Сучасне студентство живе у ритмі, який навряд чи назвеш безтурботним. Колись університетські роки асоціювалися з безмежним часом для саморозвитку, спілкування, читання книжок і пошуку себе. Нині ж усе більше студентів опиняються перед вибором: навчання чи робота? І дедалі частіше — обирають обидва варіанти. Так звану вторинну зайнятість — коли студент поєднує навчання з підробітком.
Причини цього явища різні. Для когось робота — це спосіб фінансової незалежності, можливість зняти навантаження з батьків чи просто мати власні кошти на життя. Для інших — шанс отримати практичний досвід ще під час навчання, аби потім легше було знайти місце у професійному світі. Проте за цією, на перший погляд, раціональною моделлю стоїть чимало труднощів. Нестача часу, втома, погіршення успішності, відчуття постійного виснаження, адже робота це великий труд. Ба більше, це також велика відповідальність. Чи справді студенти здатні витримати такий темп? Як вони навчаються поєднувати ці два типи зайнятості, навчальний і робочий? І чи не втрачається десь між цими двома сферами головна мета — вища освіта?
Багато викладачів із власного досвіду кажуть, що для студента робота не завжди корисно, адже це про практику, а нам спочатку слід вивчити теорію. Її ми дізнаємося в університеті, і таким чином виходить, що без теорії не може бути практики. Поділитися своїм досвідом про поєднання навчання і роботи погодилися три студентки факультету журналістики, реклами та видавничої справи: Яслик Вікторія, Гринько Дана та Годулян Ангеліна. Ці дівчата дуже вміло поєднують навчання та роботу, не втрачаючи своєї успішності в університеті й на додаток , зовсім не жалкують про свій вибір.
Вікторія Яслик
Піти на роботу, мене змусила, мабуть, — моя непосидючість. Як би це не прозвучало, але я просто не можу довго сидіти на одному місці — мені постійно потрібно кудись рухатися, бігти, відкривати для себе щось нове. Саме це стало поштовхом. Моя перша робота була у газеті — чесно кажучи, той досвід не такий цінний, як робота на телебаченні. На мою особисту думку, ще кілька років — і газети остаточно втратять свою актуальність. Але попри це, варто віддати їм належне: як би високо ти не злетіла, завжди потрібно пам’ятати, з чого починала. Саме маленька Роздільнянська газета «Вперед» стала для мене тим першим поштовхом. Вона дала старт і віру в себе, стала основою, на якій я збудувала все далі.
Зараз же моя робота безпосередньо пов’язана саме із журналістикою, я працюю на телебаченні, можу вже з гордістю сказати: я журналістка з бекграундом у понад двісті включень, більш як двісті п’ятдесят відеоматеріалів і стільки ж текстів для сайту. У нашій роботі головне — універсальність. Спочатку я думала, що журналіст на телебаченні лише працює в кадрі, створює сюжети та бере інтерв’ю, але в нашій редакції система інша: кожен має бути багатофункціональним. Крім зйомок і монтажу, ми працюємо з новинним сайтом, який буквально функціонує 25/8 — без перерв і вихідних. Іноді потрібно оперативно написати коротку, але важливу новину — це теж частина професії.
Як для студентки на той момент ще першого курсу, скажу чесно, що при виборі роботи, у мене не було жодних критеріїв. Коли ти, як я кажу, ще «чистий аркуш» — не варто розраховувати на золоті гори. Спершу потрібно набратися досвіду, пройти «школу життя», випробувати себе у всіх можливих форс-мажорах. Саме це загартовує і формує професіонала. Якщо говорити про сьогодення — зараз я звертаю увагу на вид діяльності, адже не бачу себе найближчі п’ять років кимось іншим, окрім журналіста. Це те, чим я живу, дихаю і надихаюся. Кожен день, кожна зйомка — це бажання створити якісний контент для своєї аудиторії. І я переконана — що більше ти працюєш, тим впевненіше ти стаєш і професійно і внутрішньо.
Виходячи зі свого особистого досвіду можу впевнено сказати що поєднувати навчання і роботу справді складно. Час від часу навіть приходить думка перевестися на заочну форму навчання, адже робота в медіа — це постійний потік інформації. Ти маєш бути на зв’язку 24/7, тримати руку на пульсі подій і реагувати миттєво. Ти ніколи не знаєш чи ці 30 хвилин справді будуть вільними для тебе. Бувають тижні, коли робота заповнює все життя: без вихідних, без перепочинку, без відчуття, що існує щось поза редакцією. Поєднувати денну форму навчання з такою роботою дійсно важко, але можливо. Моя схема проста — не накопичувати боргів. Навіть якщо не можу відвідувати всі пари, стараюся виконувати практичні завдання, читати лекції, бути в курсі матеріалу. Ми всі тут недарма — залишилося зовсім трохи до омріяного диплома. І, я кажу собі: «Терпи — терпець тебе шліфує». Загалом, якщо все правильно планувати, то можу сказати, що робота ніяким чином не заважає. Я не відмінниця, але й не двієчниця. Я та студентка, яка слухає, аналізує й готова працювати над помилками, якою б не була моя завантаженість.
