Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

В’ячеслав Никифоров з гумором та всерйоз про свою професію

1480407363_gazeta

Почесний працівник культури України та медіа-експерт Никифоров В’ячеслав Михайлович, який є творцем та редактором одеських газет «Правозахисник Одещини», «Человек и здоровье», «Батьківщина», «Политический совет». Останній — журнал, який видавався при громадській раді управління внутрішньої політики Одеської міськради. Журналіст розповів про свій творчий шлях, недоліки сучасних медіа, та дав корисні поради майбутнім журналістам.

— Коли Ви зрозуміли, що хочете бути журналістом? Чим був умотивований такий вибір?

— Шлях до журналістики у мене почався трохи з іншої сторони, не так як в інших людей, які ставлять собі за мету стати журналістом. Пройшовши армію, я отримав громадську роботу паралельно з навчанням. Громадська робота — це робота з текстами та людьми. Журналісти зараз працюють із текстами, а коли ми спілкуємося між собою, виходять ті ж самі тексти. Тобто, громадська робота була раніше, ніж журналістика. Саме завдяки їй я почав писати статті, доповіді, анотації тощо. Тоді я ще не думав про журналістику взагалі, бо був зайнятий роботою. Я керував ідеологічним оформленням Малиновського району Одеси. Під моїм контролем була група художників, звісно, потім уся моя робота погоджувалася з райкомами. Можливо, саме ця робота могла би привести мене до журналістики, але я пішов іншим шляхом.

— Чи маєте Ви фахову освіту журналіста?

— Ні, я хотів серйозно займатися дизайном. З дитинства я вчився в двох школах. Потім я закінчив училище й отримав художню освіту. Через деякий час зацікавився дизайном і отримав технічну освіту. Не закінчував факультету журналістики, бо не мав можливості. Я вивчав технології видавництва, радіо та телебачення. На жаль, тоді ще не було інтернету. В мене було багато друзів, які працювали на одеському заводі «Поліграфмаш». Вони навчали мене видавничої справи.

— На якій роботі Ви працювали/працюєте? І де найбільше подобалось/подобається?

— Про це не можна сказати однозначно. Робота змінювалася з часом. Я вдячний своїм вчителям, які навчили мене вчитися все життя. Не можна отримати диплом і вважати, що ти вже спеціаліст, особливо це стосується творчих професій. Якщо ти не прагнеш вчитися все життя, то ти вже не журналіст. Я пройшов усі етапи: від створення проектів до розробки макетів. Мені доводилося працювати заступником редактора газети, а, з часом, і головним редактором.

— Вам більше подобається теле-, радіо-, інтернет-журналістика чи видавнича справа? Чому?

— Я поважаю будь-яку журналістику, якщо вона професійна. Кожен вид журналістики має свої якості. Друковані видання довго зберігаються. Ми можемо їх відчувати на дотик і дивитися в будь-який час. Саме тому в жіночих журналах використовують аромати косметичних засобів. Бо чим більше задіяно інформаційних каналів, тим краще. А радіо й телебачення — ти почув і, з часом, забув, або взагалі пропустив випуск.

— Які недоліки Ви бачите в одеській журналістиці?

— З друкованими виданнями — напружена ситуація. Їх наче й багато різних є, але читати нічого. Більшість підкорилися догмі, що друковані видання вимруть. Можливо, як у фільмі «Москва сльозам не вірить», де відомий кінооператор бив себе в груди та казав, що через двадцять років газет та театрів не буде, буде лише телебачення. Але він був не правий.

Інтернет-журналістика має багато помилок у текстах. Інколи неприємно через неправильно використані мовні звороти. Складається таке враження, ніби автори не вчилися в школі взагалі. Або ж ситуація, коли всі посилено вивчають іноземні мови. Це дуже добре, але наші речення страждають через це. Їх складають за принципом англійської мови, коли все головне в кінці. Тому в інтернет-виданнях повинен існувати літературний редактор. Зараз на телебаченні майже прибрали літературних редакторів, через що ведучі роблять багато помилок, особливо в наголосах. Тому ми втрачаємо зміст того, що хочуть до нас донести. Зараз більше звертають увагу на гарну зовнішність, а не на професійність.

— Які ситуації Вам найбільше запам’яталися під час роботи журналістом.

— Коли я брав інтерв`ю в Анатолія Ворохаєва. Ця людина багато працює й у неї немає часу на прості балачки. Перед зустріччю я дізнався про Анатолія більше. Для того, щоб взяти інтерв`ю, потрібно було налаштувати людину на довіру. Я знайшов вихід, узяв з собою два диктофони. Коли я розкладав пристрої, Анатолій не міг зрозуміти, навіщо їх так багато. Саме з цього розпочалася наша бесіда. Людина краще буде почуватися, коли бачитиме не блокнот з ручкою, а вашу зацікавленність під час розмови, тож, краще користуватися диктофоном. Чому мені запам’яталося це інтерв`ю — бо воно мало йти лише запланованих п`ятнадцять хвилин, а тривало майже годину. Щоб завоювати довіру співрозмовника, я також попередив, що написаний варіант перед друком я дам йому на узгодження. Саме тому він відчував себе впевнено. Нажаль, зараз мало журналістів роблять так. Частіше пишуть «отсебятину», бо вони так зрозуміли, через що газетні матеріали страждають.

— Що найголовніше для професійного журналіста?

— Він повинен вміти писати так, аби людина могла читати думку між рядків. Саме цим відрізнялися великі журналісти. Вони писали так, щоб не заборонила цензура та пропустила матеріал, а читач зміг зрозуміти, що автор хотів передати.

— Про що Вам подобається писати найбільше?

— Є вузькоспрямовані журналісти, а також ті, що пишуть про все. Я перебуваю посередині. Мені найбільше подобаються матеріали, де є думка, аналітика й матеріал повинен бути веселим, бо ми живемо в Одесі. В своїх працях я часто використовую мову, яку я чув у дитинстві на Молдаванці та під час навчання.

— Хто або що Вас надихає на творчість?

— Мене надихає здоровий егоїзм. Для мене немає поняття «писати в стіл». Я пишаюся тим, що мене, можливо, і не так добре знають, але мій матеріал подобається читачам.

— Що Ви можете побажати студентам-журналістам Одеського національного університету імені І. І. Мечникова?

— Школа закінчилася, ви прийшли вчитися. Навчіться дізнаватися від викладача більше, ніж у програмі.

Ви повинні бути не дипломниками, а фахівцями. На роботу беруть людину, яка вміє працювати та має гарні знання. Пам’ятайте: керівництво може забрати у вас робоче місце, комп’ютер, блокнот із ручкою; єдине, чого воно не може забрати — ваших знань.

Журналіст — це творча професія. Вам необхідно вчитися все життя, бо з часом усе змінюється. Ви повинні бачити те, чого не бачить звичайна людина.

Живіть весело, я теж був студентом та здавав сесію. Це золоті роки, які ви довго пам’ятимете. Раціонально використовуйте час на веселощі та навчання.

Намагайтеся з першого курсу зрозуміти, про що вам подобається писати й найлегше вдається. Ви повинні бути «як риба у воді» в своїй професії.

 

 

 

Анна Стебловська

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Діалог культур: про зустріч студентів факультету журналістики, реклами та видавничої справи з Послом Канади в Україні

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи відвідали лекцію Надзвичайного і Повноважного Посла Канади в Україні — Лариси Ґаладзи. Зустріч пройшла в онлайн-форматі на платформі Zoom. На зустрічі також були присутні студенти з інших факультетів ОНУ імені І. І. Мечникова. Модерував захід кандидат політичних наук, доцент Володимир Дубовик.

Один у полі (не) воїн: про майбутнє конструктивної журналістики в Україні

Професія журналіста як об’ємна складна геометрична фігура: має багато аспектів, сторін та кутів… Це усвідомлюють студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи, тому займають активну позицію, стежать за трендами сучасної журналістики і у навчальний, і у вільний від занять час. Саме тому 13 квітня за сприяння керівництва та викладачів факультету вони долучилися до лекції «Конструктивна журналістика: як перестати писати тільки погані новини?», організатором якої стала Комісія з журналістської етики. Ключовим спікером був Віктор Пічугін, заступник головного редактора медіагрупи «Накипіло», голова Громадського телебачення Харкова

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний