Найпопулярнішим видом спортивних розваг у всьому світі є реслінг. Але що воно таке і чи є він в Україні?
Вперше реслінг-шоу було проведено у Криму та з 2011 по 2013 роки проводилося постійно. Називалося воно «Клуб гладіаторських боїв». Потім ця культура розповсюдилась по всій Україні.
Сьогодні ми розповімо вам про одеську федерацію реслінгу. UWA (Ukrainian Wrestling Arena) зародилася у 2016 році з мрії людей робити якісне та захоплююче шоу. Навчання у школах реслінгу, в Одесі, Харкові та Дніпрі проводиться за американською системою. Вже цим літом можна буде пірнути у світ реслінгу та відчути «фальшивку» на собі.
Організатор та засновник UWA Костянтин Семенович Перлов та реслер Big One Markus погодилися дати інтерв’ю та розповісти про реслінг в Одесі та Україні:
— Костянтине, розкажіть, будь-ласка, як все починалося. Якою була історія Української Реслінг Арени?
— На момент нашого старту це був 2016 рік, весь український реслінг був у форматі бек’ярду: реслери виступали без шоу, у спортзалах. На той час мені було 30 років, я вже залишив ідею стати рестлером, проте все ще був фанатом і постійно дивився реслінг. І ось мені трапився на очі виступ реслерів на «Україна має талант». І знову в мені прокинулося бажання стати частиною реслінг-індустрії. Я спробував знайти хлопців, і мені це вдалося. У 2015 році я знайшов Джейка Сцукобайта, одного з найдосвідченіших реслерів України – він мав за плечима не лише досвід бек’ярду, але і професійних виступів. На той час я був фінансово незалежним та мав деякі накопичення. Спочатку спробував домовитися про проведення невеликого бек’ярд-шоу в Одесі, але пропозиція була відкинута. Загалом, я запитав у Джейка, а чи буде реслерам цікаво робити шоу в Одесі, якщо тут буде ринг, публіка і все, що потрібно, і отримавши відповідь «так», було прийнято рішення побудувати ринг, бо в Україні на той час таких рингів не було. Можна сказати, що наш ринг – унікальний. Паралельно йшла робота з пошуку майданчика для першого виступу. Старі контакти та зв`язки дали свої результати. Так за допомогою організаторів фестивалю «ФанЕкспо» (фестиваль фанатської культури), було проведено перше шоу, і саме на фестивалі, що гарантувало нам дуже велику кількість глядачів. Зізнаюсь: я і не очікував, що наше перше шоу вийде зробити на такому великому і крутому майданчику, і його побачить стільки людей…
Ринг був практично готовий, ростер зібрано, ми підготували постери, трохи історій про реслерів, щоб представити їх публіці та узгодили, що на шоу пройде турнір з реслінгу за кубок Одеси – фактично перша професійна реслінг- нагорода в Україні!
Отже, крім реслерів на рингу завжди знаходиться одна дуже важлива людина, від якої залежить в матчі дуже багато, а саме – рефері. Тож рефері був необхідний і нам. Я питав у всіх знайомих, чи не хочуть вони взяти участь в шоу, але діставав відмови. Але за три дні до «ФанЕкспо» я сидів на кухні у розпачі і дивився якесь реслінг-шоу, як раптом усвідомив: «Але ж моя дружина вже протягом 7 років дивиться величезну кількість реслінгу разом зі мною, знає всі правила!» Загалом, вечір пройшов за домовленостями – і вже наступного дня у нас був рефері. Так що можна сказати, що в серпні 2016 відбувся дебют Оксани Перлової як рефері у професійному реслінгу. За свою кар`єру вона відпрацювала у 10 шоу в 40 матчах! Також допомагала в організації та проведенні шоу, підтримувала мене у всьому і була поруч у важких моментах. За день до шоу приїхали Ронні Браво і Ріппер. Вони провели тестовий матч і оголосили, що зібраний мною ринг відмінно підходить для реслінгу. Наступного дня приїхали Біг Ван Маркус і Пепсі Коля. Ми завантажили ринг і вирушили на шоу. Після нашого успіху на цьому фестивалі, я почав обмірковувати, а що ж робити далі? Реслери хотіли виступати і були окрилені віддачею від фанатів і можливістю виступати на рингу, а не в спортзалах, та й я хотів розвивати реслінг в нашій країні. Почав шукати майданчики для виступів й варіанти постійної арени, так як в планах і мріях було відкрити школу і організувати постійні шоу. Практично одразу після «ФанЕкспо» нас запросили взяти участь ще в одному популярному в нашому регіоні фестивалі – «Гоблін- шоу». Це щорічний зліт-фестиваль байкерів, який проходить зазвичай на великому стадіоні або на подібній локації. На ньому проходять паради байкерів, різні змагання і конкурси, а також рок-концерти. На 17 і 18 вересня 2016 року в нас було заплановано два виступи: на рок-н-рольному байкерському зльоті- фестивалі і обкатка власної арени. Шоу називалося «Битва під сонцем» та «Тепловий удар» відповідно. І ось в 2016 році у програмі фестивалю з'явилося реслінг-шоу. До цього часу «мій ростер» трохи розширився і на шоу були заявлені вже не 4 реслера. У карді були вже знайомі одеським глядачам зап першим шоу Ронні Браво, Біг Ван Маркус, Пепсі Коля, Ріппер, а також Джейк Сцукобайт, Аксель Блекхарт і Джо Менсон. Шоу вийшло якісним: глядачі і реслери залишилися задоволені, а ми почали планувати новорічний виступ. Було знайдено постійний майданчик для виступів.
