Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Українські студенти за кордоном: чому вони вирішили поїхати та чи повернуться?

008-2

XXI століття зробило світ більш мобільним — люди мають можливість підтримувати зв’язок з різних точок планети, а переїзд в іншу країну став простим, як ніколи. Глобалізація подарувала сучасній молоді іншу свідомість і ширші можливості – в першу чергу, життя вже можна будувати не тільки в країні, де ти народився.

Багато українців обирають освіту за кордоном, і з кожним роком їхня кількість зростає. За моніторингом аналітичного центру CEDOS, опублікований 19 грудня 2017 року, з 2009 по 2016 роки динаміка зростання таких студентів склала 176%. Найбільш популярні країни для отримання освіти – Польща, Німеччина, Росія, Канада, Італія, Чехія, США, Іспанія, Австрія, Франція та Угорщина.

Ми поспілкувалися с декількома студентами, які навчаються за кордоном, і дізналися про їхню мотивацію, враження та плани на майбутнє.

Аліна, 18 років

Наступного року починає навчання в LCC International University (Клайпеда, Литва) за спеціальністю “комунікації”.

Я вирішила шукати собі закордонний ВНЗ з декількох причин. По-перше, не бачу сенсу отримувати український диплом, коли є можливість отримати міжнародний, – я таким чином буквально закривала б сама собі двері з можливостями. По-друге, я хочу бути спеціалістом, а не людиною з просто «корочкою», а закладів із достойною підготовкою в Україні не знаю. По-третє, я вже навчалася за кордоном у школі й зрозуміла, що така система навчання мені до душі.

Я планую повернутися до України, можливо, навіть до мого містечка (Кременчуку). Я цілком розумію, що поза межами України я зможу більше заробляти, але не думаю, що отримую освіту тільки заради грошей.

Богдан, 19 років

Навчається в Віденському університеті (Австрія) за спеціальністю “транскультурні комунікації”.

Я вирішив навчатися за кордоном, бо хотів отримати якісну освіту та тому, що мені не підходить система моєї країни.

З плюсів – адекватні викладачі, можливість обирати, що і коли я хочу вчити, онлайн-платформи та сучасні технології в навчанні, гнучкий графік та мала кількість годин лекцій на тиждень. З мінусів – дуже мало зворотного зв’язку від викладачів, велика ставка на самостійне навчання, невиправдано важкі екзамени та досить байдуже ставлення до студентів.

Я обрав саме цей університет, що він має найлегшу систему вступу та великий вибір факультетів.

Майже всі, хто бажають повернутися в Україну після навчання за кордоном, лицеміри. Якщо в них там нічого не вдалося і вони повернулися – авжеж вони будуть розповідати, які вони молодці, й взагалі це так і планувалося.

Даніела, 18 років

Навчається в Віденському університеті (Австрія)  за спеціальністю “статистика”.

Спочатку це був скоріше каприз, ніж голос розуму. Мені здавалося, що тільки там на мене чекає якісна система освіти. Потім, вже обравши спеціальність, я зрозуміла: я не зможу вивчати в Україні статистику поглиблено. В Одесі цю спеціальність викладають лише в ОНЕУ, і то лише з економічної точки зору, в Києві трохи краще, але до статистики ніхто не ставиться як до окремої науки і окремого інструменту. У Європі та США це вже давно змінилося. Усвідомлюючи, що на Батьківщині я не зможу знайти ні роботи за фахом, ні університету, де я отримаю необхідну базу знань, я вирішила вступати за кордон.

Відень я обрала як столицю мистецтва і музики, вона надихає кожен день мого перебування там. Його головний університет існує з 14 століття. У сукупності з доступною платою за семестр навчання, це місце здалося мені хорошим варіантом.

В цілому, плюсів більше. У нас хороший викладацький склад, який у вільний від викладання час займається науковою діяльністю; університет водить нас по різним підприємствам, аби познайомити нас з майбутнім роботодавцями та дати можливість для практики. Мені також подобається система іспитів: ділення модулів на теорію і практику. З мінусів багато студентів відзначають надмірну самостійність при навчанні. У нас немає обов’язкового розкладу, ми будуємо його самі з можливих варіантів, викладачі найчастіше не знають тебе в обличчя, не дають тобі «той самий останній шанс», але надають всі необхідні матеріали, багато з яких доведеться поглиблено вивчати вже після лекцій. Я б сказала, що це створює атмосферу відстороненості, але привчає раціонально розподіляти час, предмети і матеріал.

Майже півтора року я живу в Австрії, та за цей час любов до України чомусь стала сильнішою, хоча періодично я бачу контраст життя там і тут. Можу лише сказати, що я планую (і хочу) закінчити бакалаврат і магістратуру в Австрії, може, піти на другу вищу, пройти практику, знайти роботу. Австрія стала для мене другою домівкою, але Україна не перестала бути для мене першою. Так що моя відповідь неоднозначна: я не планую повертатися через нинішню ситуацію в країні, я хочу спробувати побудувати життя там, в Австрії, але я завжди буду повертатися в Україну, брати участь в її житті. Може, колись два життя зіллються воєдино.

Анастасія, 19 років

Навчається в університеті Аліканте в Сан-Вісенте-дель-Распеч (Іспанія) за спеціальністю “гастрономія та мистецтво кулінарії”.

Я обрала навчання в Іспанії, бо воно тут абсолютно на іншому рівні. В Україні немає такої спеціальності та професіоналів-викладачів в цій сфері. Мій університет знаходиться в маленькому затишному місті біля моря; він входить в топ університетів Іспанії, але при цьому навчання коштує 1200 євро (це як навчання, наприклад, в одеській мореходці). У цьому закладі багато факультетів, які мене цікавлять, і в будь-який момент я можу перевестися з одного на інший.

Ще з плюсів – насичена програма, багато практики, вільне відвідування теоретичних занять, всі матеріали, документи, презентації, новини, оцінки, оповіщення доступні на сайті університету в особистому кабінеті. З мінусів – моя спеціальність нова, і ми перший курс, який її проходить, тому не завжди все добре організовано.До України я не планую повертатися зараз. Але, дивлячись на події останнього місяця, я починаю думати, що країна може круто змінитися – виникне більше можливостей. Це було б круто, і тоді б я повернулася.

Ольга Діденко

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Діалог культур: про зустріч студентів факультету журналістики, реклами та видавничої справи з Послом Канади в Україні

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи відвідали лекцію Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні — Лариси Ґаладзи. Зустріч пройшла в онлайн-форматі на платформі Zoom. На зустрічі також були присутні студенти з інших факультетів ОНУ імені І. І. Мечникова. Модерував захід кандидат політичних наук, доцент Володимир Дубовик.

Один у полі (не) воїн: про майбутнє конструктивної журналістики в Україні

Професія журналіста як об’ємна складна геометрична фігура: має багато аспектів, сторін та кутів… Це усвідомлюють студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи, тому займають активну позицію, стежать за трендами сучасної журналістики і у навчальний, і у вільний від занять час. Саме тому 13 квітня за сприяння керівництва та викладачів факультету вони долучилися до лекції «Конструктивна журналістика: як перестати писати тільки погані новини?», організатором якої стала Комісія з журналістської етики. Ключовим спікером був Віктор Пічугін, заступник головного редактора медіагрупи «Накипіло», голова Громадського телебачення Харкова

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний