Владислав Павлик розповів, чому саме «Ніно»

Усенародних улюбленців обирають викладачі, будівельники, лікарі, домогосподарки, водії, підприємці словом, представники різних сфер. У студентів також є свої фаворити. В ОНУ імені І. І. Мечникова «народним» став студент-магістр факультету історії та філософії Владислав Павлик. Про те, чому саме «Ніно» з року в рік лунає на Битві факультетів, хто надихає та просуває молодого виконавця подробиці дізнаєтесь у нашому інтерв’ю.  


На якому курсі ти навчаєшся, що вивчаєш і чи плануєш займатися творчістю професійно?

— Зараз я навчаюся в магістратурі на факультеті історії та філософії. Вивчаю спорт в історичному розрізі. Мені цікавий футбол у різні історичні епохи — це дуже пізнавальне вивчення. Коли я вступав на істфак, то не думав про матеріальний прибуток, адже хотів займатися тим, що дійсно подобається. Коли мене запитують: «Ну й ким ти будеш?», — то я маю розгорнуту відповідь! Я просто відповідаю, що зі своїм дипломом можу зайняти посаду від викладача/вчителя/менеджера до Президента України. Цей перелік можна довго продовжувати. Зараз я просто роблю те, що подобається. Займатися творчістю професійно — це зовсім інший рівень. Потрібно адаптувати роботу в комерційному напрямку, займатися рекламою, просуванням, а мене влаштовує те, що є. Я поєдную навчання в магістратурі з улюбленою справою — все просто.

 

До того, як ти почав займатися творчістю в ОНУ, ти десь виступав раніше?

— Звісно. В університеті я почав співати з 3-го курсу. Взагалі, я закінчив музичну школу за класом фортепіано. Там я зустрів багато чудових людей, які досі підтримують мої починання. Усе відбувалося з ініціатив у якихось спільних номерах, конкурсних виступах тощо. Тривалий час, ще до ОНУ, я виступав у своєму рідному місті Вінницької області. Деколи виступаю на весіллях із командою.

 

На Битві факультетів уже вкотре факультет історії та філософії виступає із піснею «Ніно» Олега Винника. Чому саме ця пісня? Варіантів декілька: а) більше пісень із репертуару Винника ти не знаєш; б) це твоя улюблена пісня;  в) в ОНУ є якась «Ніно», яка тобі «не все равно» і до неї ти постійно звертаєшся, виконуючи цю пісню.

—  Зовсім не так (сміється). Розумієш, я буду виконувати цю пісню доти, доки буде запит від аудиторії, а він є! І неабиякий. Як ти сказала, є народні улюбленці, так само є і народні пісні, які «качають» публіку. Коли я виходжу на сцену (будь-де), людей потрібно «запалити». Типова помилка — починати з якоїсь ванільної ліричної композиції. Найімовірніше, «фідбеку» від аудиторії не буде. Мені важливо зробити настрій. Я виконую те, що близьке людям. Співаю переважно естрадні пісні, народні хіти. «Ніно» — саме така пісня. Що стосується поведінки на сцені — тут не можна нічого «сплагіатити», адже все давно використовується всіма. У світі немає нічого принципово нового. Якби я був оперним співаком, то мені достатньо було би просто стояти й співати, але серед студентів, потрібен драйв, кураж, емоція. Коли я жестикулюю, «стріляю поглядами» в зал, то кожна дівчина, на яку я показую і звертаюся «Ніно», розуміє, що це адресовано саме їй і сприймає це на власний рахунок. Хіба це не чудово?

 

Ти сказав, що запрошують на весілля. Скільки коштує замовити Владислава Павлика на свято? У тебе є весь той реманент?

— Ну… Усе залежить від кількості годин, репертуару й загальної роботи команди. Приміром, у мене є репертуар із 300-т пісень. Я показую його замовникам, вони кажуть, що хочуть почути, чи додають ще якісь пропозиції, або взагалі пропонують щось принципово своє. Буває так, що просто запитують: «А ти співаєш Григорія Лепса?», — наприклад, — якщо так, то вони кажуть: «Ок, ти нам підходиш», — всі питання зняті. Є люди, із якими я співпрацюю, у нас є обладнання — усе, як треба.

 

Серед студентських спільнот нашого університету в соцмережах простежується неабияка зацікавленість з боку дівчат. У тебе є об’єкт натхнення? Хто ця дівчина?

—  Об’єкти натхнення є у всіх й у кожного свої. Якщо говорити про жіночу красу в цілому, то, звісно, вона мене надихає. А взагалі, об’єктів натхнення у мене досить. Конкретної дівчина немає, їх багато.

 

З істфаком ти був в Тулчі (Румунія). Розкажи про ці етнографічні гастролі. Як вдалося організувати концерт у чужому місці і зібрати публіку?

— Дякувати, що в мене є такий чудовий PR-ник як Наталія Олександрівна Петрова — мій науковий керівник (сміється). Ми часто буваємо з поїздками в Румунії –  це партнер нашого факультету. Там велика українська діаспора, нас знають. Немає нічого неможливого.

 

Що у твоєму плейлисті? Хто для тебе взірець і «рагуль» української сцени?  

— Ооо, у моєму плейлисті можна знайти будь-що. Там немає суто чогось одного. Багато молодих українських виконавців. На національному відборі Євробачення вболівав за Казку. Подобається ДахаБраха. Щодо «рагулів»… Ти знаєш, для мене «рагуль», — це той, хто робить щось погане, якимось чином ображає культуру України або культуру української пісні тощо. На мою думку, у нас таких немає. Кожен має право на самовираження:  творити, робити те, що він задумує і вкладає в це душу. Навіть якщо це відверто не дуже класно виходить, про це мають судити люди, про це має свідчити популярність, або непопулярність. Для мене відвертих «рагулів» немає.

 

Мабуть, як і у всіх, у тебе також були провали на концертах. Як діяти, що робити, коли ти розумієш, що не пішло. Як реабілітуватися в очах публіки?  

— Віриш, але у мене ще такого не було! Так, були моменти, коли підводило обладнання, хтось затримувався, але конкретних провалів не було. Якщо потрібно налагодити щось і ми тягнемо час, то я прошу підспівувати публіку, спускаюся до них. Бувало таке, що доводилося співати акапельно. Головне — не втрачати зв’язок із аудиторією.

 

У мережі ти поділився піснею «Звездный час». Це натяк на альбом чи майбутній сингл? Ти автор слів і музики?

— «Звездный час» я записав у Вінниці. Слова та музика — робота чудового Якова Федорчука, аранжування Павла Приходька. Це не натяк на альбом і зовсім не сингл. Я просто роблю те, що подобається.

 

Як недосвідченому студенту заявити про себе? Що порадиш?  

— Звісно, потрібно не боятися йти на різноманітні конкурси, брати участь у студентському житті. У нашому університеті є чудові люди з центру культури й дозвілля ОНУ імені І. І. Мечниква, можна звернутися до них. Вони завжди в пошуках нових талантів. Варто спробувати!

 

Вікторія Гапчук