Для мене найскладнішим періодом у навчанні є — сесія. На роботі знають, що я студентка, але в нашій редакції я єдина журналістка, тому вся робота лежить на мені, а часом і трохи більше. Доводиться крутитися, щоб вчасно закривати предмети: зйомки можна перенести, відзняти матеріал наперед або домовитися з колегами про допомогу. Найважливіше зараз — щоб не було «влучань» зранку. Бо день після ранкових прильотів здається нескінченним : ти знімаєш, пишеш, видаєш матеріали — і все це на емоційному виснаженні. Але попри такі моменти я розумію, що це теж частина професії — навчитися працювати в будь-яких умовах. Взагалі, оскільки я працюю за фахом — моя робота впливає на мене однозначно позитивно. Університет дав мені теоретичну базу: розуміння жанрів, стилів, структури тексту, вміння писати не есе, а саме журналістський матеріал. А робота на телеканалі навчила адаптуватися до конкретного формату ЗМІ. У кожної редакції свій стиль і вимоги — і це треба приймати. Навіть досвідчений журналіст, який переходить в інше медіа, має бути готовий до змін. З власного досвіду скажу: є люди, які десятиліттями працювали в одному форматі, а потім не змогли перебудуватися, головна їхня проблема — вони не чують. А в журналістиці командна робота — це все.
Без сумніву, робота під час навчання допомогла мені вирости професійно, навчила дисципліни, відповідальності й гнучкості. Вона максимально позитивно вплинула на мене як на людину і як на журналістку. Тому майбутнім студентам я б хотіла сказати: «Не бійтеся!» Серйозно, якщо хтось із вас зараз читає це інтерв’ю біля стенда з газетами — перестаньте сумніватися. Не потрібно накручувати себе фразами: «У мене нічого не вийде», «я ще не готовий», «почну пізніше». Поки ви студенти — дійте! Надсилайте резюме, подавайтеся на стажування, беріть участь у конкурсах. Я працюю журналісткою майже рік і бачу, що молодих облич у професії катастрофічно мало. Більшість моїх колег — це люди, які вже понад десять років у цій сфері. Якщо ви справді «горите» журналістикою — пробуйте. Ніхто не забороняє піти, якщо зрозумієте, що це не ваше. Але якщо не спробуєте — ніколи не дізнаєтесь. І, можливо, це прозвучить різко, але правда така: більшість студентів не уявляє, якою є ця професія насправді. Будьте готові до «трешняку 25/8» — він не закінчується ніколи. Але саме це робить журналістику живою.
Дана Гринько
Як на мене, студенти це вже досить дорослі люди, особливо старші курси й саме тому треба прагнути бути більш самостійними та незалежними. Окрім того, якщо дійсно підвертається хороша можливість працювати хоча б більш менш за фахом, то чому б цією можливістю не скористатися, правильно? Звичайно, що буде складно, але спробувати варто і я на своєму досвіді можу сказати, що взагалі жодного разу не пожалкувала.
Моя робота це щось на кшталт СММ та пресслужби. Основною моєю діяльність є написання інформаційних текстів, які були б корисні та цікаві для читача, тому, певною мірою можу сказати, що моя робота все ж пов’язана з журналістикою. Коли я переглядала вакансії, звісно, що спиралася на всі критерії вибору, адже вони мають велике значення, графік, години, зарплатня, сфера діяльності, мені хотілося працювати за фахом. Особисто для мене зараз важливо закінчити університет, тому в пріоритеті все ж був саме графік роботи й той досвід, який я зможу здобути перед закінченням університету. Це є дуже показовим.
Якщо говорити про досвід і те, як я зможу його використовувати надалі. В першу чергу це знайомства. На будь-якій роботі ти потрапляєш у новий колектив, знайомишся з людьми, які надалі можуть бути не просто колегами та приятелями, а допоможуть просуватися. Я гадаю це не аби який влучний момент, і коли ним ще скористатися, як не зараз. А по друге, це все ж таки сама суть моєї роботи, завдяки якій я не забуваю, як писати (ха-ха).
