Студенти четвертого курсу факультету журналістики, реклами та видавничої справи в межах переддипломної практики займаються створенням власних кваліфікаційних робіт. Здобувачі мають змогу реалізувати їх у форматі творчих проєктів.
Ми поспілкувалися зі студентками, які працюють над серією журналістських матеріалів, аби з’ясувати особливості та виклики такого проєкту.
Про тему та цілі власних проєктів
Діана Чернявська:
Тема моєї дипломної роботи — «Специфіка функціонування громадського транспорту Одеси в період воєнного стану». Обрала я її, адже громадський транспорт завжди був і продовжує бути невіддільною компонентою інфраструктури сучасних міст. Ми всі їздили на трамваях, тролейбусах, маршрутках. І під час війни така частина нашого життя, як громадський транспорт, стала ще необхіднішою. Ти швидше намагаєшся дібратися додому, коли чуєш, що починається повітряна тривога, біжиш до тролейбуса. Везеш коробку, яку відправляєш, як волонтер на пошту, і теж можеш їхати тролейбусом.
Однією з основних цілей проєкту було проаналізувати виклики в роботі громадського транспорту в Одесі, дослідити ініціативи, запроваджені за час повномасштабної війни, та окреслити основні тенденції розвитку транспорту в цей період.
Ольга Споркіна:
Тема моєї дипломної звучить так: «Вулична музика Одеси: воєнні реалії». У мене особисто Одеса асоціюється з цією ж вуличною музикою. Це про спогади та щось хороше, рідне. Тому мені хотілося писати про те, що я люблю. Аби дипломна робота була цікавою і для мене, щоб я могла з любовʼю розповідати про те, що створила.
Хочу показати вуличну музику такою, якою вона є. Розповісти про переваги та недоліки. Дати читачам змогу відчути, що це таке — «побачити» моїми очима.
Анастасія Грабовенко:
Тема моєї дипломної роботи — «Проблема стереотипізації та сексуалізації жінок-військовослужбовиць». Обрала я її через актуальність. Нині у лавах ЗСУ перебуває понад 70 тисяч українок. Більшість з них хоча б раз відчували у свою сторону неповагу, зверхність та вплив стереотипів. Крім цього образ жінки-військовослужбовиці часто сексуалізують у медіа (через кліпи, пісні, картинки). Я вважаю, що така проблема, на жаль, ніколи не зникне повністю. Важливо постійно нагадувати про неї.
Моя головна мета — нагадати українському суспільству про існування такої нагальної проблеми, як стереотипізація та сексуалізація, яка не зникає навіть під час війни. Крім цього, я вважаю за необхідне розкрити цю тему з багатьох сторін: розповісти про досвід сучасних жінок-військовослужбовиць, дослідити розповсюдження стереотипів та сексуалізованого контенту у медіа, розкрити вклад жінок у військових процесах минулого, дослідити вплив на психологічне здоров’я та, звісно, дізнатися, як ми можемо покращити ситуацію у майбутньому.
Про структуру проєктів та використані методи дослідження
Діана Чернявська:
З методів дослідження я можу виділити, звісно, моніторинг, який є основною частиною обґрунтування кваліфікаційної роботи; дослідження організації роботи систем громадського транспорту (як працюють маршрутки, окремо тролейбуси, який автопарк налічується у тих структурах, які мають відкриті дані стосовно цього).
Ольга Споркіна:
Взагалі мені б не дуже хотілося детально розповідати про методи, бо так це буде дуже сильно перегукуватися з тим, про що я вже писала в самій дипломній. Структура, напевно, стандартна.
Анастасія Грабовенко:
Структура звичайна, я пишу матеріали різних жанрів, розкриваючи тему з нових сторін. Щодо методів, то використовувала такі: інтерв’ю, моніторинг, аналіз, узагальнення тощо.
Про виклики та перешкоди в написанні
Діана Чернявська:
Найскладнішим у підготовці було знайти експертів, адже, на жаль, в Одесі не так часто ґрунтовно занурюються в особливості громадського транспорту.
Ольга Споркіна:
Як таких складнощів не було, насправді. Я обирала тему, яка мене цікавить і є актуальною. Тому все добре.
Анастасія Грабовенко:
Найскладніше було знайти жінок-військовослужбовиць, які погодилися дати коментарі. Мене це здивувало, адже на початку я була впевнена, що більшість з них захочуть висловити свою думку. Проте сталося не так, як гадалося. Жінки просто відмовлялися щось говорити, що, на мою думку, також є певним проявом того, як гендерна нерівність та стереотипи впливають на наше суспільство. Декому соромно говорити на цю тему. Це я зазначила у своїй дипломній роботі. Подолати проблему змогла тільки за допомогою друзів та колег. Усі разом ми змогли знайти достатню кількість військовослужбовиць, які погодилися дати коментар.
Про висновки проєктів
Діана Чернявська:
На даному етапі можна зробити висновок, що, незважаючи на всі перешкоди, з якими стикається громадський транспорт (як ті, що виникли через повномасштабне вторгнення, так і ті, що існували раніше), його робота триває. Проте це вимагає посиленої уваги як з боку медіа, так і активних громадян.
Ольга Споркіна:
Можу лише сказати, що виявила багато нових фактів, про які й сама не знала. Про них детальніше можна буде почитати в дипломній роботі. Це не є науковим відкриттям, проте, на мою думку, буде доволі цікаво дізнатися й іншим. Просто те, про що зазвичай не думається під час згадок про вуличну музику.
Анастасія Грабовенко:
Нині я майже завершила підготовку дипломної роботи і можу сказати, що це було дуже цікавим дослідженням. Навіть проблеми, з якими я стикалася, допомогли мені краще зрозуміти суть питання, яке досліджувала. Я зрозуміла, що сексуалізація та стереотипізація військовослужбовиць у нашому суспільстві, на жаль, все ще доволі типове явище. Це можна побачити через голосні інциденти, які ширяться в медіа. Проте зазначу, що такі ситуації викликають обурення у сучасних українців. Це вже є показником того, що суспільство хоче змін.
Ангеліна Годулян, пресслужба факультету