Підсумкове засідання наукового гуртка з тревел-журналістики очима студентів-медійників

Засідання гуртка 21 травня з тревел-журналістики, що зібрало студентів-журналістів, стало фінальним акордом у цьому навчальному році. Здобувачі освіти поринули у світ досліджень і відкриттів, адже ця зустріч відбулася у гібридному форматі: частина насолоджувалася одеським сонцем наживо, а інші долучилися до атмосферної мандрівки онлайн. І варто відзначити, що комунікація між студентами, незалежно від формату, була бездоганною, створюючи єдиний, злагоджений потік інформації та вражень.

Очільниця гуртка, Аліна Григорівна Задорожня, чекала на всіх біля зупинки Чкаловського пляжу, де розпочалася ця незвичайна “експедиція”. Замість звичних аудиторних стін, студенти рушили до місць, що дихають історією та архітектурними таємницями.

“Студентський гурток JOURNеy: туристична Україна у вимірі тревел-журналістики” — досить молодий і працює при факультету журналістики, реклами та видавничої справи менше двох років, проте його члени мають певні наукові досягнення і захищають власні дослідження в рамках конференцій, “круглих столів”. За цей рік таких важливих заходів було три (студентська конференція у Львові, конференція на базі нашого університету та круглий стіл на тему: “Війна очима студентської  молоді” за участю здобувачів Миколаєва, Харкова та Дніпра. Загалом зацікавленість гуртком дещо зросла, проте можлива причина у назві, адже деякі студенти вважають, що тут подорожують. 

Ми живемо і навчаємось у туристичному місті, де екскурсії можна проводити майже на кожному куточку історичного міста й не тільки. Непримітна зупинка біля Санаторію імені Чкалова — саме такий куточок. Тут зосереджені архітектурні шедеври різних стилів і періодів: дачі Ашкеназі, Шехтера, Гершенкоп, Мерінга та оранжерея  Маразлі.  Доречними будуть слова німецького філософа Фрідріха фон Шеллінга, який назвав архітектуру музикою в просторі, ниби застиглою музикою. Виходить, що ми відвідали своєрідну архітектурну філармонію, де лунає органна музика Баха, далі камерна музика Бетховена, а з іншого боку – менует Боккеріні.  Але будь-який концерт варто відвідувати в компанії поціновувачів такої музики. Саме творчі люди, які прагнуть відкривати нові горизонти і складають наш скромний гурток», — розповідає Аліна Задорожня.

Аби зустріч була ще цікавішою, юні медійники завчасно підготували захопливі розповіді про перлини старої Одеси. 

Доповідачі майстерно занурили один одного до території Дачі Маразлі. Згодом белетрестичний маршрут проліг до Дачі Шефтера. Не менш захопливою була розповідь про Дачу Ашкеназі, що вразила своєю витонченістю. А завершили ми свою інтелектуальну прогулянку із розглядом історії Оранжереї Маразлі, де крізь призму слів ожили екзотичні рослини та витончені форми. Кожна розповідь була наповнена цікавими подробицями, маловідомими фактами та особистими спостереженнями, демонструючи непересічний журналістський хист.

«Ця зустріч гуртка стала для мене справжнім ковтком свіжого повітря після насиченого навчального року. Я завжди вірила, що найкращі історії народжуються не в чотирьох стінах, а там, де дух пригод зустрічається з історією. І ось ми, попри всі виклики для нашої країни, зокрема міста, зуміли створити атмосферу справжньої мандрівки в часі. Було дивовижно бачити, як мої студенти-колеги, що долучилися онлайн, активно брали участь в обговореннях, ставлячи влучні запитання та ділячись своїми думками, ніби вони були поруч, на цьому ж пляжі», — ділиться враженнями Єлизавета Шипіцина, студентка 3 курсу ФЖРВС. 

Єлизавета Шипіцина

пресслужба факультету 

Поділитися:
Останні оновлення

Ілля Чопоров: «Шляху назад уже немає – український театр лише зростатиме»

Його ім’я добре знайоме тим, хто стежить за сучасним театром. Актор і композитор Ілля Чопоров підкорив українську сцену та здобув визнання далеко за її межами. Від культового мюзиклу «Кабаре» до нашумілої вистави «Зілля» – його акторську майстерність важко не помітити. Це розмова з артистом, який вже залишає помітний слід у розвитку театру.  Історія Іллі

Читати далі >

«Я знаю, як стояти за своє»: розмова з військовим Олександром

Музика б’є в груди так само різко, як війна вривається в життя — без попереджень, без пауз, без «чи готові ви?» На концерті «Дк Енергетик» серед людей, світла і голосів я знову бачу його. Це Сашко. Він стоїть так, ніби тримає баланс між двома світами: тим, де ми колись сиділи на старих лавках біофаку,

Читати далі >

Чому хобі вимирають? Гаджет у долонях замінив наше реальне життя

Ніби то звичайна ситуація, група підлітків зібралась у парку щоб разом провести гарно час. Але обличчя висвітлюють холодні світлодіоди смартфонів, сміх та живе спілкування замінює нескінченне прокручування стрічок у телефоні. Світ довкола існує лише через екрани — справжні хобі, прогулянки та живе спілкування стають рідкістю. Така проблема виникає не тільки у підлітків. Дорослі люди

Читати далі >

Високоточна іронія: зброя покоління, народженого з телефоном

Сьогодні, гортаючи стрічку Telegram чи Twitter (вибачте, X), ми бачимо дивну суміш: ось збір на мавіки, ось новини про прильоти, а одразу за ними – мем про «бавовну» в Енгельсі чи акулу в Хургаді. Для стороннього спостерігача зі Заходу це може виглядати як дикість. Для нас – спосіб не збожеволіти і водночас інструмент боротьби.

Читати далі >