийсь час, клуб змушений був переглянути свої плани. Ряд баскетболістів покинули команду. А я вже зумів повернути собі непогані кондиції. І виявився корисним клубу як гравець. Після завершення кар’єри я зрозумів, що спорт залишати не хочу, тому остаточно обрав тренерську діяльність. 

Єва Музика: Спочатку я вела різноманітні майстер-класи — формат, в якому ви вивчаєте певну хореографію, не працюючи особливо над технікою. Після таких занять все більше людей особисто підходили до мене з проханням стати їх ментором. Такі речі дійсно надихають, тому я вирішила спробувати у ролі повноцінного тренера. 

  • Період, який ви провели за наставника якимось чином вплинув на вас і ваш характер?

Дмитро Уржумцев: Бокс є дещо суворим видом спорту. Коли я виступав, то я доволі прикро усвідомлював кожну поразку. З роками я зрозумів, як це долати та навчаю цього своїх учнів, аби вони не допускали схожих помилок. 

Олег Юшкін: Спорт у будь-якому випадку загартовує характер. Він виховав у мені самодисципліну та наполегливість. Тренерство ж допомогло мені стати більш терплячим та спокійним у непрості часи. 

Єва Музика: Я вважаю, що я стала більш терплячою. До кожної людини потрібен власний підхід, адже хтось вчиться швидко, а хтось робить це повільно. Для тих, хто працює з іншими потрібна сила і терпіння. 

  • Що ви цінуєте у своїй тренерській роботі?

Дмитро Уржумцев: Для мене на першому місці стоять дисципліна та чесність. В спорті дуже часто зустрічаєш несправедливість з різних боків. Треную і буду тренувати так, щоб тим, хто чесно перемагає так само чесно віддавали заслужену перемогу. 

Олег Юшкін: Люблю за спілкування з людьми, за те, що дивишся, як люди змінюються: якими приходять, і якими можуть стати через пів року. Це дуже надихає. Мої хлопці кажуть, що я їх мотивую, а насправді це вони мене мотивують. У нас підібралася дуже класна команда.

Єва Музика: Я завжди у тренерській роботі ціную професіоналізм. Тренер — це вічний студент, і якщо він не буде розвиватися паралельно з власними учнями, то не зможе досягти якихось результатів. Я ціную реакцію своїх підопічних, їх розвиток. Найкрутіше для мене, коли я бачу явний прогрес. 

  • Ви людина-експериментатор?

Дмитро Уржумцев: В мене дуже багато ідей. Якщо їх немає, то мені стає дуже нудно. Кожне тренування не повинно бути схожим на попереднє та наступне. Я повинен придумати щось нове для того, щоб заохотити спортсменів і самому бути задоволеним. 

Олег Юшкін: Так, є таке. Я люблю якось урізноманітнювати наші тренування, вводити щось з нуля. Мені подобається сам процес навчання, так вдосконалююсь я як тренер і мої підопічні як гравці. 

Єва Музика: Звичайно, без бази ми далеко не поїдемо, проте без експериментів буде дуже нудно. Якщо ти працюєш так, як ніхто інший, вигадуєш нові методики, то до тебе прийде значно більше людей. 

  • Які у вас головні спортивні цілі стосовно своїх підопічних на найближче майбутнє?

Дмитро Уржумцев: Стати чемпіонами Одеської області. В цьому році ми пропускаємо даний захід, адже я вважаю, що поки спортсмени не готові. Будемо готуватися, поліпшувати форму і постараємося показати вдалі результати на наступних змаганнях. 

Олег Юшкін: Ми показали доволі поганий старт сезону: програли декілька принципових зустрічей. На даному етапі ми плануємо нормалізувати гру і довести, що наша команда може стабільно вигравати. 

Єва Музика: Мені неабияк пощастило з моїми учнями. Вони приходять на тренування і викладаються на максимум, не шкодуючи себе. Якщо вони будуть продовжувати в такому ж темпі, то зможуть досягти значних успіхів у цій справі. 

  • Про що ви мрієте? 

Дмитро Уржумцев: Я маю 5 рівнів: перемога на чемпіонаті Одеської області, перемога на чемпіонаті України серед дорослих, перемога на чемпіонаті Європи серед дорослих, перемога на чемпіонаті світу серед дорослих і останнє виграти ліцензійний турнір, потрапивши на Олімпійські ігри. 

Олег Юшкін: Думаю, що кожен тренер ставить собі найвищі цілі. Я мрію про впевнену перемогу своєї команди в кожній грі та безперечно «золото» чемпіонату. 

Єва Музика: Кажучи про танці, то тут є роль тренера і роль артиста. На даному життєвому етапі мені все ж таки ближче діяльність артиста, проте зроблю все аби мої учні розвивалися разом зі мною. 

Мягченков Іван

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Діалог культур: про зустріч студентів факультету журналістики, реклами та видавничої справи з Послом Канади в Україні

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи відвідали лекцію Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні — Лариси Ґаладзи. Зустріч пройшла в онлайн-форматі на платформі Zoom. На зустрічі також були присутні студенти з інших факультетів ОНУ імені І. І. Мечникова. Модерував захід кандидат політичних наук, доцент Володимир Дубовик.

Один у полі (не) воїн: про майбутнє конструктивної журналістики в Україні

Професія журналіста як об’ємна складна геометрична фігура: має багато аспектів, сторін та кутів… Це усвідомлюють студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи, тому займають активну позицію, стежать за трендами сучасної журналістики і у навчальний, і у вільний від занять час. Саме тому 13 квітня за сприяння керівництва та викладачів факультету вони долучилися до лекції «Конструктивна журналістика: як перестати писати тільки погані новини?», організатором якої стала Комісія з журналістської етики. Ключовим спікером був Віктор Пічугін, заступник головного редактора медіагрупи «Накипіло», голова Громадського телебачення Харкова

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний