У січні 2020 року ніхто і уявити собі не міг, яких збитків може завдати вірус, виявлений в провінції Китаю. COVID-19 швидко поширився, і через 4 місяці у різних куточках світу вже були інфіковані. Міста, країни закрилися на карантин, тому перехід на дистанційну форму навчання хоч і здавався дивним, проте був правильним, аби зберегти здоров’я. Та як все-таки студенти відносяться до таких змін? Можливість навчатися попри обставини чи легший спосіб пропускати пари?
Ніхто не міг уявити собі, що з необхідністю організовувати онлайн-навчання зіткнуться абсолютно всі навчальні заклади без винятку. Як гарно не була б налагоджена дистанційна система, дуже важко відтворити ту командну роботу, що проходить під час практичних занять, захищати дипломні роботи у Zoom чи проводити якісні тренінги онлайн. У зв’язку з несприятливою епідеміологічною ситуацією, яка з кожним днем погіршується, чиновники не виключають, що нам знову доведеться повернутися до дистанційного навчання. Що ми можемо змінити, аби наступного разу (можливо) поліпшити систему?
Для того, щоб краще дізнатися думку самих студентів, ми провели опитування, в якому взяло участь 126 респондентів – студентів університету імені І.І. Мечнікова, інформація була зібрана за допомогою Google Форм.
Найбільш наочно результати можна зрозуміти за відповідями на питання «Якому типу навчання ви віддасте перевагу при можливості вибору?». Очну форму навчання обрало 34,2% респондентів, а за дистанційне навчання проголосувало 65,8% студентів. 42,1% опитаних не помітили недоліків у схемі навчання, що була побудована протягом карантину, проте значна частина студентів наголосила на тому, що недоліки полягають у складності самостійного вивчення матеріалу та у недостатній кількості практичної роботи. Серед тих, хто віддав перевагу дистанційній формі навчання, 84,2% зазначили, що головною причиною їх рішення є можливість поєднувати навчання та роботу, 47,4% не хочуть буду схильними до зараження COVID-19 під час пандемії, а 36,8% обирають дистанційну форму через можливість навчатися незалежно від часу та свого місцеперебування.
Також у кінці опитування частина студентів залишила свої побажання щодо удосконалення системи дистанційного навчання. Серед них найпоширенішою порадою є удосконалення організації самого навчання: від чітких строків виконання робіт до більш стабільного і грамотного пояснення поставлених завдань. Також студенти прагнуть до технічного удосконалення, аби викладачі мали змогу робити демонстрації на екранах відео та презентацій.
Своїм досвідом навчання у польському ВНЗ поділився Олександр. Він студент четвертого курсу університету Козьмінського та громадянин України. Дистанційне навчання для нього та одногрупників не стало чимось дивним, адже така робота практикувалась у ньому протягом всього навчання: «В нас не було страху, що ми не здатні вчитися самостійно, без пояснень викладачів. Дуже часто викладачі проводили дистанційні заняття для нас і на першому, і на другому курсі, факультативні предмети також проходили у такій формі. Саме тому технічна можливість отримувати знання вдома в нас була розроблена задовго до початку карантину: хтось з викладачів користується тільки мікрофоном і камерою, інші використовують онлайн-блокноти або дошки у себе вдома. Навіть фізкультура в нас проходила онлайн».
Марина ─ студентка третього курсу московського університету імені Г.В. Плєханова також ділиться отриманим досвідом: «Спочатку було не зовсім зручно: з сайтів вибивало, програми були перевантажені і працювали повільно. Складно було уявити, що доведеться так вчитися до кінця навчального року. Однак з часом сервери піднялися на ступінь вище і стали відмінно працювати. Зник дискомфорт, з нами почали проводити різні інтерактиви навіть на лекціях. Було дуже цікаво і незвично на семінарах захищати презентації в онлайн формі командою. Ми часто виконували тести в Google Формі, відповідали на питання у відеоформаті, були активними протягом занять і заробляли свої бали». Після цього коментаря Марина додала, що такий досвід виявився цікавим для неї, проте живе спілкування з викладачами та одногрупниками вона проміняти не готова.
Звісно, ми не маємо сили змінити глобальні речі, тому залишається велика ймовірність повторення сценарію минулого семестру. Проте ми самі в силах прислухатись одне до одного, прийняти чужий позитивний та негативний досвід та зробити навчальний процес наближеним до ідеалу навіть у дистанційній формі.
Орлова Вікторія