26 червня в Україні та світі відзначається Міжнародний день боротьби проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу. Наркотики — це отрута, яка поступово знищує мозок, руйнує психіку та завдає непоправної шкоди внутрішнім органам. Вони не лише руйнують здоров’я людини, а і ставлять під загрозу її соціальне життя та емоційну стабільність.
За визначенням від Центру громадського здоров’я МОЗ України, «залежність від психоактивних речовин (наркотиків) — це хронічне захворювання, що проявляється в непереборному бажанні вживати наркотичні речовини, незважаючи на негативні соціально-медичні наслідки».
Психоактивні речовини (ПАР) — речовини, що спричиняють звикання та/або залежність за умов систематичного вживання. До психоактивних речовин належать алкоголь, наркотичні речовини, окремі лікарські та інші засоби.
У доповіді Управління ООН із наркотиків і злочинності зазначається, що протягом останнього десятиліття кількість осіб, які вживають наркотики, зросла на 23 % — з 240 мільйонів у 2011 році до 296 мільйонів у 2021 році. Щороку у світі 3,2 мільйона осіб помирають через причини, пов’язані з вживанням алкоголю та наркотичних речовин.
За останніми статистичними даними на 2021 рік від Всесвітньої організації охорони здоров’я, проблема наркоманії в Україні набуває масштабного характеру, охоплюючи представників різних вікових категорій та соціальних прошарків. За цими ж відомостями, найбільш вразливою до наркотичної залежності є молодь у віці від 15 до 35 років. Водночас фіксуються випадки виявлення цієї проблеми й серед людей старшого віку.
На сайті ВООЗ вказано, що психологічна залежність формується майже завжди при регулярному вживанні наркотиків, хоча іноді вона може виникнути й після одноразового прийому, особливо коли йдеться про деякі синтетичні речовини. Незалежно від типу наркотика, у людини відбуваються помітні зміни в поведінці, характері та фізіологічному стані. У таких випадках можуть спостерігатися серйозні порушення в роботі організму та психіки.
Симптоми наркотичної залежності
Людина, що потрапила в наркотичну залежність, часто це приховує. Рідні не завжди помічають це, адже обман і маніпуляції часто стають частиною поведінки залежної людини.
«На жаль, до мене частіше звертаються на важких стадіях, коли хворобу видно «неозброєним оком». Варто звернути увагу на когнітивну деградацію — нездатність концентруватися, що може призвести до небезпечних ситуацій. Також характерне порушення пам’яті, що гальмує розвиток особистості. Психічні розлади можуть кардинально впливати на якість життя або бути непомітними на початку вживання, впливаючи на соціальну адаптацію та працездатність», — коментує лікар-нарколог Дмитро Корошниченко.
Розрізняють два основні етапи розвитку наркозалежності. Спочатку людина відчуває імпульсивний потяг до вживання психоактивних речовин (ПАР) заради позитивних емоцій — ейфорії, комфорту, задоволення. Однак згодом домінує компульсивний потяг, що виникає вже через потребу позбутися негативних переживань, таких як дискомфорт, дисфорія та інші неприємні симптоми, пов’язані із синдромом відміни (ломкою).
«Незалежно від виду наркотичної речовини, у поведінці, характері та фізіології людини відбуваються помітні зміни. Зокрема, це поведінкові зміни. Безпідставні тривалі зникнення з дому; раптові зміни поведінки (необґрунтована агресивність, замкнутість, брехливість, відчуженість, неохайність); поява боргів, зникнення цінних речей або грошей, крадіжки; втрата інтересу до колишніх захоплень. Також про це може свідчити поява вдома невідомих флаконів/пакувань, а також шприців, голок, жгутів, таблеток чи самих наркотичних речовин серед особистих речей. Безсумнівною ознакою вживання є сліди від ін’єкцій на тілі, особливо на передпліччі; розлади сну (безсоння, тривалий сон, сон удень, важке пробудження); розлади апетиту; зміни зіниць (різко розширені або звужені до розміру голівки шпильки) та кольору шкіри (бліда, сірувата)», — додає спеціаліст.
Визначити вживання наркотиків можна за допомогою експрес-тестів, що продаються в аптеках і потребують зразків сечі або слини. Однак важливо пам’ятати, що вони можуть давати хибнопозитивні або хибнонегативні результати. Виявлення психоактивних речовин також залежить від часу їхнього перебування в організмі та частоти вживання — деякі речовини, особливо при епізодичному вживанні, можуть бути невиявними вже через кілька днів.
Наслідки вживання психоактивних речовин
Наркоманія вражає всі органи та системи, але мозок страждає першим. Залежно від типу наркотику та індивідуальних особливостей, наслідки для мозку різняться. З часом відбувається поступова загибель нейронів та руйнування зв’язків між ними.
Окрім ураження мозку, наркотики призводять до поліорганної недостатності: страждають нирки, печінка, порушуються імунна та серцево-судинна системи.
