Голокост вважається однією з найбільших трагедій людства – це час, коли євреям було заборонено жити. Розмовляючи про цей геноцид, одразу в пам’яті лунає згадка про місце, де лише за два дні втратили близько 34 тисяч осіб – Бабин Яр. Після деокупації України від німецьких військ, радянська влада все ще старалася замовчувати події того часу, проте наразі ми маємо доступ до багатьох деталей цього жахливого масового вбивства. Тож що так майстерно приховували від нас роками?
Окупація Києва німецькими військовими була тлом для знищення населення, яке, на їхню думку, не заслуговувало права на життя. Не тільки євреї – роми, українці, зокрема учасники ОУН, та навіть пацієнти психіатричної лікарні стали жертвами масового терору у Бабиному Яру.
За даними Українського інституту національної пам’яті (далі УІНП) 19 вересня 1941 року нацистська армія увійшла до української столиці, та вже першого дня розстріляла військовополонених, що спричинило низку підривних актів з боку радянських диверсантів. Це власне і пришвидшило початок єврейських вбивств, оскільки для німців такий розвиток подій став лише причиною організувати терор.
Отже, вже 28 вересня по Києву були розклеєні оголошення, які стверджували: «Наказується всім жидам міста Києва й околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку…». Непокора передбачала розстріл. Проте, вони не здогадувалися, що, власне, в обох варіантах буде однаковий результат. Влада поширила чутки, що їх вивозитимуть до інших міст та країн, з метою уникнення зайвих запитань та сумнівів у єврейського населення. Очікуючи перевезення до Німеччини або Палестини, більшість все ж з’явилися за вказаною адресою і тим самим власноруч підписали собі смертний вирок.
Ранок 29 вересня. Євреї почали збиратися до пункту призначення, певне розраховуючи на різні варіанти, крім правдивого. Звісно, залишалися і ті, що не планували підкорятися окупантам, тому не покидали своїх домівок. Проте у подальшому нацисти дісталися і до них. Крім того, як зазначено у BBC, по дорозі до Бабиного Яру німці ще й підсилювали чутки про переселення фразами типу: «Швидше! Ешелони чекають! Щойно третій (пʼятий, десятий) відправився!». Авжеж правди у цьому не було, але такий варіант ніхто не розглядав.
Звук автомата заполонив весь простір Бабиного Яру. Євреїв змушували роздягатися, лягати долілиць та покірно чекати своєї долі. Тих, хто пробував втекти, знаходили та відводили назад. Шансів на порятунок практично не залишалося. До того ж нацистська армія організувала все таким чином, щоб інформація про справжні жахіття, які там відбувалися не вийшла за потрібні межі. Усі, хто проводив акти насилля над нещасними людьми були німцями, тому витік інформації був неможливими.
Наступний день став так званим «днем бабака». Конвеєр численних вбивств не припинявся. Суспільне повідомляє, що за тодішніми підрахунками вже за 29-30 вересня було вбито близько 34 тисяч євреїв. Проте цими датами все не закінчилось – масові розстріли тривали приблизно до 3 жовтня. Історій людей, які вижили небагато і вони вважаються справжнім чудом або подарунком долі. Так німці винищили все єврейське у Києві. Звісно такі вбивства були не поодинокими, проте трагедію в Бабиному Яру вважають наймасштабнішим проявом антисемітизму в Україні.
Історик Олександр Музичко зауважує: «Злочини Бабиного Яру слід сприймати в контексті історії геноцидів. Ідея та практика геноцидів визріла передусім у середовищі імперських народів. Одними з них були німці. Нацистський режим був породженням прагнення німців, перейнятих імперською, а потім нацистською ідеологією максимально розширити свій вплив, життєвий простір за рахунок, на їхній погляд, непотрібних народів, передусім євреїв. На німецький нацизм суттєвий вплив мав російський шовінізм, чорносотенство. Саме російські чорносотенці одними з перших у світі застосували практику єврейських погромів, по суті геноцидних актів. Совєтський окупаційний режим значною мірою був продовженням російського імперського. Саме цей режим, союзний у 1939 – 1941 роках нацистському, фактично підставив євреїв у перший період Другої світової війни. Багато з них залишались в Україні, зокрема, у Києві дезорієнтовані совєтською пропагандою».
Наразі наша держава підтримує памʼять про жахливі події Голокосту, засновуючи музеї та забезпечуючи матеріальною підтримкою місця, які стали значущим нагадуванням про цей геноцид. Проте схоже на те, що не всі розуміють важливість таких місць, оскільки 2 березня 2022 під час обстрілу Києва росія влучила по меморіалу «Бабин Яр». Тоді президент Володимир Зеленський прокоментував цей випадок у своїх соцмережах: «Навіщо 80 років повторювати “Ніколи знову”, якщо, коли бомба падає на Бабин Яр, світ залишається мовчазним? Ще 5 життів втрачено. Історія повторюється». В юдаїзмі осквернення кісток померлих прирівнюється до повторного вбивства, проте хіба для росіян це ще має якесь значення?
Валерія Танцуренко
Фото: історична правда