Журналіст, редактор і свідок подій: 23-річна історія газети з однією героїнею

Газета, яка не потрібна нікому, крім усіх 

Дженніфер Міллс, сімнадцятирічна школярка та жителька Шовью, в 2002 році видала свою першу односторінкову газету. В ній дівчина написала про те, що за сніданком спалила свій журавлиново-апельсиновий бублик та як вона злякалась протягу, сплутавши його з привидом. Саме з 13 вересня того ж року розпочала свою історію щотижнева односторінкова газета «Jennifer Mills News», з засновницею якої, ми поспілкувались. 

Перші випуски створювались там, де була можливість безкоштовного друку, переважно це була комп’ютерна лабораторія коледжу Конкордія. Тоді дівчина надрукувала 11 примірників, які роздала своїм вчителям, друзям та родичам. 

«У мене ступінь MFA* зі студійного мистецтва, але я завжди любила писати. Думаю, вивчення мистецтва допомогло мені поглянути на медіа з іншого боку,» — зазначає вже сорокарічна жителька Брукліну. * MFA (Master of Fine Arts) — це магістерська ступінь у сфері образотворчого мистецтва. 

Дженніфер є і репортером, і редактором, і верстальником кожного випуску газети, а найголовніше, що вона — єдине джерело інформації для свого ЗМІ. 

«Якщо мене щось зацікавило, я записую це як можливу тему для статті. Якщо здається, що ідея запам’ятається сама по собі — це не так. Завжди записуйте її! Іноді процес написання новин приносить задоволення і розслабляє, а іноді, якщо я занадто довго відкладала роботу, то відчуваю себе так, ніби працюю в стислі терміни під керівництвом редактора — хоча редактор тут я сама», ділиться Міллс. 

Газета представляє собою три колонки, які надруковані на аркуші А4. Дві з цих колонок — новини з життя жінки, а третя «поетичний корнер» з її віршами. Щоправда в перших випусках тут був прогноз погоди, а також цитата тижня. 

Ранішні випуски вона роздруковувала в лабораторії та роздавала їх читачам. З часом, жінку навчили переводити вордівський файл в PDF-формат, після чого Дженніфер щотижня розсилала її підписникам. А в 2014 році вона почала ділитися газетою в соцмережі Tumblr. Доречі поширює вона свої випуски безкоштовно.

Її виклад новин є типово канцелярсько-дотепною історією. Міллс пише про кавоварку, що знайшла в самому низу шафки та якою буде користуватись рівно тиждень, а після покладе її назад, також про те, як несподівано на прогулянці побачила кізочку та як тваринка дала себе погладити за вушком, про зміненну кухонну губку, а також про те, як вона почала носити капелюшки. 

«Найкращий спосіб розвинути свій стиль письма — писати часто. Я виділяю час протягом тижня, зазвичай рано вранці, щоб писати. Іноді це робота над конкретним матеріалом, а іноді просто пошук нових ідей. Мені подобається писати вранці — в цей час ти ще досить сонний, щоб не надто критично оцінювати свою роботу. Якщо текст виходить трохи недбалим, у тебе є виправдання! Деякі з моїх найкращих робіт були написані о 5:30 ранку», підкреслює Дженніфер Міллс. 

В 2023 році відбулася виставка присвячена 21 річчю «Jennifer Mills News». В Brick Aux театру The Brick у Вільямсбурзі на стінах були розклеєні всі випуски, що виходили кожного тижня всі ці роки, окрім одного примірника, що загубився з часом — «Я ніколи не була надто стурбована кількістю підписників. Мені завжди здавалося, що новини самі знаходять свого читача. Серед моїх підписників — люди різного віку та з різних куточків світу. Приємно відчувати цей зв’язок, і я вдячна кожному, хто хоче читати мої матеріали.» 

Медіа Дженніфер Міллс можна назвати найстабільнішим з усіх, бо воно ніколи не змінювало свого напряму та дати виходу. Хоча з 2012 по 2014 рік газета була «на стопі», через те, що жінка знайшла «нормальну роботу». Також, сорокарічна жителька Брукліну є продюсером комедійного шоу та раніше працювала дизайнером на вечірньому шоу зі Стівеном Колбертом. 

«Мені дуже приємно, що ви називаєте це професійним новинним виданням! Я зрозуміла, що дисципліна — чудовий союзник. Дайте собі обіцянку і тримайте її. Ставте перед собою завдання і не давайте собі відстрочку на їх виконання. Просто випробуйте себе і подивіться, на що ви здатні в довгостроковій перспективі. Якщо дотримуватися обіцянок, даних самому собі, це принесе свої плоди!» — ділиться жінка своїм двадцяти трьох річним досвідом ведення ЗМІ. 

Ірма Ольховик, 4 курс 

Поділитися:
Останні оновлення

Журналіст, редактор і свідок подій: 23-річна історія газети з однією героїнею

Дженніфер Міллс, сімнадцятирічна школярка та жителька Шовью, в 2002 році видала свою першу односторінкову газету. В ній дівчина написала про те, що за сніданком спалила свій журавлиново-апельсиновий бублик та як вона злякалась протягу, сплутавши його з привидом. Саме з 13 вересня того ж року розпочала свою історію щотижнева односторінкова газета «Jennifer Mills News», з засновницею якої, ми поспілкувались.

Детальніше >

Світло мистецтва крізь темряву війни

В умовах повномасштабної війни культура часто опиняється поза увагою — через стрес та безліч інших проблем людям доводиться перенести мистецтво на другий план. Але попри це музеї продовжують працювати, зберігати колекції й приймати відвідувачів, які не забувають про творчість. Ми навідались до Одеського музею західного та східного мистецтва, щоб побачити, як живе заклад у ці непрості часи та що може запропонувати поціновувачам.

Детальніше >

Перші хвилі літа

Море теплішає, а пісок знову приймає відбитки босих ніг. Пляжний сезон в Одесі офіційно ще не відкрито, але містяни вже масово виходять на узбережжя. Уже з середини квітня температура повітря стабільно тримається на рівні +20°C, а вода прогрілася до +16°C, що на два градуси більше, ніж торік у цей самий період. За словами голови Одеської ОВА Олега Кіпера, підготовка до купального сезону розпочалася ще в березні, проте точна дата відкриття залежить від погодних умов та безпекової ситуації.​

Детальніше >

Як вбити та зцілити монстра

Який музичний альбом ви визнали б найкращим у 2024 році: «The Rise & Fall of a Midwest Princess» , «Ти [Романтика]» чи «Той день»? Чесно — не знаю, оскільки моє серце полонив «Monarch of Monsters». Історія про самоненависть, жахливе минуле й шлях до спокути. Історія близька мені, тому запрошую й вас зануритися у неї. Сподіваюся, буде боляче.

Детальніше >