Відголоски історичних трагедій, що стали частиною українського досвіду, продовжують жити в культурі та мистецтві. Сучасний кінематограф не стоїть осторонь, знову й знову розповідаючи крізь об’єктив камери про важкі сторінки минулого.
У цій добірці ми зібрали фільми, що змушують замислитися над важливими питаннями свободи, правди, ідентичності та відповідальності за свої вчинки та позицію.
«Зима у вогні: Боротьба України за свободу» (2015)
Документальний фільм режисера Євгена Афінеєвського — кінематографічне свідчення революційних подій в Україні, що стали частиною сучасної історії країни. Кінопродукт репрезентує емоційне та політичне полотно, що передає боротьбу, болючі втрати та надії мільйонів українців, які стали учасниками Революції Гідності.
Події фільму показують період з листопада 2013 року до лютого 2014 року, коли українці вийшли на Майдан Незалежності в Києві проти уряду Віктора Януковича. «Зима у вогні» розповідає про бурхливі протести, внутрішні трансформації суспільства, які вже не могли залишатися байдужими до корупції, несправедливості та політичної репресії. Режисер використовує великий обсяг архівних матеріалів і свідчень учасників протесту, щоб створити всебічну картину подій. Він не лише фіксує хроніку, а й робить акцент на людських емоціях, випробуваннях і відчуттях.
Фільм Євгена Афінеєвського торкається важливих та болісних тем: про універсальні питання свободи, прав людини, гідності та боротьби за справедливість. Кіно створено, щоб зафіксувати історичний момент, аби він не забувся, а майбутні покоління зрозуміли силу та відвагу тих, хто став на захист своїх прав.
«Ціна правди» (2019)
Копродукційний фільм, заснований на реальних подіях, польської режисерки Аґнєшки Голланд, знятий за сценарієм американської журналістки українського походження Андреї Халупи, розповідає неймовірну історію валлійського журналіста Ґарета Джонса, який першим у західній пресі оприлюднив правду про Голодомор в Україні 1932–1933 років. Це історія боротьби за правду, що зіштовхується з політичною цензурою, ілюзіями потужних держав та ціною, яку платять журналісти за правду.
«Ціна правди» занурює глядача в історію про журналіста Ґарета Джонса, який, працюючи в Москві в середині 1930-х, стає свідком катастрофи, що відбувається в Україні, — Голодомору. Джонс, прагнучи розкрити реальний стан справ у СРСР, їде в Україну та самостійно збирає свідчення селян, аби донести світові правду про голод, організований радянським урядом. Його розслідування вперше з’являється в західній пресі та стає шокуючим відкриттям на міжнародній арені. Основна інтрига фільму розгортається навколо моральних і професійних дилем, що оточують Джонса, особливо, коли він розуміє, що розкриття правди може мати безповоротні політичні наслідки. Режисерка чудово передає не тільки масштаб трагедії, але й внутрішню боротьбу героя, який стикається з моральною відповідальністю за свої вчинки.
Фільм дійсно вражає своєю актуальністю, не лише з історичної точки зору, але й з моральної. Адже творці змогли висвітлити тему етики журналістики, відповідальності за правду, а також ціну, яку потрібно заплатити за її розкриття. Кінопродукт показує, як один чоловік, журналіст, здатний змінити хід історії, розповівши правду, яка була ретельно прихована від світової громадськості. Варто зауважити, що фільм ставить перед глядачем питання про те, як сучасне суспільство має реагувати на маніпуляції та яку роль відіграють медіа в глобальній політичній ситуації.
«Будинок “Слово”. Нескінченний роман» (2024)
Драма режисера Тараса Томенка — важливий крок у відтворенні історії української літератури та культури у складний період радянської тоталітарної системи. Творцеві вдалося екранізувати реальні події та здійснити дослідження трагедії письменників, яких назавжди змінили репресії сталінського режиму — обірвали творчі життя та фізично знищили цілу плеяду талановитих авторів.
Фільм розповідає історію митців, що жили в Харкові в 1930-х роках, в одному з найбільш відомих для того часу будинків для письменників, Будинку «Слово». Там оселились представники «Розстріляного відродження» — літератори, які вірили в силу слова та ідеї національного відродження. Однак їхнє життя у цьому притулку стало тимчасовим, адже за кілька років вони стали жертвами політичних репресій.
Сюжет фільму зосереджений на численних внутрішніх і зовнішніх конфліктах, які виникають у зв’язку з навислою загрозою. Письменники, які насолоджуються свободою творчості в своїй країні, поступово зіштовхуються з обмеженнями та безжалісною цензурою. Режисер Тарас Томенко поєднав факти з художніми вигадками, дозволяючи глядачеві поринути в атмосферу політичної напруги. Головна інтрига фільму розгортається навколо боротьби українських письменників за право на самовираження та за своє життя, оскільки режим, вірний своїм репресивним принципам, не зупиниться ні перед чим, аби приборкати людей, здатних порушити «загальнодержавний порядок». Репрезентуючи цю історичну епоху, фільм демонструє не лише зовнішні дії, але й внутрішні переживання героїв. Це — боротьба між покірністю та відданістю своїм ідеалам, між бажанням вижити й бажанням не зрадити своїм переконанням. Через цю боротьбу Томенко показав важливість культури як інструмента боротьби за національну ідентичність і правду, навіть коли це загрожує життю.
Наталія Сатанівська, пресслужба факультету
