Центр Громадянських Свобод у межах програми «Правозахисний weekend в Одесі» провів лекцію в «Odesa Hub» (Фонтанська дорога, 3) на тему базових понять зі сфери правозахисної діяльності. Основні визначення, документи та закони пояснювали виконавча директорка правозахісної организації «Центр Громадянських Свобод» Саша Романцова та адвокат Андрій Лещенко.
Коли лунали найпростіші запитання про те, що таке правила, що таке цінності та свобода тощо, всі присутні (навіть досвідчені правозахисники) задумувалися для себе, а як же це красиво сказати, бо навіть якщо ти сам(а) працюєш у правозахисній організації, то розумієш чи відчуваєш все на інтуїтивному рівні, а от видати визначення з підручника чи Вікіпедії — складно. Тому ми зараз спробуємо розібратися разом.
Що таке правила
Як висловилася лекторка Саша Романцова, це друга сторона медалі цінностей. Є правила, які захищають наші цінності, а існують і такі, що працюють на руку і без того заможним людям (наприклад, монополістам), але для нас не роблять нічого корисного. Чи стане людина виконувати правило, яке не захищає її інтереси? Швидше всього, ні. А як щодо тих моментів, коли є установлена цінність (наприклад, поважати старших та поступатися їм місцем у автобусі), але немає правила, що регулювало б виконання обов’язків людей щодо дій з метою закріплення цінності? Тоді все покладається на нашу совість і з часом знецінюється — бо хоч виконуй це негласне правило, хоч не виконуй, конкретно тобі різниці не буде… Ну, може хтось у тому самому автобусі й скаже, що ти маєш поступитися місцем літній людині — от і все, не критично.
Якими є основні цінності
Перша й найголовніша, закріплена у всьому світі, цінність — це людська гідність. З неї випливають 3 інші принципові цінності: право на свободу, рівність та справедливість. Важливо розуміти, що людська гідність не має жодного стосунку до гідної поведінки, наприклад. «Людська гідність» це про те, що важливі всі — кожна людина, без винятку. Навіть ворог.
Що таке особиста та соціальна свобода
Особиста свобода — це ті правила, які стосуються конкретної людини, яка сама має право вирішувати, як їй розпоряджатися собою: куди йти, кого любити, на кого вчитися й ким працювати. Особиста свобода може бути обмежена тільки в тому випадку, коли вона представляє небезпеку для інших людей. Але фраза «Свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода інших» сюди не підходить, та й взагалі, є «неробочою», як і «сп’янілому море по коліна» — бо калюжа по вуха. Лекторка розповіла правду про цю популярну фразу: на мові оригіналу вона взагалі звучить, як «Ваша свобода розмахувати руками закінчується там, де починається свобода чужого носа», і ці слова сказав паризькій суддя, захищаючи людину, яку один парламентарій випадково вдарив, коли розмахував руками. А трансформував цю фразу революціонер та анархіст пан Бакунін, хоча зрозуміли це все, як завжди — як захотіли, а не як треба.
Насправді, держава має право обмежувати свободу конкретних людей у багатьох випадках, що є цілком логічно. Порушуєш закон та наносиш шкоду безвинним людям? Твоя свобода обмежиться сидінням за ґратами рівно пропорційно твоїй дії, яка призвела до збитків у іншої людини. Держава може навіть обмежити право на життя конкретної людини, якщо, знову ж, та погрожує безпеці громадян чи поліцейських.
Що таке рівність та справедливість
Це одні з найбільш дискусійних понять у правозахисній сфері та й в цілому. До того ж, їх трактують по-різному: спробуйте запитати про це своїх близьких людей і подивіться, чи будуть співпадати їхні відповіді. З точки зору правозахисників, рівністю є можливість реалізації своїх прав та свобод, які є у всіх людей без винятку (але які, правда, багато в чому нереалізовані). Щодо справедливості — складніше, бо це внутрішнє відчуття й загалом суб’єктивне поняття, і потребу в справедливості не завжди може задовольнити навіть закон. Наприклад, якщо в людини вкрадуть якусь дорогу пам’ятну річ (нехай це буде перстень від прабабусі) та зламають її, а потім злочинця знайдуть і примусять виплатити штраф, моральну компенсацію, або й посадять за ґрати — що з того, якщо людині вже не потрібні ні гроші, ні той факт, що злодія посадили, а потрібен виключно перстень, якого вже нема?
Які дії заборонені за будь-якого приводу
Є три пункти у міжнародному законодавстві, утвердженому ООН, про ті дії, які не можна виконувати у бік жодної людини. Що цікаво, мова йде не про право на життя (адже навіть це право можна обмежити), а про:
• катування;
• рабський труд;
• колективне виселення з країни іноземців.
Адже ці вчинки, за конвенцією ООН про права людини, не можуть захистити нікого і ніколи. Катування навіть найзапеклішого ворога не приведуть до того, що будуть врятовані люди. Рабський труд не приведе до поліпшення ситуації в країні. А колективне виселення іноземців просто некоректне, адже відповідальність за злочини є індивідуальною, і якщо якийсь норвезький турист порушив закон, це не означає, що всіх норвежців треба депортувати.
Понять та проблемних ситуацій дуже багато, а кому з цим розбиратися? В першу чергу — державі, яка зобов’язана надати кожній людини рівні можливості щодо реалізації прав і свобод, а також забезпечити кожного з нас структурами, які регулюватимуть конфлікти. А окрім цього, розбиратися маємо й ми самі, адже це в наших інтересах: знати, як захистити себе, своїх близьких, та як не завдати шкоди іншим, щоб її не завдали нам. Ну хоча б так, не кажучи вже про альтруїзм та повну самосвідомість.
Анастасія Голубєва