Стосовно того, як мені вдається це поєднувати. Особисто в мене ситуації бувають різні, не можу сказати, що суміщати два типи зайнятості легко. Інколи проблем із цим потужним дуо не виникає, а деяким часом доводиться займатись навчанням і на роботі, як тільки випадає вільна хвилина. Безсонні ночі також ніхто не скасовував , особливо у період перед і під час сесії. Адже в першому варіанті ти розумієш, що якщо не виконаєш роботу — залишишся без зарплатні, а у другому якщо не виконаєш завдання — залишишся без оцінки, а це впливає на можливість закривати предмети без проблем. Але тут знову ж таки все залежить від ситуації, загалом життєвої, а не тільки в питанні поєднання навчання з роботою. Якщо вміти правильно планувати свій час, а це обов’язкова навичка для будь-якої людини, то все можна встигнути. Та й взагалі, я можу сказати, що моя робота впливає на мене 100 відсотків позитивно. Адже я отримую зараз і практичний досвід, і нові знайомства, паралельно здобуваючи освіту. А також у моменти коли нічого не встигаєш і все, так би мовити, «падає з рук» я вчуся домовлятися як із керівництвом, так і з викладачами. Це йде мені тільки на користь.
Для майбутніх студентів я б порадила починати шукати якийсь підробіток якомога раніше. По факту, як тільки ви отримали певну базу, ви вже можете намагатись пробиватись кудись. І чим раніше у вас це вийде, тим краще, адже навчання це добре і без нього ніяк. Але і практичні навички важливі, а відточити їх ви зможете тільки на практиці, яку дає вам робота. Крім цього, чим раніше ви зіткнетеся із труднощами «дорослого життя», тим простіше вам буде у майбутньому.
Ангеліна Годулян
Я влаштувалася на роботу під час навчання через бажання здобути корисні практичні навички та досягти певної фінансової незалежності від батьків.
Головним критерієм під час вибору місця роботи для мене була наявність офіційного працевлаштування. Мені важливо усвідомлювати, що з юридичного погляду все відбувається чесно: я сплачую податки та отримую офіційну заробітну плату. Серед інших критеріїв — можливість поєднувати роботу з навчанням без шкоди для обох сфер. Я працюю лаборанткою на одній із кафедр факультету журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Наприкінці другого курсу мене запросила сюди декан факультету — Олена Андріївна Іванова. Я швидко погодилася на цю пропозицію і вже понад рік працюю тут — та жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Робота на рідному факультеті навчила мене балансувати між усіма сферами життя. Завдяки їй я опанувала нові навички з тайм-менеджменту та організації роботи, які обов’язково стануть у пригоді в подальшому професійному житті. Зокрема, я навчилася ефективно комунікувати з найрізноманітнішими людьми та зрозуміла, як працюють внутрішні процеси державних структур.
Не можу сказати, що поєднувати роботу та навчання надто складно. Звісно, іноді бувають періоди, коли справ накопичується надто багато — тоді доводиться жертвувати сном чи вільним часом. Проте такі ситуації — не критичні. Я завжди намагалася вчитися на відмінно й не втрачати можливості поглиблювати свої знання. Моя відповідальність допомагає мені робити все можливе, аби робота та інша додаткова зайнятість не впливали на мої академічні успіхи. Через специфіку роботи лаборанткою на рідному факультеті іноді мені доводиться пропускати пари. У таких випадках я завжди заздалегідь попереджаю викладачів і домовляюся про відпрацювання, щоб не втрачати бали.
Додаткова зайнятість позитивно вплинула на мій розвиток і як фахівчині, і як особистості. Я здобула навички, які стануть у пригоді будь-де. Завдяки роботі в університеті моє студентське життя засяяло новими барвами, адже я часто беру участь у різних заходах — щоправда, вже не як студентка, а як лаборантка.
Кожному студенту нашого факультету я кажу, що працювати під час навчання — не так страшно, як може здаватися, на перший погляд. Уміння балансувати приходить із досвідом, так само як і цінні навички, що стануть у пригоді в різних сферах життя. У будь-якому разі краще спробувати й пожалкувати, ніж нічого не робити взагалі.
Проблема поєднання навчання та роботи серед студентів залишилася актуальною й багатогранною. Для більшості молодих людей вторинна зайнятість — це не лише фінансова необхідність, а й спосіб самореалізації, набуття досвіду та підготовки до дорослого життя, вона може стати не перешкодою, а, навпаки, потужним стимулом для професійного та особистісного зростання. Вона вчить дисципліни, гнучкості, відповідальності й дає змогу студентам відчути реальність майбутньої професії ще до отримання диплома. Що надалі допоможе влаштуватися на будь-яку роботу, без перешкод, адже ви будете мати великий багаж досвіду на своїх плечах, а це дорогого варте.
Анастасія Яковлева, студентка 4 курсу
Фото: архів героїнь
