Характерною рисою сучасного суспільства є «розрив шаблонів», зняття табу. Нині люди стали більш відкритими до нового, а замовчуванні у минулому теми піднімаються все частіше. Така свобода знайшла своє відображення й у книжках. Сучасних читачів вже не здивує історія з милою романтикою та щасливим кінцем. Людей приваблює драматична література, яка наповнена інтригами, моторошними сценами та «незвичним коханням». Саме тому жанр дарк романс отримав таку увагу від книжкової спільноти. Проте чи всі теми варті висвітлення і де та сама межа між свободою слова та пропагандою беззаконня?
Дарк романс: що та для кого?
Дарк романс (темний роман) – це жанр літератури, який поєднує у собі елементи готики, психологічної драми, романтики та горору. Хоча здається, що цей жанр набрав популярності лише зараз, це зовсім не так. Як течія, темний романтизм виник ще у 18 столітті. Він часто описував усі божевільні, приховані почуття людини, глибини її психіки, поєднуючи це зі стражданнями, насильством, еротикою та, звісно, смертю.
Сьогодні головними ознаками темного роману є:
– наявність персонажів із сірою мораллю;
– важка атмосфера;
– еротичний елемент;
– психологічна боротьба.
Ви запитаєте, що ж у цьому так приваблює читачів? Відповідь доволі проста. Люди завжди любили табуйовані теми. Не дарма ж існує так званий ефект Стрейзанд, суть якого полягає в тому, що обмеження доступу до певної інформації лише збільшує її поширення. Стільки років, живучи у цензурі, письменники отримали змогу перенести всі свої таємні бажання та емоції на папір, а читачам дісталася доза нових вражень.
Цікавитися темної стороною людської душі є для нас природньою поведінкою. Саме через це існує так багато поціновувачів тру-крайму. Крім цього, такі історії дають змогу відчути сильні емоційні потрясіння, з якими людина, скоріше за все, не стикнеться у реальному житті. У такий спосіб читачі тікають від повсякденності, розбавляючи свої будні небезпекою та таємничістю, які зверху «приправлені» неоднозначними головними героями, як правило, з дуже привабливою зовнішністю.
Не просто сіра мораль
І ось може скластися думка, що такі романи, в цілому, мають право на життя. Це, звісно, правда. Якщо автор має на меті розкрити актуальні психологічні проблеми, показати боротьбу, яка відбувається у людській душі, висвітлити неоднозначність ситуацій, які складаються у нашому житті. Проте що ми маємо на виході. Велику кількість книжок, сповнених всіма видами насильства над жінкою. Так, саме героїні, на постійній основі, відчувать приниження навіть з боку романтичних інтересів. А ці чоловіки із «сірою мораллю» виявляються просто негідниками. Неоднозначні персонажі повинні викликати змішані почування, а не відразу, як це відбувається у більшості сучасних темних романів. Хоча деякі читачі просто закривають очі на всі «червоні прапорці» героїв-чоловіків. Вони виправдовують це складним дитинством, особливостями характеру тощо. Ось так і виходить, що ми живемо у, нібито, «свідомому» суспільстві, яке активно засуджує аб’юзивні стосунки, але так же завзято зачитується книжками про насильство (психологічне, фізичне та сексуальне), сталкерство та залякування жінок.
Хтось скаже, що такі твори і не мають нести позитивні наративи. Вони викривають проблему насильства по-своєму, показують наскільки зламаними бувають герої, які погоджуються на аб’юзивні стосунки. Це також можна було би назвати правдою, якби дарк романи часто не завершувалися утопічним щасливим кінцем, де дівчина виходить заміж за свого сталкера, народжує йомі дітей та живуть вони у мирі й злагоді. Як вважаєте, наскільки такий кінець є реалістичним та викриває проблеми суспільства?
«Це не те, що я мала на увазі»
Так, ця тема не є новою, про неї писали багато разів. Книжкова спільнота буквально поділилася на тих, хто засуджує таку літературу, хто підтримує та хто не дотримується якоїсь конкретної сторони. Проте не так давно сталося те, що об’єднало всі групи в одну. У березні 2025 року поліція міста Сідней (Австралія) заарештувала письменницю еротичних книжок Лорен Тесолін-Мастроза. Авторка пише під псевдонімом Торія Вудс, і нещодавно отримала велику кількість хейту за нову книгу під назвою «Татова маленька іграшка». Жінку звинуватили у пропаганді педофілії через любовну історію між 18-річною дівчиною та другом її тата, який зацікавився героїнею, коли їй було всього три роки. Будинок Лорен обшукали та вилучили друковані примірники книги, які відправили на судово-медичну експертизу.
Письменниця обіймала посаду маркетингової керівниці християнської благодійної організації, проте після скандалу її звільнили. У своїх коментарях жінка зазначала, що «не це мала на увазі», вибачалася перед читачами та сказала про свій вихід із книжкової спільноти. Роман було вилучено з усіх сайтів та платформ, надрукувати його не встигли. Проте книгу прочитала деяка кількість людей, яких обурив не лише текст. Обкладинка роману була рожевого кольору з різнобарвними іграшковими кубиками, нагадуючи скоріше дитячу милу книжку. У своєму Instagram Лорен зазначила, що ці події розбивають їй сердце і вона не бачить нічого поганого та пропагандиського у романі. Після цього жінка закрила сторінки у соціальних мережах.
І хоча саму книжку видалили, читачі з буктоку (книжковий TikTok) залишили свої коментарі: «Ця книга ніколи не мала бути опублікована. Дорослий чоловік, трирічна дівчинка і тривожна спроба назвати це «романом». Це не вигадка – це небезпечно». У відгуках простежується відкритий хейт, навіть від фанати «темної романтики».
Перед нами знову постає питання: «Чи повинна бути межа у літературі?». Книги – це про всіх та для всіх. Ніхто не має права засуджувати інших за вибір. Поки існує попит, буде й пропозиція. Тому, навіть дивні, нелогічні, жорстокі книги мають право існувати. Проте кожне право має свої обмеження. У гонитві за оригінальністю автори часто переступають цю межу. Є різниця між книжкою, яка висвітлює таку проблему як грумінг (встановлення дружніх стосунків із дитиною, що не досягла віку згоди, з метою подальшого сексуального насильства) чи педофілія та книжкою, яка цю ситуацію романтизує. Надмірне захоплення такою літературою має свої наслідки. Сьогодні ця історія обурила мільйон людей, завтра їх буде вже тисяча, післязавтра для всіх це стане нормою. Пам’ятайте, що тільки ми обираємо, що читати, тільки ми визначаємо «норму».
Анастасія Грабовенко, 4 курс