Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

«ВСІ ХОТІЛИ В КОСМОС, А Я – В МОРЕ»

Одеса – портове місто, де живуть найгарніші моряки й це знають всі. Але не кожен знає, яка це нелегка та водночас цікава професія, яка сама тебе обирає і заполоняє твоє серце любов’ю до морів та океанів. 

Нещодавно мені вдалося потрапити на зустріч з досвідним моряком, який поділився тонкощами своєї роботи та розповів захопливі історії зі свого життя.

На зустріч наш моряк звісно прийшов не з порожніми руками. В подарунок зацікавленим студентам Валерій приніс справжню пахлаву з самої Туреччини,  звідки нещодавно повернувся. Ну а далі розмова пішла як по маслу, за чашкою ароматного чаю та медової пахлави. 

Валерій Кисельов пішов вчитися на моряка за життєвих обставин, які склалися, але ні хвилини в не жалкував про це.  Зараз він працює старшим помічником на теплоході «Джигава», який перевозить цитрусові з теплих країв, але все починалося з посади океанолога на маленькому судні ще при Радянському союзі.

Через те, що наш знайомий часто подорожував до Італії, то там його італійці називали Валеріо і прізвисько прижилося й на батьківщині.

Найцікавіше в професії моряка це те, що за час плавання ти можеш знайти в собі якийсь талант, якого раніше не помічав. Ось так сталося і з нашим Валеріо.

«Я добре писав твори ще в школі, але не придавав цьому великого значення. А на судні, коли немає роботи, то розважати себе нічим, ось і почав писати твори, але так,  для себе. Бувало розгуляється фантазія і захочеться написати  про піратів, от так воно і виходить», – з посмішкою ділиться Валеріо.

Щодо труднощів професії, то це звичайно довгі періоди перебування в морі, розповів наш моряк. За багато років стажу ти вже адаптуєшся до цього середовища, звикаєш, намагаєшся обходитися без деяких речей, але на початку це було важко, бо не було ще Інтернету на судні та інших зручностей. Найважче – це не бачити рідних та близьких довгий час (але з дружиною це лише допомагає – більше сумуєш, більше хочеш її знову побачити).

Чим довше ми сиділи та спілкувалися, тим більше розуміли, що професія моряка дуже захоплива. І це не лише через те, що ти багато подорожуєш, а й через те, що знаходячись далеко від дому, ти  повинен  знайти спільну мову зі своїми колегами, підхід до них, адже вам працювати разом довгий час. Ці вміння, пристосовуватися до оточення і знаходити спільну мову, дуже допомагають і в буденному житті, адже ти краще розумієш людей та їхню психологію.

Під час поїдання справжньої турецької пахлави Валерій розповів нам ще одну цікаву річ, про те як їх посвячують в моряки, адже ти можеш все життя провести на кораблі або судні, а так ним і не стати. Виявляється, що моряком «офіційно» стають, коли перший  раз перетинають Екватор! Після цього команда влаштовує невеличке свято Нептуна, щоб привітати новоспеченого моряка. Всі переодягаються в саморобні костюми та веселяться.

Ось таке виявляється насичене та одночасно непросте життя у моряка.  

Лобанова Альона