Повномасштабне вторгнення росії в Україну залишило великий слід у волонтерському русі українців. Кожного дня українські волонтери долають неабиякий шлях, аби допомогти тим, хто найбільш цього потребує. Ми зробили підбірку матеріалів від Reporters, присвячених історіями українських волонтерів, та рекомендуємо їх до читання.
«Це Дейв, я прийшов вас врятувати»
Дейв Янг — 56-річний британець, який займається евакуацією українців з лінії фронту. Майже з самого початку повномасштабного вторгнення чоловік мав неабияке прагнення стати евакуаційним волонтером, а у березні 2022 року він мав змогу втілити своє бажання в дійсність.
Події репортажу відбуваються в Куп’янську — невеличкому місті Харківської області у 50 кілометрах від російського кордону. Волонтер в евакуаційному мінібусі їздить по щойно деокупованому місті, паралельно розповідає історії з власного досвіду, ділиться враженнями та спогадами своєї роботи. Зазначимо, що Дейв Янг майже не володіє українською, але під час порятунку людей завжди повторяє завчену солов’їною фразу: «Це Дейв, я прийшов вас врятувати».
Матеріал про 56-річного волонтера не залишить байдужим жодного читача. Він гарно репрезентує реальність, у якій вимушені працювати волонтери прифронтових зон.
Місто Авдіївка Донецької області наразі є дуже відомим, але, на жаль, із зовсім не радісних причин. Цей репортаж присвячений історії Олексія —авдіївського волонтера, який кожного дня ризикує власним життям, аби врятувати своїх побратимів.
Події у матеріалі розпочинаються з розмови в квартирі волонтера, де вже декілька діб немає світла та води. Як тільки на пристроях Олексія остаточно закінчується заряд, чоловік, попри безперервні вибухи в місті, вибігає на вулицю та сідає у свою машину. Йому терміново потрібно допомогти евакуювати людей.
Подорожуючи Авдіївкою, Олексій розповідає історії з власного волонтерського досвіду, ділиться емоціями та спогадами щодо рідного міста, де колись не було війни. Волонтер не тільки евакуює людей з гарячих точок, але й домогає їм власними коштами — купує постраждалим ліки, провізію…
У матеріалі робиться акцент на щоденні виклики та перешкоди, з якими зустрічаються українські волонтери кожного дня.
Чимало українців займалися волонтерською діяльністю ще з часів Революції гідності та АТО, а героїня цього матеріалу — не виключення.
Марина Полякова — активістка та волонтерка з Харкова, яка з квітня 2014 року почала допомагати українській армії на Донбасі, а незабаром — уже і сім’ям загиблих українських захисників. Матеріал розповідає історію створення нею волонтерського центу «Укроп-хол» у Харкові в 2015 році, а також неабиякі подвиги харків’ян за часів Євромайдану.
Волонтерка зазначає: «Дехто називає нас, волонтерів, “ломами” (від російського “лидєр общєствєнного мнєнія”) Ми і є “ломи”, бо вперлись і йдемо вперед, до своєї цілі. Бо жодне ім’я українського героя не має бути забутим».
Ангеліна Годулян, пресслужба факультету
