За крок до мрії: стажування у фундації «Суспільність» очима наших студенток

Розвиватися, здобувати нові знання, відшліфовувати навички. Саме так можна описати досвід Вікторії Бабкової та Олександри Гоцуляк, студенток третього та четвертого курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи, в проєкті  Фундація Суспільність. Кожен день стажування ставав новою сторінкою, яку студентки писали самі. Там вони вчилися  діяти, ставити питання, шукати відповіді та відкривали нові можливості для розвитку!

Майбутні журналісти розповіли нам про кроки до участі, завдання, що ставали перед ними, та дні, що були наповнені не лише навчанням, але й яскравими емоціями та новими знайомствами.  

Про мотивацію та очікування перед участю в проєкті

Вікторія: «Мотивували подати заявку перш за все дві чудові людини, які вже вдруге надіслали допис від Фундації Суспільність зі словами: «Подавайся». Тому я й подалася на літнє стажування. Очікувала, що взагалі не пройду туди, тому спокійно планувала літо в Одесі. Але потім, десь за тиждень чи два до початку стажування, мені зателефонувала пані Лідія (певно, тоді вона перебувала в ролі комунікаційниці) і сказала, що я пройшла та можу купувати квиток до Києва».

Олександра: «Бажання дізнаватися та покращувати навички. Я подала заявку до проєкту, оскільки мене зацікавила можливість вийти з зони комфорту та працювати над чимось значущим. Я сподівалася отримати новий досвід, знайти однодумців і зробити свій внесок у спільну мету. Перед початком я очікувала, що отримаю нові знання та можливість реалізувати свої ідеї, а також круті знайомства».

Про етапи та завдання, з яких складалося стажування

Вікторія: «Я стажувалася у двох редакціях: у Bazilik Media та на Українському радіо. У Базиліку займалася написанням заміток та пошуком інфоприводів, медіа працювало у форматі онлайн, а Українське радіо дало змогу потренуватися в написанні сценаріїв до етерів. Працівники радіо також люб’язно провели невеличку екскурсію: показали, хто де сидить та чим займають різні представники та представниці медійних професій». 

Олександра: «Насправді саме стажування охоплювало багато етапів. Спочатку подача заявок, резюме, аплікаційна форма, мотиваційний лист. Потім відбір, а далі онлайн зустрічі, знайомство. І це тільки початок. Найцікавіше було шукати редакції, в яких ти хочеш стажуватися. Писала кожній резюме та лист. Дуже відповідальні та хвилюючі моменти. Проте результат, як завжди кращий. Загалом стажування проходило два тижні, протягом яких  кожен окремо виконував завдання, які їм давали у редакціях».

Про нетипові завдання та труднощі

Вікторія: «Напевно, найнетиповіше завдання для мене — написання сценаріїв до етерів на радіо. Це насправді не так легко, як може здатися. Ти маєш продумати підводку, запитання до героя чи героїні навіть за умови, що про нього чи неї не відомо до певного моменту нічого, окрім ПІБ та приблизного роду діяльності. Але писати сценарії було справді весело, навіть попри те, що на початку це відбирало в мене більше, ніж годину часу. Також цікавим завданням було уявити себе на прямому включені, знайти певну тему, дослідити її та потім прокоментувати — ось так, практично без підготовки. Так швидко в пошуках теми, як тоді, Хрещатиком я ще не бігала».

Олександра: «З нетипових завдань було напевно зачитувати текст на радіо. Це було неочікувано та дуже бентежно. Я такого ніколи не робила. Перший раз з цим було складно. Чути свій голос взагалі не таким, який ти його уявляєш, — дивно. Проте там все швидко та чимало відповідальності. Якщо ти у цю хвилину не зберешся з думками, то вважай час пройшов. Тому саме це завдання було для мене складне, але цілком реальне!»

Про те, як вплинула  участь у проєкті вплинула на уявлення роботи журналіста 

Вікторія: «На стажуванні побачила роботу редакцій ізсередини. Не можу сказати, що уявляла це собі якось зовсім по-іншому. Може через те, що це було саме стажування, і все вийшло набагато легше, ніж буває, коли саме працюєш журналісткою».

Олександра: «Для себе я винесла дуже важливі уроки. По-перше, журналістика — це складно. Якщо раніше уявлення було, що це дуже круто, то зараз зовсім інше. Це велика відповідальність перед аудиторією. І це зовсім не легко. Інколи може здаватися, що це ніякий результат не дає. Проте є бажання. Воно вагоміше за будь-які страхи. По-друге, нічого просто так не буває. За кожне місце, увагу та успіх треба боротися. Тільки в дитинстві було так, що тобі все було просто так. Рожеві окуляри зняті. Цілі переосмислені. Мрії чіткі».

Про особливості журналістської роботи, які виділили для себе 

Вікторія: «Найважливіше — мати якийсь графік та дотримуватися його. Як би багато роботи не було — все можна виконати практично без стресу, якщо знаходити час на відпочинок».