Але ситуація раптово змінилася. В ніч з 17 на 18 грудня 2016 роки мене розбудив дзвінок директора ДК. «У нас пожежа, приходь вранці, може щось залишилося від твого рингу – забереш, поки пожежники не винесли». Я подумав, що я ще сплю, але, на жаль, це був не сон. В ніч з 17 на 18 грудня 2016 року невідомі підпалили дах концертного залу ДК. Вогнище спалаху склало 250 квадратних метрів. Вогонь зжер все, залишивши від ДК тільки зовнішні стіни і фойє, як мінімум, концертний зал був повністю знищений. Гасили майже чотири години; що не знищило вогнем – залило повністю водою. Від нашого рингу залишилися лише залізні конструкції, які я багато довгих годин вигрібав з-під завалів тліючого ДК. Також було повністю знищено все обладнання, світло-звук і так далі. Це був величезний удар для мене і промоушену. Загалом, ДК, наш ринг, обладнання і деякі мої надії згоріли у вогні пожежі. З мого оточення на той момент ніхто не вірив у те, чим я займався, все говорили – «Згоріло? Ну і покинь». І тільки дружина бачила, що згорів не просто ринг, а для мене в цій пожежі згоріло щось більше. Її підтримка змусила мене зібратися, подолати цей важкий час, знайти сили, засоби, відновити ринг, зробивши його міцніше і краще, і ось вже 18 лютого, усього через 2 місяці після пожежі, ми провели перше у 2017 році шоу – «Кримінальна сцена 3», але це вже зовсім інша історія. Всі заощадження, які залишилися, які я хотів вкласти в розкрутку і проведення подальших шоу, були мною вкладені в реставрацію рингу. Подекуди навіть довелося взяти в борг. На жаль, після цієї пожежі, своєю домашньої арени у нас більше не було. Ми тинялися по різних клубах і майданчиках. На дуже довгий час нашим притулком став арт-центр «Андерпаб», і він був дійсно відмінним місцем. До речі, дуже шкода, що він закрився. Нам не потрібно було підлаштовуватися під розклад, ми могли зберігати там ринг, тренуватися, у нас було обладнання, мікрофони, звук, екран, світло і, буду відвертий, дуже низька орендна плата. Для початківця промоушена про таке можна було тільки мріяти. З іншого боку, навіть така велика втрата не змусила нас відступити, і я сподіваюся, що я не дарма продовжую робити в Україні реслінг-шоу, і що це комусь і треба.
— А чим реслінг-ринг відрізняється від, наприклад, боксерського?
— Big Van Markus: Реслерский ринг від боксерського відрізняється наявністю трьох канатів для можливості виконання деяких прийомів. А амортизація присутня для виконання небезпечних прийомів, які на боксерському рингу можуть бути фатальними. Але це не означає, що робота на реслерському не несе шкоди. Як то кажуть, падіння є падіння. При всьому цьому, багато реслерів, у тому числі й ми, працювали на боксерському рингу. Реслерський ринг допомагає продовжити кар’єру реслера. Це і є різниця між реслерським і боксерським рингом.
— А як ви прийшли у це шоу?
— Big Van Markus: «Це не ти обираєш реслінг – це реслінг обирає тебе». Починаючи з тих часів, коли реслінг вибрав мене, я завжди мріяв виступити саме на реслінг-рингу. Першу таку можливість я отримав на рингу «Клубу гладіаторських боїв». Після – промоушен закрився і ми повернулися на мати. Бек’ярд. Після закриття промоушена, жага повернутися на ринг не вгасала, але фінансової можливості реслери не мали і просто працювали на перспективу. Може хтось помітить. І нас все таки помітили. Костянтин Семенович Перлов надав нам таку можливість. Змушений сказати, що не всі реслери поставилися до цього з ентузіазмом. Той же Джейк (Сцукобайт) віднісся до цього скептично. Але я погодився на це без жодних вагань. Виступати на рингу та ще й на такому майданчику. Перед тисячним натовпом! До того ж, Костянтин Семенович надав усі умови: переїзд, проживання… Я нічого не втрачав.
— Нещодавно дивився ваше шоу «Шути та Королі» та помітив неординарну особистість. Звідки взявся реслер «El Orgasmo»?
— Костянтин: Мексика, о. Косумель. У нас гарні відносини з закордонними промоушенами.
