Професійний шлях випускників: Олександр Бончев

Продовжуємо знайомити вас з нашими талановитими випускниками! Сьогодні — історія Олександра Бончева.

Чому при вступі до ВНЗ Ви обрали саме журналістику?

Ще з дитинства я мріяв стати журналістом. Захоплювався телебаченням, особливо прямими ефірами. Сміливі ведучі з мікрофонами притягували мою увагу. Я хотів зазирнути залаштунки цього світу та стати його частиною, адже там, без сумніву, все набагато цікавіше.

Чи виправдалися ваші очікування стосовно роботи після закінчення навчання ? 

Виїзні зйомки, екстремальні локації — все це дає мені натхнення. За кадром прихована титанічна робота, яку, на жаль, в Україні не завжди оцінюють належним чином. Це змушує багатьох талановитих журналістів покидати цю сферу. 

Які знання з університету допомогли вам у роботі ?

Навчився почуватися комфортно перед камерою, володіти своїм голосом та шукати достовірну інформацію. Крім того, значно покращив комунікаційні навички. 

Де ви зараз працюєте ?

Влітку я переїхав до Києва. Тепер працюю на центральному телеканалі «Ми Україна+». Вірю, що столиця стане для мене плацдармом для досягнення нових висот. 

Чи змінювали ви колись робоче місце? Де сподобалося працювати більше? 

Особливо запам’ятався досвід роботи на телеканалі —  Odesa.Live.  Пройшов шлях від журналіста до ведучого прямих ефірів. Потім — Перший Міський. Був автором та ведучим розважального  проєкту «Скільки коштує вечеря». Зізнаюсь — це був справжній виклик. Зараз я вдячний за кожен досвід, адже він привів мене сюди, на всеукраїнський канал. 

Що Вам не подобається у роботі журналіста ?

Робота журналіста вимагає великих жертв. Часто доводиться відкладати власні справи, аби першими дізнатися про важливі події та розповісти про них суспільству. Бракує часу на відпочинок та особисте життя.

Що для Вас журналістика ?

Я думав, що це успіх. Це виваженість та служіння справі, людям. Це не про ЕGO. А про вдячність! 

Дар’я Барісова, пресслужба факультету

Поділитися:
Останні оновлення

Ілля Чопоров: «Шляху назад уже немає – український театр лише зростатиме»

Його ім’я добре знайоме тим, хто стежить за сучасним театром. Актор і композитор Ілля Чопоров підкорив українську сцену та здобув визнання далеко за її межами. Від культового мюзиклу «Кабаре» до нашумілої вистави «Зілля» – його акторську майстерність важко не помітити. Це розмова з артистом, який вже залишає помітний слід у розвитку театру.  Історія Іллі

Читати далі >

«Я знаю, як стояти за своє»: розмова з військовим Олександром

Музика б’є в груди так само різко, як війна вривається в життя — без попереджень, без пауз, без «чи готові ви?» На концерті «Дк Енергетик» серед людей, світла і голосів я знову бачу його. Це Сашко. Він стоїть так, ніби тримає баланс між двома світами: тим, де ми колись сиділи на старих лавках біофаку,

Читати далі >

Чому хобі вимирають? Гаджет у долонях замінив наше реальне життя

Ніби то звичайна ситуація, група підлітків зібралась у парку щоб разом провести гарно час. Але обличчя висвітлюють холодні світлодіоди смартфонів, сміх та живе спілкування замінює нескінченне прокручування стрічок у телефоні. Світ довкола існує лише через екрани — справжні хобі, прогулянки та живе спілкування стають рідкістю. Така проблема виникає не тільки у підлітків. Дорослі люди

Читати далі >

Високоточна іронія: зброя покоління, народженого з телефоном

Сьогодні, гортаючи стрічку Telegram чи Twitter (вибачте, X), ми бачимо дивну суміш: ось збір на мавіки, ось новини про прильоти, а одразу за ними – мем про «бавовну» в Енгельсі чи акулу в Хургаді. Для стороннього спостерігача зі Заходу це може виглядати як дикість. Для нас – спосіб не збожеволіти і водночас інструмент боротьби.

Читати далі >