В умовах війни першочерговою є особиста безпека, усі інші аспекти життя відходять на другий план. Так сталося і з питанням захисту навколишнього середовища. Це можна простежити через ЗМІ, що частково формують порядок денний населення. Навіть деяким екоактивістам важко висловлюватися на теми екології, коли кожен день українці повинні рятувати життя під обстрілами. Проте досвід країн, на території яких відбувалися війни, показав, що моніторинг і контроль стану навколишнього середовища — необхідність на час війни.
Розуміння усіх елементів екологічної катастрофи дозволяє ефективно здійснювати гуманітарну діяльність, переміщати людей, забезпечити їх житлом, їжею, розрахувати кількість наявних ресурсів, а у випадку дефіциту — вчасно попросити про допомогу міжнародних організацій чи окремих країн.
Після захоплення окупантами ЧАЕС й доручення путіна про переведення сил стримування в особливий бойовий режим світова спільнота здригнулася через можливість початку ядерної війни. Проте на цей момент нам не відомо, чи це чергові погрози, що не містять у собі небезпеки, чи реальний привід для паніки. У будь-якому випадку заява спричинила занепокоєння через вже наявну екологічну катастрофу. Адже більше місяця війська російських загарбників перетворюють Україну на спалене поле бою. Війна завдає надзвичайної шкоди, кожен день вбиваючи українців, руйнуючи міста й екосистеми, забруднюючи нашу землю й навколишнє середовище. Останнє впливає не лише на сучасне населення України. Це проблема міжнародного масштабу, що торкнеться наступних поколінь.
Лише за місяць війни росія завдала шкоди Україні в розмірі $2,5 трлн. грн. Це зруйнована інфраструктура, десятки промислових підприємств, транспортні шляхи, дамби, очисні споруди. Оперативний штаб при Державній екологічній інспекції України повідомляє про більше ніж 300 зафіксованих випадків заподіяння збитків довкіллю.
Війна в Україні ще не завершена, тому важко оцінити масштаб катастрофи. Проте історія сучасної росії налічує багато збройних конфліктів з іншими державами. З розпадом СРСР і початком існування федеративної держави росія безпосередньо брала участь у 12 війнах, більшість яких завершена. Тож близько 6 країн, крім України, мають досвід дослідження й усунення наслідків військових дій.
Перша і друга війни в Чечні
Чечня, як і Грузія та Азербайджан, скористалася своїм конституційним правом і вийшла з СРСР. Влада ж росії не хотіла втрачати ще одну перспективну територію на півдні. Особливо привабливою рисою Чечні були багаті на нафту землі. Тож 1994 року російські війська напали на легітимно незалежну державу.
Найбільшими складовими екологічної катастрофи були розлив нафти і підвищений рівень радіації. Причинами цього є бомбардування НПЗ. За даними чеченського аналітика Мурада Батал аль-Шишані, з початку першої війни на землю Чечні витекло більше 20 тисяч тонн нафтових речовин. Такий високий рівень забруднення спричинив втрату придатності 40% сільських угідь. Журналіст BBC також стверджував, що 1,5 мільйони тонн шкідливих речовин потрапили в ґрунтові води, що впадають у річки Сунжа та Терек. Таким чином у Каспійському морі опинилося більше 300 тисяч токсичних відходів. Через забруднення 80% риби стали непридатними для вживання.
У Los Angeles Times писали, що розлив нафти біля Грозного став «порятунком» під час економічної кризи для багатьох місцевих. Громадяни переробляли сиру нафту з величезного підземного басейну за допомогою власноруч створеного обладнання й продавали її на чорному ринку.
Внаслідок бомбардування хімічних заводів лише навколо Грозного було пошкоджено 67 джерел радіації. Усе це поширювалося регіонами вітром, тому в деяких рівень радіації перевищив норму вдесятеро. Військові, намагаючись захиститися від випромінювання, залишали свої пости й тікали.
Війна в Сирії
З 2015 року триває втручання росії в Сирію. Так само, як і в Україні, головнокомандувач дав розпорядження здійснити вторгнення всупереч міжнародному праву. Росія порушує усі можливі правила ведення сучасних воєн, спрямовуючи удари про об’єктах цивільної інфраструктури, вбиває невинних людей.
Ще до початку війни в Сирії були проблеми із забруднення навколишнього середовища, влада не реагувала на кліматичні зміни, посуху та дефіцит води. За 10 років війни ситуація погіршилася. Основні проблеми: катастрофічне забруднення повітря, причинами якого є бомбардування промислових нафтових об’єктів, пожежі та пилові бурі. Обурює байдужість сирійської влади до страждань мирного населення і середовища, у якому і їм доведеться перебувати. Проявом цього є застосування хімічних атак, внаслідок яких постраждало більше 200 цивільних.
Через бомбардування нафтопереробних заводів і вантажівок сталися масштабні розливи нафти, що забруднили ґрунт, сільськогосподарські території, питну воду. На фермах почала вмирати худоба, врожай був непридатним для споживання, виникло питання постачання продуктів.
Миротворча організація PAX оприлюднила дослідження проблеми промислових і медичних відходів, відсутності їх правильної утилізації й впливу на якість повітря. За попередніми оцінками, кількість сміття в Сирії складає 800 тонн на добу.
Ще один аспект екологічної катастрофи — поступове знищення лісів і зміни його покрову. Дослідник берлінського інституту Мохамед Алі Мохамед з’ясував, що «основними рушійними факторами були зміна авторитетів в економічній і соціальній діяльності, часті пожежі й інтенсивна експлуатація лісових ресурсів». Останнє є необхідністю для опалення, адже 49% енергетичних підприємств були зруйновані під бомбардуваннями. Управління ООН з координації гуманітарних питань повідомило, що лише за 2020 рік пожежі знищили більше 9000 га сільськогосподарських і лісових угідь.
Сирійська влада довго ігнорувала звернення міжнародних організацій екозахисників, власними руками спричинивши додаткові складнощі, помножила шкоду від економічної катастрофи. Тож приклад Сирії — доказ важливості вивчення змін у навколишньому середовищі, особливо під час військових дій.
Росія у веденні війни послуговується тактикою «спаленої землі». Це ми могли побачити під час війни в Чечні, Сирії і зараз в Україні. Такий підхід — ще не причина залишати питання довкілля на «кращі часи». Навпаки, усі служби, організації й звичайні громадяни повинні безупинно моніторити й співпрацювати з інспекціями, аби відстежувати критичні руйнування. Це сприятиме ефективній роботі волонтерів, військових, збереже здоров’я громадян, а декому й життя.
Анна Неспосудна
Редакція «Rozshab»