Випускниця факультету Антоніна Доломанжи розповідає про свій професійний шлях — від перших кроків у журналістиці до нових кар’єрних викликів.
Чому при вступі до ВНЗ ви обрали саме журналістику?
Журналістика завжди мене приваблювала, але я ніколи не розглядала її як майбутню професію. Це сталося випадково: я переглядала спеціальності для вступу і натрапила на журналістику в ОНУ. Вирішила спробувати, але не очікувала, що пройду. Тоді це була скоріше цікава пригода для мене. Однак це імпульсивне рішення згодом призвело до 6 крутих років з неймовірними одногрупниками.
Чи виправдалися ваші очікування стосовно роботи після закінчення навчання?
Мені пощастило, бо працювати я почала ще з першого курсу. І раджу всім починати свою професійну діяльність за спеціальністю якомога раніше. На це є декілька причин. Перша — ви відразу зможете застосовувати отримані знання на практиці. Друга — після завершення навчання ви вже матимете кількарічний досвід роботи і зможете претендувати на крутішу посаду та вищу оплату. Третя — ви вбережете себе від зайвих розчарувань, які точно виникнуть на першій роботі у людини після навчання в університеті і без досвіду.
Я розумію, що багато першокурсників бояться це робити з ряду причин. Хтось боїться менше уваги приділяти навчанню, хтось боїться, що ще нічого не знаючи про журналістику, не знайде чогось гідного та цікавого.
Але найкрутіше, що ви можете отримати, — це досвід. І шукати його треба якомога раніше, щоб потім не жалкувати про втрачені можливості.
Які знання з університету допомогли вам у роботі?
Це не та відповідь, на яку ви очікуєте, але таких знань було дуже мало. І усі вони сконцентровані з пар з викладачами, які мали практичний досвід у журналістиці, які прагнули дати нам не лише знання, а допомогти застосовувати їх на практиці.
Вони водили нас на пресконференції, виставки, події. Вони давали нам круті практичні завдання. Вони влаштовували нас на перші роботи. Вони ділилися з нами «кухнею» медіа та розповідали, як насправді там усе влаштовано.
Сподіваюся, що зараз на нашому факультеті таких викладачів стало більше.
Де ви зараз працюєте? Чи змінювали ви колись робоче місце? Де сподобалось працювати більше?
Мій робочий шлях, як ви вже могли зрозуміти, почався ще з першого курсу. Спочатку це була парт-тайм зайнятість у друкованих та онлайн-медіа. Я писала матеріали на соціальну тематику. Потім мені вдавалося поєднувати повний робочий день із навчанням в університеті. Після завершення навчання я переїхала до Києва і 5 років працювала політичною кореспонденткою інформагентства УНІАН.
Це були круті часи. Я була президентською кореспонденткою, а також писала про суди та резонансні засідання. Це були дві теми, якими я горіла. Тому ці 5 років були неймовірно цікавими, наповненими різними пригодами та подіями.
У 2023 році я перейшла з журналістики у сферу комунікацій. І вже понад 10-річний досвід у журналістиці мені дуже допоміг органічно влитися у цей напрямок.
З того часу я змінила кілька місць роботи (одна із цих змін – наше грандіозне звільнення усією командою з Центру громадського здоров’я МОЗ). Зараз я очолюю комунікаційний відділ СпівДії заради Дітей (це один з напрямів діяльності благодійного фонду СпівДія). Ми працюємо над зміцненням емоційної стійкості дітей та підлітків в Україні, бо саме вони творитимуть майбутнє нашої країни.
Журналістика – це найкраща робота, яка у мене була і якою я завжди горітиму. Тому я довго наважувалася піти в іншу сферу. Але бажання втілювати свої професійні амбіції, дізнаватися та пробувати нове, розвиватися та рости, а також мати вищий заробіток – все ж перемогли. Під час переходу з журналістики у комунікації мені важливо було розуміти, що я продовжуватиму робити добрі справи та приносити користь суспільству. Тому я обрала спочатку державний сектор, а потім – благодійний фонд, у якому працюю й досі.
Щодо того, де мені сподобалося працювати найбільше. То кожне місце роботи було чарівне по-своєму. І чарівними ці місця робили саме люди – мої колеги та колежанки. Тому раджу шукати «свої» місця та не боятися змінювати те, що вам не подобається.
Що Вам не подобається у роботі журналіста?
У кожній професії є підводні камені. Підводні камені журналістики (окрім закритості багатьох пресслужб та «неласкавості» певних посадовців) – невисока заробітна плата.
Що для Вас журналістика?
Журналістика – це досі важлива частина мого життя, яка завжди буде зі мною. Це поле для здобуття крутого (і не завжди) досвіду, який допомагає тобі пізнати життя з усіх його граней. Це широке коло знайомих, друзів та колег. Це вир подій, новин та текстів, про які ти думаєш навіть у вільний час.
І це точно професія не для тих, хто хоче слави, легких грошей чи шаленого успіху. Бо журналістика — це ще й неймовірна відповідальність, яка лежить у кожній написаній тобою літері та сказаному тобою слові.
Дар’я Барісова, пресслужба факультету