Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Три (не)брати, українець старший…

Походження східнослов’янських народів — українського, білоруського та російського — хвилює вже багато поколінь дослідників. За цей час сформувалося декілька основних концепцій, які об’єднують походження трьох країн під «єдину колиску» чи, навпаки, зазначає про різність цих народів.

Теорії походження

Існують різні теорії походження українського народу. Доктор історичних наук В’ячеслав Кушнір заявляє, що питання походження українців активно розглядається з 19 століття і вже тоді починають з’являються різні версії. Причин декілька, зокрема тлумачення початку і закінчення етногенезу, етнічної історії, виявлення та інтерпретація джерел тощо.  Про те, серед багатьох точок зору фахівців, простежуються три основні підходи:

– російський (ще має назву великодержавно-шовіністичний). За ствердженням прихильників цієї теорії ніякого українського народу не існувало, а завжди був єдиний руський народ. До того ж заперечується приналежність Київської Русі до історії України.

– «єдина колиска». Ця теорія визнає спільне виникнення трьох східнослов’янських народів.

– автохтонно-автономістичний підхід. Суть якого полягає у тому, що український народ — автохтонний, тобто такий, що з самого початку свого виникнення проживає на тій території, що й нині.

Давньоруська народність

Однією з найбільш помилкових теорій є давньоруська народність. Більш того, дослідники вважають, що такого об’єднання народів взагалі не було. Згідно з твердженням радянських істориків, за доби Київської Русі, протягом 9-10 ст. сформувалася певна етнічна і мовна єдність, яка дістала назву давньоруська народність. За сталінським визначенням, таке об’єднання нібито мало спільну територію, мову, економічне життя і спільність культури. Ця давньоруська народність після розпаду Київської Русі опинилася на різних територіях, які у 14-15 столітті почали утворювати три східнослов’янські народності: українську, російську та білоруську.

Ця «брехлива» історія набула свого піку за часів існування СРСР, коли більшість радянських дослідників схилялися і підтримували позицію уряду. У 1946 році була опублікована праця В. Мавродіна «Древняя Русь (Происхождение русского народа и образование Киевского государства)». В якій без наукової аргументації було зазначено, що Київська Русь є початковим етапом в зароджені трьох східнослов’янських країн, які мають єдиного предка —  російський народ Київського часу, тобто давньоруську народність.

«Спільна колиска»

Ще одна тоталітарна комуністична теорія, прихильники якої пропагували «колиску трьох братів народів», які утворювалися у Київській Русі. Український лінгвіст та дослідник Григорій Півторак зазначає, що образ «спільної колиски» є невдалим тому, що «ніхто з нормальних людей не покладе в одну колиску аж трьох дітей. Крім того, ці діти мали б бути близнятами, а, за офіційною ідеологією, російський брат проголошувався старшим, який разом з двома молодшими чомусь опинився в одній колисці». Втім, чи є Росія старшим братом?

Насправді історична хронологія свідчить зовсім про протилежне.

Дослідник Залізняк у своїй праці «Чи справді був старший «старший брат»?» зазначає: «Дослідження походження окремих східнослов’янських народів належить до числа найбільш заполітизованих в історії Східної Європи. На жаль, воно формувалося і вирішувалося переважно політиками, а не науковцями. Як наслідок, історична істина виявилась настільки викривленою, що наймолодший серед східних слов’ян етнос був проголошений «старшим братом».

Є підстави вважати, що вже на кінець 12 ст. українська народність у тому розумінні, до якого ми звикли ще зі шкільної лави, в основному вже була сформована.

Щодо білорусів, то різні дослідники відносять появу народності до 13-14 століття. Наймолодшим виявився російський народ, який повністю сформувався лише у 14-15 столітті (за Півтораком «Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов»).

Власне українська земля

Прихильники автохтонно-автономістичного підходу вважають, що українці почали формуватися на власних землях, на яких вони проживають і нині.

Сучасний дослідник В. Киричук констатує, що на територіях сучасної України почали заселятися люди понад мільйон років тому. У часи неолітичної революції виникає одна з найдавніших і найрозвиненіших за тих часів Трипільська культура (від назви селища Трипілля під Києвом). Англійські археологи С. Пігот та Г. Кларк у своїх монографіях зазначають, що Трипільська культура є попередником індоєвропейської етнічної сім’ї, до якої належать слов’яни, а відтак і українці.

Проте, першим власне українським державним формуванням М. Грушевський вважав антів. Дослідник зазначає, що саме у цій державі починають проступати певні ментальні властивості, які будуть характерними у подальшій політичній ментальності для українців.

На руїнах Антської держави формується Київська Русь. Після занепаду антів основне населення переселилося на північ від Чорного моря — на сьогоденну Київщину, Полісся, Волинь та Чернігівщину. Дослідники схиляються до записів у давньоруському літописі «Повість минулих літ», де описується розселення племен на території Київської Русі, які заведено вважати етнічними нащадками українства.

В’ячеслав Кушнір вважає, що українці як етнос формувались на території, на якій проживають. Принаймні з часів трипілля кожне наступне покоління успадкувало досягнення попереднього, збагачувало своїм надбанням і, зрештою, сформувалась українська культура, а на її основі українська самосвідомість і самоназва.  

Отже, остаточний висновок про виникнення української народності зробити важко через динамічність процесів етноутворення і різне бачення у дослідників світу. Проте з впевненістю можна виключити з ряду теорій ідею спільного минулого та єдиного руського народу, яка не має ніякої конкретики та наукових аргументів.

В’ячеслав Кушнір, як і більшість вітчизняних дослідників, схиляється до автохтонно-автономістичного підходу: «Щодо етнічної території українців, то ще в радянській історіографії відзначалась безперервність розвитку культур, принаймні лісостепової зони, з 2 тисячоліття до н.е. Новітні дослідження в Україні останніх десятиліть доводять, що в сучасній українській культурі чимало компонентів трипільської культури 4-3 тис. до н. е., а в українському фольклорі, в календарних обрядах українців відображена міфологія доби неоліту-енеоліту. Всі ці аргументи підтверджують теорію незалежного розвитку походження українців».

 Більшість дослідників сучасності вважають українську народність як самостійну, а відтак і автохтонну державу, з власною історією та зародженням. Більшість з теорій були створені та поширені радянською владою для створення певної «маси єдиноруських» людей.

Ще за часів СРСР влада намагалась об’єднати різні нації «під одним крилом» двуглавого орла, проте кожна національність має свої витоки та ознаки, які зберігалися та передавалися з покоління в покоління.

Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами.

І. Багряний

Іванна  Карабажак

редакція «Black.White»

Інфографіка: Дарія Мусагулиєва