Ніби то звичайна ситуація, група підлітків зібралась у парку щоб разом провести гарно час. Але обличчя висвітлюють холодні світлодіоди смартфонів, сміх та живе спілкування замінює нескінченне прокручування стрічок у телефоні. Світ довкола існує лише через екрани — справжні хобі, прогулянки та живе спілкування стають рідкістю. Така проблема виникає не тільки у підлітків. Дорослі люди так само схильні до впливу гаджетів. Замість того, щоб приділяти більше часу сім’ї — одні грають в ігри, інші свайпають сторіс. Саме про це йдеться у нашому соціальному відео, у якому ви зможете отримати підказки на питання: чи існує життя без гаджету та яке воно? Коли батьки зайняті своїми «важливими справами», вони вручають дитині гаджет щоб вона не заважала. Хоча могли поговорити з нею, дізнатися які заняття їй цікаві (малювання, музика, спорт), долучити дитину до цього заняття, записати до гуртка. Так вона точно не буде відволікати — буде зайнята справою.
Колектив науковців та викладачів Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського: Ольга Федорців, Андрій Чорномидз, Ірина Чорномидз, Юрій Чорномидз провели науковий аналіз до теми «Інтернет-залежність, залежність від соціальних мереж та смартфонів як елемент адиктивної поведінки підлітків».
Такі результати отримав колектив наприкінці їх глибоких досліджень
«Аналіз даних показав, що інтернет-залежність є комплексним поняттям, що включає залежність від соціальних мереж, онлайн-ігор, кіберсексуальну залежність та інші форми. Поширеність інтернет-залежності серед підлітків у світі коливається в широких межах, сягаючи в деяких регіонах – 64% , а загалом в Україні – до 52%. Підлітковий вік є критичним періодом для формування адикцій (гостра потреба здійснювати певні дії) через психологічні особливості: прагнення
до нового, страх перед відповідальністю та пошук самоствердження. Основними причинами розвитку залежності вважаються дефіцит спілкування в родині, низька самооцінка, відсутність друзів та хобі. Наслідки включають як психологічні проблеми (депресія, апатія, соціальна дезадаптація), так і фізичні розлади (порушення сну, зору, постави). Встановлено, що авторитарний стиль виховання з теплотою у стосунках може знижувати ризик розвитку залежності».
Саме спостерігаючи такі ситуації в реальному житті, я вирішила створити короткометражний фільм «My hobby — not my phone» (див. QR-код). Його ідея народилася з простого запитання: чому сьогодні хобі, саморозвиток і живе спілкування стають менш популярними, ніж звичка втекти в екран?
Цією стрічкою хотілося показати, що поруч із чорно-білими моментами нашої цифрової залежності все ж існує інший бік — яскравий і справжний. Саме тому сцени, де люди бездумно гортають стрічки, у фільмі чорно-білі: вони нагадують про те, як легко ми іноді втрачаємо барви життя.
На противагу цьому в стрічці є кольорова історія дівчинки, яка обирає зовсім інший шлях. Вона читає книжки, займається спортом, пробує нові заняття і робить це не заради лайків, а тому що їй подобається жити по-справжньому. Ця частина фільму символізує тих людей, які не піддалися залежності, які зберегли інтерес до світу поза екраном і нагадують іншим, що це можливо.
Наприкінці наша героїня звертається до глядачів із простою, але дуже важливою думкою: вона вірить, що люди здатні знову знаходити хобі, розвиватися, гуляти з друзями та помічати красу навколо. Треба лише зробити крок назустріч реальному життю.
Її слова — це не докір, а надія. Вони про те, що кольори все ще поруч, варто тільки підняти погляд від екрана. Тож вдалого перегляду!
Таїсія Посмітна, студентка 1 курсу
