Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Журфак. Мрія чи реальність?

Початок навчання, другий курс. Перший тиждень пролетів надто швидко та непомітно. Але я задоволена тим, де зараз знаходжусь, бо так важливо визначитися зі своїм майбутнім.

Однак, скільки людей у віці 16-18 років точно знають, чим хочуть займатися? Можливо, вони обрали свій шлях, але чи вірним він виявиться? Це все дуже складно та індивідуально, тому неприпустимо підводити під одну риску. Тому я вирішила поцікавитися думкою своїх колег та студентів-старшокурсників щодо цієї теми.

 

Коханова Аліна (4 курс):

Конечно же, я долго думала над выбором будущей профессии. И сейчас я занимаюсь тем, что мне нравится. Из всех профессий больше понравилась журналистика из-за возможности проявлять творческие способности и высказывать своё мнение.

 

Лінник Юлія (3 курс):

Було важко обрати майбутню професію, тому що 100-відсоткової впевненості, ким я хочу бути, не було. Та й з’явилася вона аж на другому курсі. Але мені завжди подобалося писати твори, робити щось творче, тому я обрала найближчу професію для душі. Зараз мені подобається журналістика.Любов до створення текстів допомогла зробити вибір. А ще не хотілося йти на економіку, яку пропонувала мама. Крім того, тут я можу займатися і дизайном, що посилює мої теплі відчуття до професії. Я хотіла поступити на журналістику в Мечникова увесь 11 клас. Тим паче, як виявилося, предмети, які ми вивчаємо на лекціях, усі мої улюблені.

 

Максимець Богдан (3 курс):

Оскільки мене цікавила велика кількість достатньо полярних речей (математика, історія, економіка), мені дійсно було важко обрати. Тому я вибрав ту професію, яка здатна об’єднати усі мої захоплення у корисну для суспільства професію. І зараз я щоденно роблю те, що приносить мені задоволення. У журналістиці найбільше мене приваблює можливість регулярно спілкуватися з цікавими людьми. І це те, що надихає щоденно. І я не шкодую, що поступив саме на цей факультет.

 

Мельниченко Олександра (2 курс):

Не можу сказати, що мені було важко обрати майбутню професію, адже в мене під час шкільних років було багато часу для цього. Тому, коли до мене прийшла ідея навчатися на журналіста, я це дуже добре обдумала. Професія журналіста дуже динамічна, особливо на телебаченні, тому звісно мені це подобається. Я ніколи не мріяла про журналістику, мені просто захотілося мати цікаву, а не банальну офісну професію. Під час перегляду телевізора, я просто звернула увагу на новини і подумала: “Чому б ні?”, адже все підходило під критерії моїх бажань. Звісно я не жалкую, адже під час навчання на першому курсі, практики в студентській газеті, я зрозуміла, що я зробила правильний вибір.

 

Янушина Злата (2 курс):

Мне было очень трудно, и я до последнего не знала, чего я хочу. У меня было так, что я точно знала, чем не хочу заниматься, а вот чем хочу, не знала. Но решила пустить все на самотек и попробовать заняться тем, что интересовало меня в тот момент, то есть писать. Я учусь и стараюсь быть интересным собеседником. Для меня главное получить достаточного опыта во время учебы, чтобы потом было легче. Журналистика – это просто мое самовыражение. Я хочу писать и быть всегда в курсе событий. Главное -заниматься тем, что нравится, поэтому я думаю, что журналистика -это мой досуг и скорее мое хобби. Подтолкнули меня на эту специальность вера в свободу слова и в людей. Точно не знаю, что из этого выйдет, но надеюсь на лучшее.