Велика небезпека криється в інфекційних ускладненнях через недотримання гігієни. Серед найпоширеніших — гепатити В і С, а також ВІЛ/СНІД. Використання нестерильних голок може занести в організм будь-яку інфекцію.
Окрім руйнівного впливу на фізичне здоров’я, наркотики також завдають серйозної шкоди психіці людини.
«Залежність — це не індивідуальна проблема, а «сімейно-спільна хвороба», що вражає не лише родину, а й оточення: роботу, навчання, суспільство загалом. Наркозалежність руйнує фізичне та психічне здоров’я, призводить до втрати контролю над життям, соціальних зв’язків, роботи, навчання, а також до злочинності та загрози життю. Для залежної людини сенс життя зміщується до вживання психоактивних речовин. Це руйнує стосунки з рідними, викликає агресію, ігнорування обов’язків. З’являються «однодумці», які підтримують згубну звичку. Людина повністю перебудовує своє життя, втрачає роботу, кидає навчання, обриває старі зв’язки. Розірвати це порочне коло можна лише за сторонньої допомоги. Втрата інтересу до життя штовхає залежну людину до ізоляції. Відчай та невпевненість поглиблюються з кожним вживанням. Внутрішній біль веде до ще більшого вживання. Ейфорія змінюється депресією та параноєю, а страхи часто призводять до непередбачуваних ситуацій», — розповідає психологиня Наталія Замула.
Залежність — це хронічне захворювання, що вражає волю, критичне мислення та мотивацію. Вона перетворює людину, змушуючи її шукати лише одну мету — нову дозу, ігноруючи всі інші аспекти життя. Це замкнуте коло, вийти з якого самотужки майже неможливо.
Лікування наркотичної залежності
Проте, важливо пам’ятати: людина, що страждає від наркотиків, здатна змінити своє життя на краще. Це не просто обнадійливі слова, а реальність, підтверджена численними історіями успіху, де люди знаходили в собі сили розпочати нове життя.
Важливо усвідомити: залежність від психоактивних речовин (ПАР) — хронічна хвороба, а не тимчасовий стан. Це означає, що підходи до її лікування повинні відповідати особливостям хронічних захворювань.
«Слід пам’ятати, що хронічні недуги часто супроводжуються рецидивами, що не свідчить про неефективність терапії, це є частиною природного перебігу. Основна мета лікування — мінімізація негативних наслідків та контроль над проявами хвороби, оскільки повне одужання, на відміну від гострих станів, часто неможливе. Лікування хронічних захворювань, як правило, триває все життя і не має часових обмежень; єдиним критерієм для його припинення є стан пацієнта, а не його тривалість. І найголовніше — пацієнт є активним учасником та партнером у лікувальному процесі, від ефективності взаємодії, з яким значною мірою залежить успіх терапії», — коментує фахівець Дмитро Корошниченко.
Національний інститут США з питань зловживання наркотиками (NIDA) надав ключові правила лікування наркотичної залежності:
1) залежність — це складне, хронічне захворювання, що порушує функціонування головного мозку й поведінку людини, але піддається лікуванню;
2) не існує єдиного методу лікування, що підійшов би для всіх;
3) лікування має бути легкодоступним (бажано отримання лікування одразу після звернення по нього);
4) ефективна терапія спрямована на безліч потреб пацієнта (лікування інших психічних захворювань, сприяння в залагодженні соціальних проблем), а не тільки на споживання наркотиків;
5) ефективність лікування дуже залежить від його адекватної тривалості;
6) поведінкова терапія, зокрема, індивідуальне, сімейне або групове консультування, є найбільш поширеною формою лікування наркозалежності;
7) медикаменти є важливим елементом лікування для багатьох пацієнтів, особливо в поєднанні з консультуванням та іншими поведінковими терапіями;
8) план лікування і ведення пацієнта слід постійно оцінювати і змінювати за потреби для забезпечення його відповідності;
9) багато наркозалежних мають інші психічні розлади (коморбідні стани);
10) медична допомога в разі детоксикації є лише першою стадією лікування залежності й сама собою мало, що змінює у випадку тривалого зловживання наркотиками;
11) лікування не обов’язково має бути добровільним, щоби бути ефективним;
12) під час лікування слід постійно контролювати споживання наркотиків, оскільки рецидиви справді можливі;
13) програми лікування мають передбачати тестування пацієнтів на наявність ВІЛ/СНІДу, гепатитів B і C, туберкульозу та інших інфекційних захворювань, а також забезпечувати цільове консультування щодо зниження ризикованої поведінки.
Звісно, окрім медикаментозної терапії, ключовим елементом у лікуванні є психологічна допомога, зокрема, робота з психологом. Вона допомагає опрацювати глибинні причини залежності, розвинути механізми подолання та відновити соціальні навички.
Варто пам’ятати — відновлення можливе. З підтримкою та вірою у власні сили, шлях до здорового та повноцінного життя стає досяжним. Кожен крок у цьому напрямку — це вже перемога, що відкриває нові можливості для кращого майбутнього.
Ольга Ященко, 3 курс