— Чи багато таких реслерів наших, українських, які виступають ще й за кордоном?
— Костянтин:Зараз не дуже – карантини. Але є декілька. Постійно за кордоном виступає Лана Нево та Пойзон, але ж він і живе в Німеччині. Алекс Артур також виступав за кордоном.
— До речі, раз мова зайшла про карантин. Як всі ці карантини сказалися на UWA?
— Костянтин: Пішов на користь. За час карантину нам вдалося знайти домашню арену та з’явилася можливість проводити зйомки шоу або самі шоу, коли це можливо.
— Наприклад, є рядовий спортсмен, скажемо так, з вулиці, який хоче займатися реслінгом. Чи є для нього якісь критерії?
— Так, може. Може й не спортсмен, але йому знадобиться більше підготовки. Основні критерії на старті – бажання та хоча б мінімальна фізична підготовка. Однак, щоб стати хорошим реслером, потрібно буде набагато більше якостей.
— Тренування реслерів, то як вони виглядають, якими видами спорту паралельно треба займатися? Маю на увазі, це тільки атлетика або ще й бойові мистецтва?
— Костянтин: Всього потроху. А також акторська складова, психологія матчів та робота з глядачем. Ми намагаємось наголошувати на шоу-складову, однак не забуваємо й про спортивну частину.
— Big Van Markus: Реслер повинен бути і атлетом і актором. Непогано ще й бути бійцем.
— Нещодавно з другом обговорювали реслінг і UFC. Він мені сказав що реслінг – це не для масової аудиторії (принаймні в Україні). Питання звучить так: реслінг – це для широкої авдиторії чи вузькоспрямовані шоу?
— Костянтин: Абсолютно для масової. Кожен може знайти собі те, що йому до вподоби. Різноманітні сюжети, спортивна складова, шоу. Це як театр, кіно або будь-яка інша вистава.
— Markus, скажіть будь-ласка, який найнебезпечніший прийом ви виконували? Небезпечний для вас особисто.
— Загалом, небезпечними вважаються прийоми, від яких страждає шия. Це як раз більше до Японії. Я можу сказати, що мій коронний прийом «Ram Jam» теж доволі небезпечний. Польоти за ринг і з третього канату також не дуже безпечні.
— Чи можливо створення повноцінного жіночого дивізіону в українському реслінгу? І чи реально у нас таке зробити?
— Костянтин: У нас виступало і більше дівчат. Але поки що жінок, які займаються реслінгом в Україні дуже мало.
— Нам би нових реслерів побільше, що ж там казати про жінок.
— Ви, я думаю, спостерігаєте за реакцією публіки на деякі моменти на рингу. Кому більше натовп надає перевагу – лиходіям чи добрим хлопцям? Особливо цікава відповідь Big One Markus як виконавця.
— Перевагу – звісно ж хорошим. А ось хто викликає більше реакцій, вже залежить від реслера, а не від добрий/поганий.
— Big Van Markus: Якщо ти лиходій і за тебе вболіває публіка – ти щось робиш неправильно. Хіл – поганий хлопець, повинен робити свою роботу. Тоді все спрацює. Насправді багато реслерів хочуть грати поганих. У них повністю розв’язані руки в їх діях. А хороший хлопець – фейс, повинен гнути свою лінію та служити прикладом, бути героєм.
— Яких заходів, на вашу думку, потрібно вжити, щоб реслінг в Україні був популярний на рівні боксу чи MMA?
— Спонсори, реклама, участь у фестивалях та TV-контракти. Це загалом.
— Big Van Markus: Тут треба дивитися історію реслінгу. Бокс та реслінг тісно перетинаються та працюють за однією схемою. Є ще одна проблемка – це менталітет. Я тут на днях дивився інтерв’ю українського промоутера з боксу. Так, навіть бокс у нас у країні ставав на ноги не одразу. Минули десятки років. А у них і фінанси, і підтримка, і телебачення.
— Big Van Markus, як фанату – мені цікаво. Яким ви бачите майбутнє українського реслінгу?
— У нас тут з недавніх років пішла така думка, що реслінг, якщо й стане популярним в Україні, то це вже буде на наших кістках, і ми цього не побачимо. Ось візьмемо наших колег по СНД. НФР(російський реслінг промоушен) мають вже майже двадцятирічну історію, але глобального зрушення у них так і не вийшло. Це якщо ми говоримо про прийняття реслінгу як культуру. Це питання не одного десятиліття. На жаль, для нас.
— Наприкінці, що б ви хотіли сказати нашим читачам?
— Костянтин: Як я люблю казати – дивіться хороший реслінг, підтримуйте український реслінг!Чим більша підтримка глядачів, тим краще шоу ми зможемо зробити.
— Big Van Markus: Ви, хлопці та дівчата, тільки заради вас ми все це робимо!Запрошуємо усіх на шоу! Завжди будуть герої та легенди. Героїв будуть пам’ятати, але легенди не помирають ніколи!
Володимир Лук’янчук 2 курс 2 АГ