Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Вивчити українську: навіщо одесити створили безкоштовні мовні курси

Одеські активісти заснували власну платформу для поширення рідної мови. Ми вирішили дізнатись, як їм це вдається та з якими проблемами вони стикаються.

«Одеса україномовна» — волонтерський проект, створений одеситами для популяризації рідної мови в російськомовному просторі. Організатором проекту виступила Ярослава Вітко.

«Перш за все, — ділиться координатор розмовного клубу Василь Мацьків, — мені хочеться створити комунікативний простір для людей, котрі говорять українською, але через російськомовне оточення соромляться це робити. У нас вони практикуються й отримують впевненість в тому, що в Одесі українська мова є не лише мовою назв магазинів і деінде чутних пісень “Океану Ельзи” з пафосних бутіків. Ми показуємо, що мова жива, що нею можна й слід спілкуватися».

Для втілення цієї ідеї на базі Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. С. Грушевського було створено декілька форматів занять:

  • «Українська середа» — заняття з загальної грамотності (координатори Я. Вітко та Т. Кондратова);
  • лекторій (координатор О. Тарасенко);
  • «Українські теревеньки» — розмовний клуб (координатор В. Мацьків);
  • курси української мови для дітей (координатори М. Титаренко та Н. Жмуйда).

«Такий формат зумовлений особистим бажанням волонтерів вкласти свою цеглину в побудову України, про яку ми мріємо. Звучить, можливо, пафосно, але хтось б’ється за неї на Сході, хтось не бере хабарів в університетах і лікарнях, а хтось скромніше, як ми, викладає безкоштовно українську мову, літературу й висвітлює глибину культури», — пояснює Василь.

Чому ж одесити соромляться української мови?

«Розумієте, у нас є комплексна проблема, — каже Василь Мацьків. — Вона досить гармонійно вплітається в затертий до дір вислів: «Ми маємо комплекс меншовартості». Нашу мову і культуру в цілому штамповано “сільскістю”. І люди живуть за старими штучними стереотипами. Тобто, коли їдуть в російськомовне місто, то намагаються якомога швидше асимілюватись. Призвели до цього ряд причин і головна з них — повна інформаційна домінантність російської мови на всіх рінях від соціальних мереж до друкування книжок. Саме тому по всій Україні добре знають російську мову, а от росіяни української не знають. Після подій на майдані Незалежності з’явилась плеяда дуже принципових людей, котрі говорять виключно українською мовою навіть в Одесі. Але їх у відсотковому еквіваленті не так вже і багато. Тому, я гадаю, що надзвичайно важко впевнити російськомовних українців переходити на рідну мову, якщо це не змогли зробити події Майдану, окупації Криму і війни на Донбасі. Попре все це можливо. Але свою мову і культуру  не потрібно нав’язувати насильницькими методами».

Що ж робити?

«Я вважаю, — продовжує Василь, — що працювати треба над поверхневим іміджем української культури, котра йде в маси. Бо саме “вершки”, смачні “вершки” поїдаються в першу чергу. Зараз, до речі, в сенсі іміджу, це вдається чудово нашій сучасній літературі, вона виглядає дійсно потужною. Хоча б згадайте нещодавно заповнений вщент “Зелений театр” на прем’єрі книги С. Жадана. Загалом, проблема не в тому, аби зробити всіх одеситів українськомовними чи навіть половину з них. Абсолютно ні! Головна проблема в тому, що часто ставлення до української мови в Одесі перебуває на рівні “мовного расизму”. І це треба змінювати».

Волонтерів, які хочуть щось змінити, знайшлося шестеро, а от курсистів вистачає. За словами Василя, проект знайшов свою аудиторію й серед дітей, і серед дорослих.

«Люди в жодному разі не “мають” йти до нас, бо це примус, — уточнює він. — Вони йдуть до нас, якщо “хочуть”, якщо на те їх штовхає власний внутрішній поклик. Ми лише створюємо умови для їхнього розвитку. А оскільки курси безкоштовні, то кожен, не залежно від соціального статусу чи віку, може прийти до нас і отримати цю бажану можливість, реалізувавши той самий поклик!».

Наталя, одна з постійних відвідувачів занять «Одеси україномовної» ділиться:

«Мені цей формат сподобався, тому що заняття проходять у формі спілкування, відбуваються зустрічі з цікавими людьми, перегляди фільмів, обговорення, самі відвідувачі курсів і педагоги — дуже цікаві люди. Я хочу, щоб моя дитина зростала в україномовному середовищі. Для мене ці курси — уроки спілкування, відпочинок і надія на те, що зрештою, україномовне середовище стане переважаючим».

За даними видання «ВВС Україна», близько 18% мешканців Одеси та області розмовляють державною мовою в побуті. А от вивчати її прагне понад 70%.

Анастасія Бойко

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний

Студентські газети – результат колективної роботи майбутніх журналістів

На факультеті журналістики, реклами та видавничої справи викладають дисципліну, що направлена на відточення студентами практичних навичок володіння словом, – журналістську майстерність. На цих заняттях студенти

Осінь по-карпатськи

Карпати – багата культурна історія, збирання ягід та грибів, катання на лижах і сноуборді, риболовля, купання в гірських річках і просто естетична насолода краєвидами. Ми