 

Білаш Анастасія (2 курс):

Долго думала, но когда садишься специально что-то придумать или понять, обычно получается так себе. К этому моменту я наконец-то начала обращать внимание на то, что происходит вокруг, в Украине, а не в вымышленных жизнях в книгах. Раньше я слишком любила читать и проживать жизнь героев, а тут у меня проснулся очень сильный информационный голод. Только в середине 11-го класса, в один прекрасный день я решила, что то, чем я на самом деле хочу заниматься, это знать обо всем значимом происходящем вокруг и делиться этим с людьми.Сейчас я чувствую, что занимаюсь тем, что мне действительно интересно. Я даже не воспринимаю это как учебу или будущую работу. Наоборот, мне постоянно кажется, что я отдыхаю или занимаюсь каким-то расслабляющим хобби.Журналистика – это не мечта для меня. Мечта – это нечто далекое, труднодоступное, на пути к чему придется сурово преодолевать горы и моря. А журналистика – она тут рядом, сделай пару шагов и ты уже там. Другое дело, что я пока не слишком уверена в правильности этих шагов и хочу идти туда за кем-то или с кем-то.Я ни секунды не жалею, что поступила на журфак. Были моменты, когда мне казалось, что я не стану профессионалом в журналистике. Казалось, что я не умею писать красиво или так, как нужно. Но всегда со словом «пока». Пока не профессионал, пока пишу неуклюже, пока знаю слишком мало. И почему-то я уверена, что журналистика была, есть и будет правильным выбором.

 

Журба Юліана (2 курс):

Я не все життя хотіла бути журналісткою. Але в класі 9 я усвідомила, що журналістика – це саме те, чим я хочу займатися. Тому після закінчення школи, я на всі 100 відсотків знала, куди поступати і з якою професією пов’язувати своє життя. Я часто чую від друзів або знайомих, що вони розчарувалися в обраній професії, що вже не впевнені, що це саме те, чим хочуть вони займатись і тепер не знають, що робити далі. І я дуже рада, що не можу їх підтримати, бо навпаки, полюбляю професію, що обрала, з кожним днем все більше. Журналістика була моєю мрією до того, як я поступила в університет. Пам’ятаю навіть, як загадувала бажання поступити на факультет журналістики і згодом стати повноцінним журналістом. Зараз, коли я вже навчаюсь – журналістика це більше не мрія, а ціль, до якої я поступово стаю ближче. Я завжди любила писати. Ще в дитинстві писала якісь історії та вірші, а в школі улюбленим завданням було писати твори. І тому згодом я почала думати над тим, чому би не пов’язати те, що мені подобається, з роботою. І не було такого моменту, коли жалкувала, що поступила саме сюди. Мені вперше в житті подобається навчатись, вперше мені не хочеться канікул і мені зовсім не набридає ходити до університету. Так, бувають періоди, коли дуже тяжко або ти втомлюєшся, але навіть це мені подобається. Тому я вважаю себе щасливою людиною, що найшла себе і сподіваюсь так і залишиться.

 

 

Інна Зленко

Поділитися:
Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on pinterest
Pinterest

Логотипи студентських редакцій:

Соціальні мережі
Інші публікації

Знайомство з факультетом журналістики, реклами та видавничої справи в онлайн-форматі

Є така весняна традиція на факультеті журналістики, реклами та видавничої справи – запрошувати на зустріч абітурієнтів. От і цього разу 27 березня 2021 року відбувся День відкритих дверей, щоправда, в онлайн-форматі на платформі Zoom. У зустрічі взяли участь декан факультету Олена Андріївна Іванова, заступник декана з навчальної роботи Інна Валеріївна Лакомська, старші викладачі Сергій Володимирович Азєєв та Аліна Олегівна Червінчук.

Факультет журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова оголошує про проведення конкурсу студентських журналістських робіт на тему «Права людини в медіа: від розуміння до змін»

До участі у конкурсі запрошуються студенти І, ІІ, ІІІ та ІV курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І.І. Мечникова, які створюють власний

Студентські газети – результат колективної роботи майбутніх журналістів

На факультеті журналістики, реклами та видавничої справи викладають дисципліну, що направлена на відточення студентами практичних навичок володіння словом, – журналістську майстерність. На цих заняттях студенти

Осінь по-карпатськи

Карпати – багата культурна історія, збирання ягід та грибів, катання на лижах і сноуборді, риболовля, купання в гірських річках і просто естетична насолода краєвидами. Ми