Ще одна історія успіху нашої випускниці Юлії Васільєвої — розповідаємо, як вона будує свою кар’єру після навчання.
Чому при вступі до ВНЗ ви обрали саме журналістику?
Мій шлях у журналістику розпочався, коли мені було шість років. Тоді батьки привели мене на «Дитяче телевізійне агентство», де я займалася сім років. Саме там мені прищепили любов до цієї професії, яка залишається і до сьогодні. Спочатку мене захоплювала робота в кадрі, адже це було чимось новим і цікавим. В 11 класі я друкувалася у різних місцевих газетах, де познайомилася з професіоналами своєї справи. Час йшов, і я все більше закохувалася в журналістику завдяки різним можливостям: спілкуватися з цікавими людьми, розповідати про їхні історії та висвітлювати події навколо.
Чи виправдались ваші очікування стосовно роботи після закінчення навчання?
Я б сказала 90 зі 100, що так. 10% залишаю тому, що на практиці журналістика виявилася доволі «суворою» професією. Не кожен витримує навантаження і треба мати «гострий» розум, щоб працювати в цій сфері.
Які знання з університету допомогли вам у роботі ?
Усього і не перелічиш. Кожен предмет і вміння, отримані в університеті, так чи інакше допомагають мені у роботі. Зокрема, знання Законів України, базових правил написання текстів, таких як правило «перевернутої піраміди». Написання запитів на інформацію. На певному етапі знадобилися й вміння користуватися Adobe Premiere.
Ким Ви працювали востаннє? Та чи змінювали роботу? Якщо так, то де сподобалось найбільше?
Я почала працювати одразу після закінчення університету – влаштувалася у Хмельницькому на «33 канал». Майже 7 років присвятила телевізійній журналістиці. Нещодавно змінила місце роботи: перейшла на посаду журналіста в онлайн-видання VSIM.UA.
Що онлайнова, що телевізійна журналістика – кожна особливі по-своєму. Але якщо ти любиш свою професію, то важливе не місце роботи, а те, що займаєшся улюбленою справою.
Однак вагоме значення мають умови праці і те, наскільки ти вільний у своїх діях на кожному з місць.
Що Вам не подобається у роботі журналіста?
Журналістика, як і інші професії, має свої «нюанси». Це постійна робота з людьми. А вони трапляються різні. Іноді спікери проявляли агресію, часто відмовляли у коментарях, вигадуючи доволі сміховинні причини. Хоча це по-своєму загартовує характер: ти розвиваєш свої комунікаційні навички й вчишся знаходити підхід до кожного.
Що для Вас журналістика?
Журналістика – невіддільна частина мого життя з самого дитинства. Вона мене завжди захоплювала своєю новизною: можливістю постійно дізнаватися щось нове, бути в курсі усіх подій першим і мати можливість доносити до суспільства важливі речі. Це робота з реєстрами та документами. Це знайомство з цікавими людьми. За понад 7 років у журналістиці я зустрічала Президента України, народних депутатів, міністрів. Постійно комунікую з міською владою. Працювала під час виборчих кампаній, висвітлювала події із різних заходів: від мітингів людей до презентацій важливих проєктів. Ну і, звісно, журналістика – це можливість розвиватися.
Дар’я Барісова, пресслужба факультету