Самайн, День усіх святих, нащадок їхній Геловін і… Велесова ніч? Чи насправді всі ці назви – одне й те саме свято, і що спільного мали українські язичники зі стародавніми кельтами? Гайда розбиратися.
Усім нам добре відомий такий феномен сучасної популярної культури, як Геловін або Хеловін. Багатьом також відомі джерела цього свята. Вечір усіх святих душ святкують у ніч на 1 листопада. Найпопулярніше це свято в Канаді, США, Великій Британії. Проте сьогодні все частіше говорять про його язичницькі, або католицькі корені.
Доцент історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Геннадій Казакевич вбачає корені Геловіну в кельтській традиції: «Кельти були осілим народом, але з виразним домінуванням скотарства у своєму господарстві. Для скотарів найважливішим часом був період, коли худобу виганяли на пасовиська влітку й забирали із пасовищ на холодний сезон». Тобто для скотарських племен рік виразно поділявся на дві частини — теплу та холодну, світлу й темну. Початок кожного періоду, відповідно, відзначався особливим святом. Одним із них у календарі друїдів, кельтських жерців, було свято під назвою Самайн (Савин/Cавуїн за гельською транскрипцією), — надзвичайно значуще для кельтів. Це свято, за словами Геннадія Казакевича, було своєрідним Новим Роком у кельтській традиції та належало до лімінальних свят: порогових та перехідних. У цей час стиралися кордони між повсякденним світом живих та магічним світом мертвих і духів. Більшість обрядів були пов’язані з худобою та приготуванням їжі, а бентежною й неспокійною ніччю Самайна виходити на вулицю було не бажано. За словами історика, для того, аби вказувати дорогу померлим душам, виготовлялися ліхтарі, але, як правило, з ріпи, а не гарбуза.
День усіх святих
З появою християнської церкви багато язичницьких свят було трансформовано з метою «приборкати» й «цивілізувати» традиції язичників. У католицтві була започаткована традиція святкування Дня всіх святих 1 листопада. У цей день досі обов’язковим є відвідування меси. У православії Поминальний день припадає на першу неділю після Дня Святої Трійці.
Хеловін — національне американське свято, що з’явилося після того, як традиції з британських островів, єдиного місця, де збереглася кельтська культура, були завезені до Америки колоністами. All-Hallows-Even перекладається з англійської мови як «Переддень усіх святих».
Аналоги в українській культурі
Проте повернімося трохи назад. Зважаючи на те, що кельти жили в Європі, їхня культура суттєво вплинула на всі європейські народи. Тому язичницькі племена континенту мають багато культурних фрагментів та свят, схожих по суті й традиціями.
Обрядовість кельтського скотарського свята та сучасного Геловіну має чимало спільного з українським язичницьким святом Маланки та різдвяними традиціями: ватаги колядників, яких пригощають солодощами, вистави з архетипічними героями, пісні, урочиста вечеря й шанування померлих. А свято, пов’язане безпосередньо із культом предків, у слов’янських міфологіях називалося Батьківська субота, Дмитрів день або Діди, за словами фольклориста Олени Чебанюк. За християнським календарем він припадає на 8 листопада. Крім традиції вшанування померлих, цей день був визначним тим, що розмежовував теплу й холодну частини року, за аналогією з кельтським святом.
А щодо Велесової ночі?
Сьогодні в Інтернеті можна зустріти багато матеріалів із цією назвою в заголовку, проте та невелика кількість етнографів, які дають коментарі на цю тему, переважно не вмотивовують походження свята. А деякі науковці, зокрема Галина Бондаренко, взагалі заперечують його існування в минулому через буцімто відсутність авторитетних джерел. Інші ж виникнення Велесової ночі пов’язують із так званими неоязичниками. Сучасні публікації розповідають про Велесову ніч як про стародавнє свято на честь бога Велеса, відомого як покровителя музики, мистецтва, поезія, худоби та достатку, а також підземного світу.
Вчений-етнолог Михайло Тиводар у статті «Сліди дохристиянських божеств у традиційній культурі українців Закарпаття» зазначає: «У часи переходу від язичництва до християнства продовжувала зберігатися пам’ять про Велеса. Співзвучність імен Велеса з іменем християнського святого IV ст. Власа, покровителя лісових звірів і бідних людей, прискорила процес заміни Велеса з його функціями християнським святим Власієм. Свято св. Власія відзначали 24 лютого. Цього дня селяни не працювали, аби не нашкодити худобі, кропили тварин свяченою водою й обкурювали ладаном, щоб худоба не хворіла й добре розмножувалася. Народна традиція день св. Власія також пов’язує із закінченням зими. Це засвідчують народні приповідки: «Святий Влас силу має — зимі роги збиває!», «Прийшов Влас — вже весна в нас».
Вчений доповнює: «Загалом народні обряди та вірування, пов’язані з язичницьким богом Велесом, в українців нечітко виражені, оскільки ще в часи двовір’я були витіснені церковними обрядами й молитвами на честь св. Власія».
Українська язичницька культура, дійсно, багата на різноманітну обрядовість. Значною мірою вона пов’язана і з кельтськими традиціями. Проте той факт, що кельтский Самайн або американський Геловін — це запозичене свято, залишається беззаперечним. Та як сказав історик Геннадій Казакевич: «Сильна культура ніколи не боїться запозичень. Вона абсорбує все нове, модифікує і стає від цього ще сильнішою».
Бублій Поліна, 4 курс, 8 редакція
Фото: unsplash