Новобудови й руїни: два світи в одному місті

Кожен із нас, хоч раз помічав контраст, котрий існує в нашому місті. З однієї сторони — гарна новобудова, а з іншої —  старий будинок, в якому, здається, вже давно ніхто не живе, але це не так. Місцеві обирають залишатись у таких будинках, адже вони мають свою історію та окремий колорит.

Ми вирушаємо в район Молдаванки, де майже кожен будинок виглядає сумно: напівзруйновані приміщення, облуплені стіни, балкони, які ледь тримаються. Ці будівлі схожі на декорації фільмів жахів. Проходячи повз вулиці Мечникова, помічаю дуже старий будинок, обмальований графіті. Не важко не помітити старий дах і балкони, які ледь тримаються. Деякі  вікна якісь замуровані, а деякі зовсім нові. Відійшовши трохи далі, вирішую поспілкуватися з місцевими жителями й запитую, що їм подобається у своєму районі та чому вони залишаються у старих будинках. На що чую різні відповіді: «Люблю свій будинок за своїх сусідів, ми вже достатньо знаємо один одного, та вже як рідні», —  відповідає жителька району.

«Мені наче подобається, а наче й ні. Скоріше хочеться жити в новобудові, мати охайний дворик та бути впевненим, що будинок не завалиться», — зізнається молодий чоловік на ім’я Денис

Наближаємось до Приморського району — тут інший настрій: високі новобудови, гарні фасади, доглянуті вулиці, прикрашені клумбами та деревами, які розквітають у сезон. Молоді сім’ї прогулюються з дітьми, багато кав’ярень, ресторанів, машин, вулиці освітлені ліхтарями. Але навіть тут, між новобудовами, ще можливо побачити поодинокі старі будинки, наче спогади про те, з чого розпочиналося місто.

Трохи далі — вулиця Чорноморського козацтва. Проїжджаючи повз, звертаю увагу на старі покинуті приміщення та замислююся: «Чому з цим нічого не роблять?». Тут ніби все кричить про допомогу, можливо, їх ще можна було б врятувати, але, на жаль, вони далі розсипаються.

Ми виїжджаємо поза місто, а саме до Фонтанки, в житловий комплекс «Сади Рів’єри». Тут на території є дитячі майданчики, доглянуте подвір’я, невеликий фонтан, біля якого завжди збираються діти, стоматологічна клініка, супермаркет і торговий центр Рів’єра. Сучасність полягає у поєднанні комфорту та безпеки. Тут гарні невеликі затишні балкони й приємні поєднання кольорів. Територія житлового комплексу доглянута, та все зроблено для людей, задля їхнього комфортного проживання. Багато будинків оснащені системами відеонагляду, також тут закрита територія.

 Жителям подобається тут мешкати: «Ми з сім’єю проживали раніше у старому будинку, тож після переїзду сюди є з чим порівняти. Тут однозначно краще: сучасно, доглянуто та стильно».

Цей маршрут — як мандрівка між епохами: від давньої, комфортної Молдаванки до нинішньої, безтурботної Фонтанки. Вони всі — частини одного міста. Міста, яке зростає і змінюється, проте не забуває своє коріння. І в цьому поєднанні старого та нового — і є поєднання двох світів.

Ілона Юрченко, 2 курс

Поділитися:
Останні оновлення

Дизайн-мислення в журналістиці: як мислити як редактор і писати тексти, що вирішують проблеми

Якщо журналістика повинна бути на боці людини — значить, і процес створення матеріалу має починатися з людини. Один із методів, який цьому сприяє, — дизайн-мислення. Його активно використовують технологічні компанії, інноваційні бренди та незалежні медіа. Ми пояснюємо, як працює цей підхід, і чому його варто опанувати.

Детальніше >

Новобудови й руїни: два світи в одному місті

Кожен із нас, хоч раз помічав контраст, котрий існує в нашому місті. З однієї сторони — гарна новобудова, а з іншої —  старий будинок, в якому, здається, вже давно ніхто не живе, але це не так. Місцеві обирають залишатись у таких будинках, адже вони мають свою історію та окремий колорит.

Детальніше >

Творчість, рак та війна — історія одного життя

Олеся Корчевнюк (Lesiapik) — мисткиня з Оде си, що вже протягом оди надцяти років малює. Вона віднайшла себе у найсклад ніші часи й продовжує твори ти надалі попри рак та війну. Ми поспілкувалися з Олесею, щоб дізнатися більше про її шлях та творчість.

Детальніше >

З кросівок — на підбори: шлях до конкурсу краси

Ще з підліткового віку вона мріяла про участь у подібному конкурсі, надихаючись українськими телепроєктами. Торік обставини не дозволили навіть дістатися кастингу, та цього року все склалося інакше. Вона пройшла відбір, готувала образи, навчилася триматися на підборах кілька годин, поєднувала навчання з репетиціями — і вийшла на сцену, де відчула справжній драйв-шоу. Ми поговорили зі студенткою факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ імені І. І. Мечникова Світланою Сізовою, яка поділилася своєю історією участі в університетському конкурсі краси — від мрії до фіналу.

Детальніше >