Війна назавжди змінює людей. Для тих, хто повертається з фронту, починається новий, не менш складний етап — відновлення. Це не лише процес загоєння тілесних ран, а й боротьба з психологічними травмами, посттравматичними розладами, відчуттям втрати колишнього життя. Особливо важким цей шлях є для тих, хто зазнав тяжких поранень або ампутацій. У такій ситуації критично важливо знайти інструменти, які допомагають не просто фізично відновитися, а й відчути себе знову частиною суспільства, відновити внутрішній стрижень, довіру до себе та інших.
Одним із найпотужніших інструментів реабілітації стає спорт. Для багатьох ветеранів спортивні тренування стають першою точкою соціального контакту після лікування, а команди — новою спільнотою, яка підтримує краще за будь-які слова. В Одесі останні кілька років з’являється все більше спортивних ініціатив, спрямованих саме на підтримку ветеранів. Вони охоплюють найрізноманітніші напрями — від адаптивних командних видів спорту до індивідуальних дисциплін, де важливими є концентрація, техніка та внутрішній спокій. Серед них — ампфутбол, бокс, гольф та кульова стрільба. Кожен із цих напрямів розкриває свій унікальний потенціал у реабілітації, але водночас стикається з реальними викликами, без вирішення яких сталий розвиток неможливий.
Ампфутбол
Цей вид спорту для гравців з ампутаціями, де учасники пересуваються на милицях, а воротарі грають без однієї руки. Він вражає не стільки технічними деталями, скільки духом учасників. Люди, які пережили тяжкі травми, знову виходять на поле, відчувають командну підтримку, азарт гри та той самий бойовий дух, який колись відчували на фронті. Це не лише фізичне тренування — це потужна психологічна практика. Гравці вчаться довіряти своєму тілу в нових умовах, пристосовуються до змін, долають внутрішній страх обмежень. В Одесі зараз формується команда з ампфутболу, яка поступово набирає учасників і планує брати участь у всеукраїнських заходах. Проте цей напрямок стикається з низкою проблем. Основна з них — нестача ресурсів: фінансування, доступних тренувальних майданчиків, спортивного інвентарю. Участь у змаганнях потребує логістики, спеціалізованого транспорту та стабільного організаційного підґрунтя. Бракує також системного медичного супроводу: поки що більшість тренувань проводяться на ентузіазмі тренерів та волонтерів, а не в рамках структурованої реабілітаційної програми.
Бокс для ветеранів
Інший напрямок — бокс. У клубі «12 унцій» в Одесі створено спеціальну групу для ветеранів із тяжкими пораненнями. Особливість цієї ініціативи в тому, що її веде ветеран, який сам пережив процес відновлення. Це надзвичайно важливо: військові, які повертаються з фронту, часто не довіряють людям, які не мають схожого досвіду. Тут вони опиняються серед «своїх», у середовищі, де не потрібно нічого пояснювати, а розуміння приходить без слів. Бокс у цьому випадку — це не про досягнення спортивних вершин. Це про відновлення контролю над тілом, координації, сили, впевненості у власних руках. Тренування адаптовані до можливостей кожного учасника. Хтось може працювати над ударною технікою, хтось — над пересуванням або кардіо навантаженнями. Спортивна зала стає простором не лише фізичного, а й емоційного відновлення. Разом із тим, як і в ампфутболі, проект потребує стабільного фінансування, партнерств з медичними установами, чітких програм розвитку та розширення. Без цього він ризикує залишитися лише локальною ініціативою, яка тримається на кількох ентузіастах.
Гольф
Нетиповим, але показовим прикладом став гольф. В Україні цей вид спорту асоціюється з елітним дозвіллям, але в реабілітаційній сфері він набуває нового змісту. В Одесі ветеранів долучають до гольф-програм, які вже охопили сотні військових у різних регіонах країни. Гольф — це спокій, зосередженість, точність і повторюваність рухів. Він не потребує значних фізичних навантажень, тому є ідеальним для людей із ампутаціями або обмеженнями рухливості. Крім того, перебування на природі, структурованість процесу, можливість бачити свій прогрес діють терапевтично. Ці програми підтримуються національними та міжнародними партнерами, що забезпечує ветеранів інвентарем та формує інклюзивне середовище. Але тут теж є свої перепони. Гольфові поля — це складна інфраструктура, доступна далеко не в кожному місті. Без фінансової та організаційної підтримки гольф як інструмент реабілітації не може охопити широку аудиторію. До того ж, попри позитивний вплив, наразі мало публікується медичних досліджень щодо конкретних реабілітаційних ефектів гольфу для різних груп поранених.
Кульова стрільба
Ще один напрямок — кульова стрільба. В Одесі час від часу відбуваються змагання серед ветеранів та людей з інвалідністю, які демонструють потенціал цього виду спорту як інклюзивного та терапевтичного інструменту. Стрільба вимагає граничної концентрації, стійкості, точності. Це чудовий спосіб розвивати дрібну моторику, стабілізувати нервову систему та повернути здатність контролювати кожен рух. Важливо й те, що у стрільбі фізичні обмеження не є вирішальним фактором — вона дає можливість на рівних брати участь людям з різними типами травм. На жаль, наразі такі заходи мають переважно разовий характер і не супроводжуються утворенням постійних секцій чи шкіл. Участь ветеранів часто залежить від наявності окремих ентузіастів та разових грантів. Проте потенціал цього напряму очевидний: при належній підтримці кульова стрільба може стати ефективною реабілітаційною практикою з невисокими витратами та широким охопленням.
Одеський досвід демонструє багатогранність підходів до спортивної реабілітації ветеранів. Ампфутбол формує командний дух і повертає відчуття єдності. Бокс дарує можливість відчути силу та контроль над тілом. Гольф відкриває спокійний, але глибокий шлях до відновлення внутрішнього балансу. Кульова стрільба забезпечує простір для концентрації й рівних можливостей. Кожен із цих напрямів має власну логіку впливу на фізичний та психологічний стан учасників.
Спорт для ветеранів — це не про медалі й рекорди. Це про повернення до життя, про пошук себе в нових обставинах, про можливість відчути, що ти все ще здатен перемагати — не на полі бою, а в боротьбі за власне майбутнє. І від того, як суспільство відреагує на ці ініціативи сьогодні, залежить якість життя цілої генерації захисників завтра.
Вікторія Яслик, студентка 4 курсу
Джерело фото: Ліга дужих, Одеська міська рада
