“Природа — найцінніший скарб, який людство має зберегти”. Як часто доводилось Вам чути подібні вислови? Можливо, проблема збереження природних об’єктів здається чимось далеким та відстороненим. Але насправді ця тема стосується кожного жителя планети Земля. Одним з таких прикладів в Одеській області є проблема збереження та відновлення Тилігульського лиману.
Тилігульський лиман, він же Тилігул, — це лиман, що являє собою старе річище річки Тилігул, який розташувався на межі Одеської та Миколаївської областей. Він утворився завдяки затопленню морем пониззя річки. Водойму відмежували від моря ще XVIII-XIX століттях.
З часом лиман почав засихати, живлення лише від річки вже було недостатньо. Понад п’ять років тому активісти, екологи та представники влади почали бити на сполох і підняли питання створення штучного каналу, щоб з’єднати лиман з Чорним морем. Після довгих досліджень, експертиз, узгоджень зі всіма причетними структурами, пошуків коштів було побудовано живильний канал лиман — море. Але питання фінансування досі є проблемним для повноцінного “життя” водойми.
Нещодавній експедиційний виїзд наукових співробітників одеського РЛП «Тилігульський» показав, що зимовий період додав води з річки, що поступово помирає. Це допомогло наповнити плавні живлющою вологою та обводнити острови, що посприяло успішному гніздуванню птахів. Але актуальність ренатуралізації річки Тилігул не зменшилася. Навпаки, освоєння річища і заплави річки з кожним роком посилюють екологічно небезпечну ситуацію регіону.
Наразі на Тилігулі існує два регіональні ландшафтні парки — окремо Одеської та Миколаївської областей. Але місцеві громадські діячі впевнені, що для врятування лиману необхідні спільні зусилля обох адміністрацій, що означатиме більші можливості. Тому в рамках меморандуму про співпрацю між цими областями планується створення одного ландшафтного парку замість двох вже наявних.
Територія Тилігулу є унікальним природним об’єктом, тут проживає велика кількість “червонокнижних” представників флори та фауни. За словами начальник науково-дослідного відділу РЛП Ігоря Гержика, парк «Тилігульський» приваблює не лише любителів природи, а й науковців, оскільки, екосистема однойменного лиману є унікальною. А ще водоймище має великі запаси цілющих сірководневих грязей. У водах лиману водиться морська риба, адже він з’єднаний каналом з Чорним морем.
Окрім проблем із водою, тут існує небезпека і на суші. Адже береги Тилігульського лиману здебільшого складаються зі степових ділянок. Вони круто обриваються до води й могли б великими пластами обвалюватися через ерозійні процеси. Але висаджені дерева утримують ґрунт від сповзання в лиман.
Страждає Тилігул також від людського втручання. Трапляються акти браконьєрства із вилученням заборонених риболовних засобів. Завдають шкоди й відпочивальники, які засмічують береги лиману та саму водойму твердими побутовими відходами, пластиком. Трапляються такі випадки з жителями прибережних населених пунктів, що влаштовують на пагорбах несанкціоновані сміттєзвалища.
Завдання людства на сьогодні — не лише шанобливо ставитися до природних об’єктів, не засмічувати, а й зберегти ці надбання для майбутніх поколінь, бо нашим нащадкам ще треба десь жити.
Куруч Ольга, 4 курс, «Face to Face»