Вважається, що магія — це велике таїнство для обраних людей, які свідомо прийняли рішення служити світлим та темним силам. З давніх часів чаклуни та відьми славилися тим, що начебто могли управляти стихіями, тваринами та людьми, тим самим, підпорядковуючи їх собі за допомогою ритуалів, заклинань, заряджених силою амулетів та жертвопринесень. Основна мета магії — наділити провідних людей безмежною владою. Щоб зрозуміти, як сьогодні виглядає чаклунство, ми поговорили з учасником 14-го сезону «Битва екстрасенсів» Денисом Малаховим.
— Як минули Ваші студентські роки? На кого навчалися?
— Мої студентські роки проходили досить непогано. Сповнена хвилювань сесія, здача рефератів, дипломні роботи. Як і в кожного студента, були легкі та складні предмети. Під час мого навчання в університеті я не помічав екстрасенсорики за собою, хоча багато моїх товаришів казали, що в мене без особливих зусиль виходить здавати предмети. Закінчив Одеську національну академію будівництва та архітектури, адже полюбляв креслити.
Коли у мене з’явилися екстрасенсорні здібності, я вирішив допомагати людям. У зв’язку з цим, вступив до університету імені К. Д. Ушинського на факультет психології. Навчатися тут було складніше, бо викладачі не завжди були згодні з моєю думкою. Але з часом вони почали прислухатися до мене.
— Коли Ви зрозуміли, що володієте екстрасенсорними здібностями?
— Для мене це був особливий день, який кардинально змінив моє життя. Якось приїхав із друзями за компанію в село до чаклуна, а у його дворі зібралися близько 30 осіб, які потребували допомоги. Я стояв осторонь і раптом відчув на собі його пильний погляд, потім він вказав пальцем на мене й промовив, що я такий самий, як і він. Спочатку в мене виникли сумніви щодо його слів, але я багато розмірковував, а люди, які приїхали до нього на прийом, виходили задоволені, в їхніх очах я бачив надію на краще життя.
Через кілька днів після пригоди у мене почалися видіння. Це можна порівняти з відчуттям, коли ви слухаєте музику в навушниках і ніби кудись «відлітаєте». Люди, які заходили зі мною до магазину, були, як відкрита книга. Я бачив, скільки дітей вони мають і скількох вони поховали родичів. Це був початок 2013 року, я нікому довго не зізнавався в своєму відкритті, щоб не потрапити до психіатричної лікарні. Набравшись сміливості, я вирішив повернутися до села, в якому мешкав чаклун, аби розібратися в своїх здібностях і віддати йому цей дар. Коли я приїхав до нього, він одразу мене прийняв, без черги, зі словами: «Я довго чекав на тебе». Він розповів, що про мене дізнаються мільйони і я буду допомагати людям. Я одразу сказав йому, аби він забрав цю силу або зробив якийсь обряд, щоб це пішло. Він відмовив мені, пояснюючи, що чужого йому не треба і забрати його не в його силах. Після тієї розмови я шукав відьом і чаклунів по селах у надії віддати свій дар, але всі відьми, які траплялися мені на шляху, працювали зі світлими силами, і, відповідно, могли лише передавати мені знання, вчити світлому боку, сільської та церковної магії.
— Що умотивувало ваш вибір піти на «Битву екстрасенсів»?
— «Битва екстрасенсів» — це єдиний проект, в якому дають папірець, що ти не шизофренік.
— Чи не боялися ви, що люди не повірять вашим здібностям, адже це шоу, й більшість телеглядачів думають, що все йде за сценарієм?
— На битву я йшов не доводити щось телеглядачам, а, перш за все, самому собі, що я чогось вартий у цьому житті. Проект став лише початком мого шляху. Після битви мене запрошували на конференції з реальними журналістами у прямому ефірі. Вони ставили мені політичні запитання, кожен з телеканалів зробив із моїх прогнозів смішні новини, але коли минув час, все почало збуватися. Усвідомивши свою провину, вони вибачилися, і я став частим експертом у багатьох питаннях.
— Які траплялися незвичайні запроси клієнтів, історії під час вашої практики в сфері магії?
— Незвичайні запити й прохання трапляються практично щодня. Історій дуже багато, але мені добре запам’яталася одна. Була у мене дівчина на прийомі, яка прийшла з проханням зробити любовний приворот, а в неї була маленька дитина з першою стадією епілепсії, причому я довго їй казав, або вона посадила дитину собі на руки. Мати підтвердила діагноз, і я сказав, щоб вона вирішила питання з дитиною, а потім візьмуся за приворот. Але мене здивувало сказане матір’ю, що приворот важливіший за здоров’я дитини. Тоді я не стримався й прогнав її. Найстрашніше те, що таких історій дуже багато.
— З якими проблемами найчастіше приходять люди до вас на прийом?
— Проблеми в кожного абсолютно різні. Особисті стосунки, прибирання суперниці, замовлення конкурентів у бізнесі, судові тяжби. Здебільшого я намагаюся допомогти тим, хто на це заслуговує.
— Як вважаєте, чи вирішуєте ви проблему вашого клієнта, чи даєте йому мотивацію й упевненість для вирішення цієї проблеми?
— У кожної людини є вибір у вирішенні тієї чи іншої проблеми. Рішення залежить тільки від самої людини. Я дам пораду й запропоную варіанти вирішення, але тільки людина сама обирає свій шлях. Екстрасенс є лише інструментом дії.
— Використовуєте магію в особистих цілях?
— Зазвичай ті сили, з якими я працюю, оберігають мене та дуже добре карають, але іноді хочеться побалувати себе й зробити людині те, на що вона заслуговує.
— Звідки ви черпаєте сили? Чи потрібно вам регулярно їх підтримувати за допомогою певних ритуалів?
— Сили — це буферна зона, де ти — їм, а вони — тобі. Вівтар — домашня сила, перехрестя — вулична сила, кладовище — мертва сила, церква — універсальна сила (світла й темна), бо в церкві може творитися як добро, так і зло. Силу можна черпати від стихій (вогонь, вода, земля, повітря).
— Магією може займатися будь-якою хто хоче? І як зрозуміти людині, що вона має екстрасенсорні здібності?
— Немає людей без здібностей, це може бути інтуїція, інстинкт самозбереження. І магічні речі при цьому не обов’язково потрібні. Людина може, не замислюючись, розповісти щось про іншу людину, не знаючи її, або передбачити певні події.
— Зараз майже ніхто не вірить в існування надзвичайних сил. Даремно?
— Надсили, як і обряд або ритуал (таїнство), неможливо нав’язати, але й нехтувати ними не варто.
Бончев Олександр, 2 курс, «Без кордОНУ»