В’язниця чи острів спасіння?

Зоопарк — в’язниця для тварин? Чи тільки для розваги відвідувачів призначені екзотичні в нашій місцевості представники фауни? Не зовсім. Бо дикі тварини можуть представляти науковий інтерес, а завданням зоопарку є, зокрема, поширення знань про природу, пропаганда охорони тварин і збереження тих видів, які зникають. Але утримання диких тварин у неволі все частіше зазнає критики з боку ветеринарів, прибічників захисту та звільнення тварин. Адже в більшості випадків диким тваринам важко мешкати в клітках, поза природнім середовищем.

Яскравим прикладом цього є наш Одеський зоопарк. Хоча, слід зазначити, що працівники намагаються створити для тварин належні умови життя, а в самому зоопарку вільно гуляють птахи. Але при цьому в копитних тварин під ногами немає жодної травинки, лише один гравій.

Втішає хоча би те, що зоопарк виступає проти використання тварин для фотографування, бо тварини, в цьому випадку, перебувають у некомфортних і незвичних для них умовах, «на прив’язі». Навіть якщо на вулиці спека, фотографи все рівно не забезпечують тварин водою та не дають укритися в тіні. Це особливо складно для рептилій, чиїм середовищем існування є вологі місця.

Цей бізнес є досить сумнівним, а документи та довідки іноді викликають питання щодо їхньої достовірності. До речі, мало хто знає, що перед тим, як стати «фотомоделями», дикі тварини проходять через болісне та, як правило, браконьєрське перевезення з-за кордону в тісних брудних контейнерах, без їжі та води. Зазвичай, використовуються дитинчата, бо вони мають більш «товарний» вигляд.

Стресу тваринам додають і самі охочі зробити екзотичне фото. Нескінченна черга рук, що хапають тварин, чинять для них додаткову напругу. В цьому сенсі такий заклад, як контактний зоопарк «Маккі-Паккі», для тварин є значно гіршим варіантом, аніж звичайний.

Йдучи вздовж зоопарку, помічаємо, що тут деякі тварини (такі, наприклад, як леви та ведмеді) ходять кліткою взад-вперед. Таке явище має назву «пейсинг» (від англійського слова «pacing» — «ходіння»), у тварин дикої природи не трапляється та є нав’язливою поведінкою й адаптивним неврозом. Але, чим довше тварина повторює одні й ті самі рухи, тим гірший її стан. Причиною пейсингу є розмір клітки, якому дуже далеко до розмірів природного середовища, якою б просторою вона не була. Іншою причиною є нудьга, бо в зоопаркові не треба ні наздоганяти жертву, ні втікати від хижаків, ані зберігати свій соціальний статус шляхом ризику. Таким чином, за допомогою пейсингу тварини намагаються заспокоїтися.

Протилежністю пейсингу є явище, коли тварина, навпаки, не хоче на волю. Яскраво це описує натураліст і письменник Джеральд Даррелл у книзі «Перевантажений ковчег». Землерийка не хотіла бігти на волю, хоча в неї й була така можливість. Причиною цього було всього лише те, що її добре годували в неволі.

Декого тривожить факт, що Одеський зоопарк побудований на місці кладовища (і саме цей факт був чи не найголовнішим пунктом у петиції, яка була оприлюднена ще 2015 року; але вона не була підтримана, через малу кількість голосів). Це вважається наругою над пам’яттю. Та слід узяти до уваги, що пройшло досить багато часу, й між існуванням кладовища та будівництвом зоопарку була велика пауза.

Проте, як би ми не намагалися створити сприятливі умови для життя тварин, клітка все рівно залишається кліткою.

Павловська Ірина, 4 курс, «SENSE»

Фото автора

Поділитися:

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram