Секрет роботи в сучасному медіа простий: бути сміливим, відкритим і любити те, що робиш. Випускова редакторка «Люка» Олександра Пономаренко розповідає, як їх медіа формує команду і чому любов до міста важливіша за будь-який досвід.
Підбір співробітників у «Люк»
Коли я беру участь у підборі нових людей, для мене в першу чергу важлива відкритість. Мені дуже подобається, коли людина прямо говорить, чого вона хоче, які у неї є ліміти, що вона не готова виконувати, які є deal-breakers, що можуть завадити її роботі. Також звертаю увагу на те, чи людина живе в Харкові, бо ми – регіональне медіа про Харків і Харківщину. Для нас важливо, щоб людина розуміла контекст воєнної реальності, знала місто, жила чи народилася тут, відчувала його близьким.
У контексті підбору, можу сказати, що не вважаю портфоліо головним. Для нас перш за все важлива відкритість і готовність прямо говорити про свою мотивацію. Важливо бути гнучким, працювати не тільки в межах одного напрямку, але також висловлювати побажання, пропозиції, демонструвати прагнення до кар’єрного зростання та підвищення зарплати. Комунікація дуже цінна, але ми також розуміємо, що люди різні за психотипом і темпераментом. Тому не очікуємо, що хтось буде дуже екстравертним або, навпаки, повністю зануреним у задачу, або надто педантичним, або постійно фонтануватиме ідеями. Тут немає жорстких вимог. Людина може бути будь-якого віку, з будь-яким бекграундом, навіть без філологічної освіти чи спеціалізації журналіста. Для нас головне – мотивація. Важливо, що спонукає людину прийти до нашого медіа. Якщо це бажання змінювати місто, робити щось на краще для громади, згуртовувати спільноту, єднати людей – це вже класна мотивація. Для того, щоб просувати свої ідеї, зовсім необов’язково мати освіту або репутацію в медіасередовищі. Ми відкриті до будь-яких людей, які мають бажання розвиватися.
Корпоративна культура в діях
У нашій редакції є три ключові цінності, на яких тримаються всі процеси і всередині колективу, і в тому, як ми впроваджуємо нашу роботу, що випромінюємо через тексти, відео, подкасти. Ці три «кити» – гідність, любов і приколи.
Перша цінність – гідність. Вона проявляється в нашому усвідомленому зв’язку з містом. Ми прагнемо змінювати його на краще, не погоджуючись з певними процесами, які відбуваються поза увагою громадськості. Ми намагаємось вести адекватний діалог з міською владою чи інституціями, а також висвітлювати наболілі кейси. Це про гідність бути власне громадянином: від маленьких локальних дій до усвідомлення себе як українця загалом. Поводитися з повагою до міста – це не тільки приймати його таким, яким воно є, а помічати проблеми і бути відкритим до рішень. Ось це справді про гідність.
Друга цінність – любов. Вона є основою всього, бо навіть повага та гідність ростуть з любові. У психоаналізі існує такий постулат, що людина як немовля, як безпорадна істота, яка навіть не може добути їжу або вберегти себе від холоду, вижила завдяки тим, хто її любить, хто нею опікується. Тому важливо, щоб люди, які працюють у редакції, щиро відчували прихильність до Харкова, розуміли, куди вкладають свій ресурс, і мали мотивовану любов до своєї справи.
І третя цінність – приколи. Ми позиціонуємо себе як доволі гнучке медіа, яке балансує між серйозністю та несерйозністю. Це допомагає нам доносити навіть складну для розуміння інформацію просто, не втрачаючи сенсу. Такий підхід може здатися «Mission Impossible», проте для нас це стало звичним. Наприклад це стає в нагоді, коли ми звертаємося до офіційних осіб, і у відповідь отримуємо тону канцеляризмів та посилань на безліч нормативних актів. Тоді ми обробляємо цю інформацію і подаємо її людям у легкому для сприйняття вигляді. Тут нам допомагає саме гумор. Точніше таке ставлення до роботи та спілкування з місцевою владою, яке допомагає формувати громадську думку, аналізуючи факти й забезпечуючи баланс між серйозністю та доступністю інформації.
