На шляху до фінішу: переддипломна практика очима нашого студента. Частина 3

Студенти четвертого курсу факультету журналістики, реклами та видавничої справи під час практики працюють над створенням власних дипломних робіт. Серед них Даниїл Рибка, який втілює свій задум у форматі лонгріду. Ми поспілкувалися з ним в про специфіку та виклики такого проєкту.

Про тему та цілі власних проєктів

Тема моєї дипломної роботи звучить як «Еволюція аудіовізуальних виражальних засобів телепрограм на історичну тематику (лонгрід). Я обрав цю тему з двох причин. Перша полягає в тому, що історія — це моє, я обожнюю її, тому обирав щось ближче до себе. А друга причина полягає в тому, що знати історію хоча б на базовому рівні потрібно всім, бо я завжди кажу, що в минулому прописане майбутнє. Якщо не знати минулого, то не буде майбутнього або буде таке майбутнє, яке ми зараз маємо.

Із відповіді на перше питання і випливає відповідь на друге: перша та, мабуть, найважливіша ціль — показати усю важливість аудіовізуалізації, а саме те, що якісне зображення, монтаж, всілякі спецефекти можуть так само впливати на свідомість людей не менше, ніж тексти, статті, підручники. А можливо, навіть більше.

Друга ціль — показати, як змінювалися аудіовізуальні способи, засоби та прийоми в історичних телепрограмах та фільмах чи то документальних, чи то художніх.  І звісно ж ще одна ціль — показати, як завдяки аудіовізуальному мистецтву глядач чи читач може подивитися на історію зовсім під іншим кутом зору, пережити на собі та навіть відкрити її для себе з іншого боку.

Про структуру проєктів та використані методи дослідження

У мене формат дипломної роботи — лонгрід, тому структура незвична. Але спершу вступ, де я коротко говорю про те, що таке аудіовізуалізація та чому історія важлива в нашому суспільстві. А потім йдуть своєрідні розділи, кожен з яких присвячений окремому фільму чи передачі. У своїй роботі я використовував методи збору інформації, опис та спостереження.

Про виклики та перешкоди в написанні

Мабуть, найскладніше було роботи сам лонгрід. Бо спершу варто було сформувати його структуру — що за чим має йти, потім до кожного блоку анімацію — який вигляд повинен мати кожен блок тощо.

Про висновки проєкту

Висновки зроблю такі: перш за все те, що аудіовізуалізація — не іграшка, а реальна зброя, яка може вдало впливати на свідомість людей. Тобто вона має дві сторони: з одного боку, може пробуджувати національну ідентичність, єднання, а з іншого — слугувати знаряддям пропаганди.

Наталія Сатанівська, пресслужба факультету

Поділитися:
Останні оновлення

Лекція «Інформаційна гігієна під час війни» від викладачів факультету

Викладачі факультету журналістики, реклами та видавничої справи продовжують активно долучатися до важливих соціальних ініціатив, спрямованих на підвищення медіаграмотності суспільства. 26 вересня у Центральній бібліотеці імені Івана Франка відбулася важлива лекція-тренінг на тему «Інформаційна гігієна під час війни». Спікерами заходу стали наші викладачі Сергій Азєєв та Олена Орлова. Викладачі зосередили увагу аудиторії на критично важливих

Читати далі >

Відкритий діалог зі студентами факультету журналістики: зустріч з начальником Одеської ОВА Олегом Кіпером

На факультеті журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І.І. Мечникова 24 вересня відбулася зустріч студентів із начальником Одеської обласної військової адміністрації Олегом Олександровичем Кіпером. Захід пройшов у форматі відкритого діалогу, що дало можливість студентам напряму поспілкуватися з очільником області. Молодь ставила запитання, які торкалися не лише професійних аспектів роботи обласної адміністрації,

Читати далі >

Вбивство за кодом ДНК

Голокост вважається однією з найбільших трагедій людства – це час, коли євреям було заборонено жити. Розмовляючи про цей геноцид, одразу в пам’яті лунає згадка про місце, де лише за два дні втратили близько 34 тисяч осіб – Бабин Яр. Після деокупації України від німецьких військ, радянська влада все ще старалася замовчувати події того часу,

Читати далі >

Мрія, що стала покликанням

У той час, коли більшість дітей захоплювалися іграми чи комп’ютерами, його увагу привертали історії про мужність і самопожертву. Денис Кущіз дитинства мріяв бути рятувальником. Тепер дитяча мрія перетворилася на щоденну роботу — відповідальну, небезпечну й нині дуже затребувану. Денис працює в аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення на посаді сапера відділення піротехнічних робіт. Заочно опановує спеціальність

Читати далі >