Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Вивчити українську: навіщо одесити створили безкоштовні мовні курси

Одеські активісти заснували власну платформу для поширення рідної мови. Ми вирішили дізнатись, як їм це вдається та з якими проблемами вони стикаються.

«Одеса україномовна» — волонтерський проект, створений одеситами для популяризації рідної мови в російськомовному просторі. Організатором проекту виступила Ярослава Вітко.

«Перш за все, — ділиться координатор розмовного клубу Василь Мацьків, — мені хочеться створити комунікативний простір для людей, котрі говорять українською, але через російськомовне оточення соромляться це робити. У нас вони практикуються й отримують впевненість в тому, що в Одесі українська мова є не лише мовою назв магазинів і деінде чутних пісень “Океану Ельзи” з пафосних бутіків. Ми показуємо, що мова жива, що нею можна й слід спілкуватися».

Для втілення цієї ідеї на базі Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. С. Грушевського було створено декілька форматів занять:

  • «Українська середа» — заняття з загальної грамотності (координатори Я. Вітко та Т. Кондратова);
  • лекторій (координатор О. Тарасенко);
  • «Українські теревеньки» — розмовний клуб (координатор В. Мацьків);
  • курси української мови для дітей (координатори М. Титаренко та Н. Жмуйда).

«Такий формат зумовлений особистим бажанням волонтерів вкласти свою цеглину в побудову України, про яку ми мріємо. Звучить, можливо, пафосно, але хтось б’ється за неї на Сході, хтось не бере хабарів в університетах і лікарнях, а хтось скромніше, як ми, викладає безкоштовно українську мову, літературу й висвітлює глибину культури», — пояснює Василь.

Чому ж одесити соромляться української мови?

«Розумієте, у нас є комплексна проблема, — каже Василь Мацьків. — Вона досить гармонійно вплітається в затертий до дір вислів: «Ми маємо комплекс меншовартості». Нашу мову і культуру в цілому штамповано “сільскістю”. І люди живуть за старими штучними стереотипами. Тобто, коли їдуть в російськомовне місто, то намагаються якомога швидше асимілюватись. Призвели до цього ряд причин і головна з них — повна інформаційна домінантність російської мови на всіх рінях від соціальних мереж до друкування книжок. Саме тому по всій Україні добре знають російську мову, а от росіяни української не знають. Після подій на майдані Незалежності з’явилась плеяда дуже принципових людей, котрі говорять виключно українською мовою навіть в Одесі. Але їх у відсотковому еквіваленті не так вже і багато. Тому, я гадаю, що надзвичайно важко впевнити російськомовних українців переходити на рідну мову, якщо це не змогли зробити події Майдану, окупації Криму і війни на Донбасі. Попре все це можливо. Але свою мову і культуру  не потрібно нав’язувати насильницькими методами».

Що ж робити?

«Я вважаю, — продовжує Василь, — що працювати треба над поверхневим іміджем української культури, котра йде в маси. Бо саме “вершки”, смачні “вершки” поїдаються в першу чергу. Зараз, до речі, в сенсі іміджу, це вдається чудово нашій сучасній літературі, вона виглядає дійсно потужною. Хоча б згадайте нещодавно заповнений вщент “Зелений театр” на прем’єрі книги С. Жадана. Загалом, проблема не в тому, аби зробити всіх одеситів українськомовними чи навіть половину з них. Абсолютно ні! Головна проблема в тому, що часто ставлення до української мови в Одесі перебуває на рівні “мовного расизму”. І це треба змінювати».

Волонтерів, які хочуть щось змінити, знайшлося шестеро, а от курсистів вистачає. За словами Василя, проект знайшов свою аудиторію й серед дітей, і серед дорослих.

«Люди в жодному разі не “мають” йти до нас, бо це примус, — уточнює він. — Вони йдуть до нас, якщо “хочуть”, якщо на те їх штовхає власний внутрішній поклик. Ми лише створюємо умови для їхнього розвитку. А оскільки курси безкоштовні, то кожен, не залежно від соціального статусу чи віку, може прийти до нас і отримати цю бажану можливість, реалізувавши той самий поклик!».

Наталя, одна з постійних відвідувачів занять «Одеси україномовної» ділиться:

«Мені цей формат сподобався, тому що заняття проходять у формі спілкування, відбуваються зустрічі з цікавими людьми, перегляди фільмів, обговорення, самі відвідувачі курсів і педагоги — дуже цікаві люди. Я хочу, щоб моя дитина зростала в україномовному середовищі. Для мене ці курси — уроки спілкування, відпочинок і надія на те, що зрештою, україномовне середовище стане переважаючим».

За даними видання «ВВС Україна», близько 18% мешканців Одеси та області розмовляють державною мовою в побуті. А от вивчати її прагне понад 70%.

Анастасія Бойко