Представляємо чергову героїню нашої серії про успішних випускників факультету – Лейлу Соловйову. Її професійний шлях, досвід і натхнення — те, чим хочеться поділитися.
Чому при вступі до ВНЗ ви обрали саме журналістику?
Ну почну з того, що я вступила у 2012 році, 12 років тому. Закінчивши школу, зрозуміла, що люблю писати тексти та спілкуватися з людьми, і в принципі з цього й виходив пошук моєї кар’єри. Я думала, або стану вчителем, або журналістом. Я вступила на філфак і на журфак. Але для себе обрала все-таки журналістику, бо подумала, що це більш престижно та цікаво, що це мені більше буде приносити задоволення.
Чи виправдались ваші очікування стосовно роботи після закінчення навчання?
Я не мала особливих очікувань. Насправді завдяки навчанню і нашим викладачам розуміла, який ринок в Одесі і в Україні. Дуже багато різних медіа було на той момент, і я знала, що роботу знайду. Єдине питання, чи мені буде комфортно? З етичного погляду, я шукала саме те місце, де зможу дотримуватись журналістської етики, де буде не потрібно писати якісь замовні матеріали й можливо зберігати чисте сумління. Для мене це було важливо при пошуку роботи і я шукала її після закінчення бакалаврату, та знайшла. Дуже плідно працювала на телебаченні Суспільне Одеса, адже це медіа тільки-тільки з’явилося в такому форматі. Тому для мене це було цікаво і я туди пішла. І в принципі, очікування мої справдилися і навіть дуже.
Які знання з університету допомогли вам у роботі?
Найбільше я ціную знання з етики. Мені здається, що це найважливіше було. Я в загальному розуміюся в культурі, мистецтві, в тому, як працює журналістика, в принципах роботи. І я вмію писати. Цьому теж мене навчили в університеті, ми робили газети, знімали трошки. І для мене це теж дуже цінний досвід. А окрім цього, для мене важливим було написання дипломних робіт і виступ перед аудиторією. Культурологія була цікава, пам’ятаю філософію ми вивчали, політологію теж. Це важливі такі загальні дисципліни, та вони мені були важливі в різні моменти мого життя, в тому числі в професії. Ну і для загального розвитку, це важливо. Мені здається, вища освіта має сенс, і вона важлива хоча б для того, щоб розуміти: як працювати з джерелами; яким чином спілкуватися з іншими людьми; що таке журналістика та журналістська етика; як це все працює. Це важливо і для базового розвитку. Я вже мовчу про те, що це дуже важливо для журналіста.
Де ви зараз працюєте?
З початком війни, на жаль, я завершила там свою кар’єру. А зараз я навчаюся на психолога. Крім цього, знаходжуся в декреті .
Чи змінювали ви колись робоче місце ? Де сподобалось працювати більше ?
Спочатку я працювала на Суспільне Одеса, а далі – на Суспільному вже в Києві. І спочатку моя робота була пов’язана з політичними питаннями. Я робила там програму, виборчий округ і займалася саме виборчими питаннями. І це був такий цікавий для мене досвід. Далі я працювала в новинах і це теж мене дуже прокачало. Але найбільше мені сподобалось і запам’яталось, і те, де я себе найкраще проявила — це були документальні програми різного формату. Я працювала з нацменшинами, ми знімали програму «Відтінки України», їздили по Бессарабії, і для мене це було найцікавішим. Я там змогла себе найкраще проявити, тому що, як виявилось, я вмію і люблю спілкуватися з людьми, вмію розкривати їхні історії, бачити суть їхнього життя. Мені було цікаво монтувати це все, складати їх в якусь логічну картинку. Тому я цим найбільше пишаюся. Востаннє з журналістики я працювала в Києві – над документальним фільмом «Ціна віри». Ми їздили всією Україною, записували інтерв’ю з різними представниками церков. Це неймовірний для мене досвід. В результаті ми зробили повнометражний фільм і документальний. Далі я працювала креативним копірайтером в агенції, яка займається соціальними проєктами. Ми саме працювали з Міністерством закордонних справ. Здається, так ми будували образ України на світовому рівні. Я теж робила декілька проєктів. Зокрема, ми розробили англомовний сайт для іноземців про «Щедрик», популяризували цю пісню, теж про неї розповідали. Мені найбільше сподобалось працювати на телебаченні, тому що телебачення розкрило мене з різних боків. Я там могла проявитися дуже різносторонньо.
Що Вам не подобається у роботі журналіста ?
Я пам’ятаю, що коли працювала журналісткою в новинах, то надто близько брала все до серця, і для мене це було дуже травматично. Тому саме робота новинаря для мене була важкою. Ще важко було, я думаю, працювати з різними журналістськими розслідуваннями. Хоча, коли я закінчила університет, я думала, що я буду саме в цьому напрямку рухатися. Це дуже важко, це велике навантаження, і треба бути готовим до скандалів, що це певний такий тиск на психіку людини. Я зрозуміла про себе, що я – спокійна, виважена людина. І мені ці конфлікти дуже важко давалися. Ось це те, що не подобається в роботі журналіста. Я можу сказати, що не в журналістиці справа, а в напрямку. Треба обрати свій напрям і рухатися в ньому, розвиватися. І тоді все буде добре. Тому що важливо розуміти, хто ти є і що тобі підходить.
Що для Вас журналістика ?
Нещодавно я думала про те, що зараз змінюю свою сферу. Хочу стати психологом, я хочу в цьому проявлятися. Але все ще залишаюся якоюсь частиною у журналістиці. Я все ще люблю докопуватися до істини. Все ще люблю дізнаватися щось нове. Журналістика для мене – це про допитливість, про жагу до життя, про бажання справедливості, дізнатися правду. Журналістика – це про самовідданість, про щоденну роботу та емоційну стійкість. Про вміння говорити і писати, та висловлювати свою думку. Про вміння залишатися вірною своїм словам і відповідати за них. Я відчуваю таку велику гордість, що я причетна до журналістики, що я маю такий досвід, що в мене є колеги журналісти, що я вчилася на нашому факультеті. Для мене це дуже теплі спогади, і це така значна частина моєї особистості. Це насправді дуже важка робота, яка потребує залученості та моральних й фізичних сил в тому числі. Тому я дуже-дуже поважаю журналістику. В моменти, коли мені важко, я згадую своїх героїв. Я згадую цю свою частину життя з усмішкою, з теплотою. Тому для мене журналістика – це частина мене.
Дар‘я Барісова, пресслужба факультету