Олександра: «Найперше — об’єктивність і неупередженість. Журналіст має подавати інформацію без особистих упереджень, щоб забезпечити довіру аудиторії. Під час пар інколи здавалося, що це так не важливо. Тепер так не вважаю. Друге — перевірка фактів. Необхідно ретельно перевіряти інформацію, щоб уникнути поширення фейків або недостовірних даних. У наш час, коли ворог атакує в інформаційному просторі — це надважливо! Збільшувати рівень медіаграмотності — необхідна навичка для теперішнього життя. Третє — звісно ж етика та відповідальність. Ми як журналісти повинні дотримуватися етичних норм, зокрема поважати приватність осіб та уникати шкідливих стереотипів. Мова ворожнечі —  найбільш поширена помилка серед журналістів. Тому, наш обов’язок цього уникати та бути відповідальними за свої слова. Мені чомусь згадалося прислів’я: «Слово не горобець — вилетить не спіймаєш». Варто задуматися. Четверте — адаптивність і готовність до змін. Сфера журналістики постійно змінюється, і важливо бути готовим до нових технологій та форматів подачі інформації. Цим самим стажування, якби я не була адаптивною людиною, то мені було б дуже важко налагодити режим роботи.  Ну і останнє — п’яте. Комунікаційні навички. Уміння комунікувати зараз найважливіший soft skill людини. Без комунікації — ти «сіра маса». Також важливо чітко та доступно висловлювати думки, як в письмовій, так і в усній формі».

Які аспекти проєкту ви вважаєте найбільш цінними для людей, які ще на шляху знайомства з журналістикою, зокрема для студентів факультету журналістики, реклами та видавничої справи?

Вікторія:  «Стажування тут навчить жити та пристосовуватися до різних цікавих ситуацій у великому місті, у столиці. Тут також ви навчитеся 24/7 комунікувати з людьми: як щодо робочих питань, так і просто так, по-дружньому. Також за два тижні здобудете навичку поєднувати журналістську роботу із цікавим та насиченим особистим життям (прогулянки містом, посиденьки зі знайомими в гарних місцях, відвідування виставок)».

Олександра: «Найбільш цінні аспекти проєкту — це практичний досвід. Можливість працювати в редакціях та зрозуміти реалії професії. У мене, наприклад, знялися «рожеві окуляри» про роботу в редакціях. Уява трішки була, як фільмах Дісней (ред. усміхаюся). Ну, а ще знайомства. Створення мережі контактів з професіоналами. Я думаю, що це допомагає в кар’єрному рості. Проте найголовніше все ж таки, я вважаю — розвиток навичок. А саме, формування критичного мислення, адаптивності та комунікаційних навичок, які є важливими в сучасному медіасередовищі. Я б це назвала — потужний вихід із зони комфорту». 

Про враження та емоції від проєкту

Вікторія:  «Позитивні, яскраві, неймовірні емоції. Проєкт ще дужче змотивував рухатися до своєї мети та професійно розвиватися, попри труднощі на шляху».

Олександра: «Участь у проєкті підтвердила, що журналістика — це не романтика, а велика відповідальність, яка вимагає професіоналізму та відданості. Емоції, які я відчувала, були змішаними: від хвилювання до натхнення, але кожен момент залишив яскравий слід у пам’яті».

Поради для студентів, які хотіли б взяти участь у подібному проєкті

Вікторія: «Головна порада — податися! Повірте, більш крутого досвіду для молодих журналістів можна тільки шукати».

Олександра: «Рекомендую бути відкритими до нових викликів і не боятися виходити з зони комфорту. Важливо наперед продумати свої цілі та чітко сформулювати, що ви хочете отримати від стажування. Не бійтеся запитувати та шукати зворотний зв’язок — це допоможе вам розвиватися. Також варто створювати мережу контактів, адже знайомства з професіоналами можуть стати дуже цінними у майбутньому. І, звісно, не забувайте про саморозвиток: читайте, вивчайте нові технології і слідкуйте за трендами в медіа».

Наталія Сатанівська, Ангеліна Годулян, пресслужба факультету

Поділитися:
Останні оновлення

Дар’я Маслєнкова про навчання в Азербайджані: нові горизонти для студентів-журналістів

Студенти факультету журналістики, реклами та видавничої справи розвивають свої професійні навички і за межами університету — беруть участь у програмах міжнародного рівня, здобуваючи унікальний досвід у закордонних навчальних закладах. Дар’я Маслєнкова розповіла про свою нещодавню поїздку до Азербайджану в межах навчання за обміном. Як пройшла ця поїздка читайте в матеріалі!

Читати далі >

Викладачка ФЖРВС взяла участь у семінарі у Гданьському університеті

Завідувачка кафедри журналістики, реклами та медіакомунікацій, кандидатка політичних наук, доцентка Алевтіна Пехник взяла участь у семінарі «Україна-Польща-Європа», який проходив на базі Гданьського університету з 19 по 25 листопада. У межах своєї доповіді «Глобальні медіа в політичній комунікації: напрями впливу та тенденції» викладачка нашого факультету окреслила засади та принципи глобальної комунікації.

Читати далі >

За крок до мрії: стажування у фундації «Суспільність» очима наших студенток

Майбутні журналісти розповіли нам про кроки до участі, завдання, що ставали перед ними, та дні, що були наповнені не лише навчанням, але й яскравими емоціями та новими знайомствами.  

Читати далі >

Студентки-журналістки на шляху до медіавершин

Наші студентки-журналістки вже активно прокладають шлях у професії! Сьогодні дізнаємося про Олександру Гоцуляк, студентку 4 курсу, та Вікторію Бабкову, студентку 3 курсу, що стали амбасадорками проєкту «Стійкість України через медіа та інформаційну грамотність і ментальну підтримку журналістів». Їхні пристрасть до журналістики та наполеглива праця вже надихають, а це лише початок!

Читати далі >