У нашій редакції також є свої традиції та ритуали. Ба більше навіть власна спільнота і це теж певний ритуал. Спільнота «Люка» – це люди, які долучаються до фінансової підтримки медіа. Завдяки цьому вони отримують, можна сказати, розширений функціонал і додаткові можливості. Ми проводимо івенти та активно спілкуємося з людьми: організовуємо екскурсії, лекції, кінопокази, просто якісь цікаві штуки, наприклад приготування дерунів, виконання пісень, походи до харківських театрів або на виставки за знижкою тощо. Ми збираємось в редакції, катаємось на човниках, проводимо класно час, гуляємо, дружимо. Таким чином, ми формуємо навколо нашого медіа спільноту людей, які так само не байдужі до міста, люблять його, прагнуть змін і хочуть мати однодумців, долучатися до чогось важливого.
Редакція в конфліктних ситуаціях
Конфлікти чи непорозуміння в редакції трапляються, бо всі ми різні: з власним характером, темпераментом і робочими підходами. Найчастіше причиною стають дедлайни та організація процесу: різне бачення матеріалу, нерівномірний розподіл обов’язків, особливості характеру. Проте найбільш типова й водночас найчутливіша тема – це саме дедлайни. Нещодавно в нас була показова ситуація. Один із членів команди був дуже талановитим і справді писав розкішні тексти, але систематично не дотримувався термінів і мав складнощі з комунікацією: подекуди її бракувало, а подекуди вона була надто емоційною. Ми шість місяців намагалися домовитися, адаптуватися один до одного, увійти в становище, проговорювали формат роботи, навантаження, очікування. Проте, на жаль, довелося попрощатися з цією людиною. Команда не може рухатися вперед, якщо порушується дисципліна й відповідальність: такий «корабель» просто не попливе. Ця історія стала для нас уроком. Тепер ми чітко проговорюємо правила роботи, дедлайни, навантаження й командні процеси ще на етапі знайомства з кандидатами, щоб одразу зрозуміти чи підходить людині така модель.
У разі виникнення спірних питань медіатором може виступати головна редакторка, випускова редакторка або операційна менеджерка. У залежності від того, до чиєї зони відповідальності належить питання. Якщо ж непорозуміння стосується конкретного члена команди, то саме ця людина може напряму прояснити ситуацію. Формальних «модераторів» ми не маємо – це не дитячий садок, і, зазвичай, достатньо дорослої розмови та відкритої комунікації. У більшості випадків питання вирішуються один на один – між тими, кого це безпосередньо стосується. Або всередині конкретної команди: наприклад, департамент відео самостійно врегульовує свої робочі моменти. Залучення медіаторів зазвичай не потрібне.
Найкращий метод вирішення конфліктів у нашій редакції – це особиста розмова, безумовно. Спочатку питання проговорюємо тет-а-тет. А якщо ситуація стосується всього колективу, тоді вже виносимо її на планерку.
В якийсь момент я зрозуміла, що конфлікти неминучі. Вони завжди виникають там, де є люди. І водночас конфлікт не означає агресію, звільнення чи якісь радикальні кроки. Для мене це радше про розмову і близький контакт. У конфліктній ситуації людина торкається живих емоцій, говорить більш прямо, і саме в цьому є ресурс. Це виявилося дуже плідним ґрунтом для роботи і співпраці, для встановлення ближчого контакту. І тут є один важливий момент – все можна вирішити, якщо поговорити.
Як працювати й виживати в медіа
Щоб розвиватися в сучасному медіа, важливо бути відповідальним, дисциплінованим і сміливим. Бути сміливим означає також не боятися робити помилки – це абсолютно нормально. Також варто бути добрішим до себе, розуміти власні ліміти і знати, коли потрібно відпочити. Піклуватися про ментальне та фізичне здоров’я, робити перерви та йти у відпустку – усе це критично важливо для роботи та розвитку в медіа.
Моя найуніверсальніша порада – читати. Читати різні медіа, спостерігати за містом, помічати зміни, які відбуваються, і ставити собі питання: що подобається, а що ні? Читати потрібно не як фанат чи підданий авторитету, а ширше, із різних точок зору, навіть з полярних. Це допомагає зрозуміти медіаконтекст, стилі, формати, а згодом легше обрати своє місце роботи. Неабияк важливо пробувати. Помилки неминучі, і це абсолютно нормально. Треба не сварити себе, а сприймати їх як частину навчання.
Слід давати собі право на помилки, просити допомоги, брати відпустки та перерви, не перевантажувати себе. Це ключові принципи виживання та розвитку у сучасному медіа.
Олександра Семенченко, 4 курс